Постанова № 36255618, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13220/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Укрпромхім" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Укрпромхім" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 р. № 0000532250 та № 0000542250.

Свої вимоги мотивував тим, що податковим органом неправомірно визначено грошові зобов'язання, оскільки первинними документами позивача повністю підтверджується отримання позивачем наданих послуг та використання їх в господарській діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2013 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В засідання з'явилися учасники процесу.

Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрпромхім» з питань взаємовідносин з ПП «АТМ» щодо правильності формування податку на додану вартість за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012 р., з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р. та щодо повноти правильності формування податку на прибуток за І квартал 2012 р., ІІ квартал 2012 р., ІІІ квартал 2012 р.

З результатами перевірки складено акт від 26.03.2013 р. № 1085/22-521/31988846 яким встановлено порушення ТОВ «Укрпромхім» пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.138.7 ст.138, п.п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, а саме, ТОВ «Укрпромхім» по взаємовідносинам з ПП «ATM» занижено податок на прибуток на загальну суму 55 045,00 грн. в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 10 481,00 грн., за II квартал 2012 року на суму 26 204,00 грн., за III квартал 2012 року на суму 18 360,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України, а саме, ТОВ «Укрпромхім» по взаємовідносинам з ПП «ATM» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 52 024,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 9 982,00 грн., квітень 2012 року на суму 9 983,00 грн., за травень 2012 року на суму 14 973,00 грн.. за липень 2012 року на суму 17 086,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 р. № 0000532250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 030,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 52 024,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 006,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 р. № 0000542250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 68 806,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 55 045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13761,00 грн.

На думку податкового органу господарські операції за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012 р., з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Укрпромхім», відповідно до Довідки з ЄДРПО України, є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ТОВ «Укрпромхім» з 10 травня 2010 по 10 квітня 2013 року було орендарем комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька 61, та Червоноткацька 61-А, загальною площею 29268,10 кв.м., що підтверджується Договором № 400/1-У оренди нежилих будівель та рухомого майна від 03.09.2007 року.

Умовами вказаного договору передбачено, що Орендар (ТОВ «Укрпромхім») зобов'язаний: утримувати об'єкт оренди та земельну ділянку, обумовлену в ст.1. цього Договору, у належному санітарному та технічному стані із дотриманням санітарних, протипожежних та інших норм і правил, забезпечувати за свій рахунок необхідне обслуговування, капітальний та поточний ремонт, тобто підтримувати в належному (справному) стані протягом всього строку дії цього договору; в т.ч. прибудинкову територію, необхідну Орендарю для використання Об'єкту оренди; зроблених Орендарем від'ємних чи невід'ємних поліпшень Об'єкту оренди; будь-якого встановленого Орендарем обладнання, оснащення, устаткування тощо.

На виконання умов договору оренди ТОВ «Укрпромхім» уклало з ПП «ATM» Договір №237-У про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту, реконструкції і проведення поточних робіт від 01.03.2012 року.

Відповідно до вказаного договору в період з березня 2012 по липень 2012 року Приватне підприємство «ATM» виконувало для позивача роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту комплексу будівель, орендарем яких був позивач.

ТОВ «Укрпромхім» придбало у ПП «ATM» товарно-матеріальні цінності, а саме ємкості різного об'єму, що підтверджується відповідною видатковою накладною, рахунком-фактурою та податковою накладною без укладання договору.

Податкові зобов'язання відображались в податкових накладних: від 07.03.2012 р. № 71, від 28.04.2012 р. № 107, від 31.05.2012 р. № 281, від 22.05.2012 р. № 280, від 25.07.2012 р. № 343, від 31.07.2012 р. № 344, від 16.07.2012 р. № 342. На підтвердження видаткових операцій суду надано видаткову накладну № 1754 від 16.07.2012 р.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. Якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження виконання робіт (надання послуг) за договором позивачем надано кошториси робіт та послуг: за березень 2012 р., за квітень 2012 р., травень 2012 р., липень 2012 р.; рахунки -фактури: № 07/03-1 від 07.03.2012 р., № 28/04 від 28.04.2012 р., № 31/05 від 31.05.2012 р., № 22/05 від 22.05.2012 р., № 25/07 від 25.07.2012 р., № 31/07 від 31.07.2012 р., № 16/07 від 16.07.2012 р.; на підтвердження прийняття-передачі виконаних робіт надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 98, № 254, № 701, № 700, № 1755, № 1756; на підтвердження розрахунків між контрагентами надано платіжні доручення: № 78 від 17.04.2012 р., № 84 від 23.04.2012 р., № 102 від 15.05.2012 р., № 107 від 17.05.2012 р., № 126 від 08.06.2012 р., № 127 від 12.06.2012 р., № 174 від 01.08.2012 р., № 179 від 08.01.2012 р., № 187 від 14.08.2012 р., № 181 від 09.08.2012 р.

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача, зроблені з огляду на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «АТМ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Будівництво та реконструкція», ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ПВП «Форест».

Однак, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. у справі № 804/126/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо проведення документальної позапланової перевірки ПП «АТМ», за результатами якої складено акт № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 р., яку залишено в силі Рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 р.

Дослідивши акт відповідача від 26.03.2013 р. № 1085/22-521/31988846, на підставі якого прийняті спірні рішення, колегією встановлено, що інших підстав для прийняття рішень відповідача окрім акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС - немає.

Таким чином, враховуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року яка набрала законної сили, висновки в зазначеному акті перевірки, суд не може використати як достовірні та належні.

Крім того, на час здійснення господарських правовідносин контрагент позивача був зареєстрований в органах ДПС України платниками податків, платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи були діючими.

Договір укладений між позивачем та контрагентом є дійсним, судом недійсними не визнавалися.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Товар (послуги), придбаний у контрагента стосується господарської діяльності позивача та придбаний з метою його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Щодо посилання апелянта на фіктивність укладеного договору, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого вказаним договором товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для скисання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що, перевізна документація є первинним документом, який фіксує безпосередньо факт здійснення господарської операції з перевезення, але вона не є первинним документом для складання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Таким чином відсутність товарно-транспортних документів не може бути підставою для автоматичного позбавлення позивача права на податковий кредит.

Вищевикладене у сукупності підтверджує наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, апелянтом надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна підлягає задоволенню, а позовні вимоги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Укрпромхім" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Укрпромхім" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2013 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ''Укрпромхім" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ДПС від 10.04.2013 року №0000532250, №0000542250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 18.12.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.