Постанова № 36255557, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2604/30064/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Пацуріної Оксани Василівни та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Пацуріної О.В. та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2012 року і зобов'язати відповідачів поновити виконавче провадження.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що у відповідачів були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2009 року не була виконана в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, оскільки судове рішення було виконане боржником в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що у Відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебував на виконанні виконавчий лист № 2а-792/2009 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа було закінчене з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В мотивувальній частині постанови від 19 листопада 2012 року зазначено, що Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва провело перерахунок пенсії ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням від 15 лютого 2012 року № 3727/08.

Також у зазначеній постанові вказано, що відповідно до положення про Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплата пенсій здійснюється Управлінням координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У зв'язку з цим держаний виконавець дійшов висновку про фактичне виконання судового рішення в повному обсязі. Зазначені доводи відповідачів судом першої інстанції були визнані обґрунтованими.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача та суду першої інстанції помилковим та таким, що не відповідає вимогам закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» на державну виконавчу службу покладається примусове виконання рішень.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року, на підставі якої був виданий виконавчий лист № 2а-792/2009, обов'язок щодо виплати ОСОБА_2, як дитині війни, щомісячної державної соціальної надбавки, було покладено саме на Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

Державний виконавець може винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання судового рішення в повному обсязі виключно у разі вчинення боржником усіх дій, визначених судовим рішенням.

З огляду на те, що Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва не здійснило виплату ОСОБА_2 нарахованої на підставі постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року суми щомісячної державної соціальної надбавки колегія суддів вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», для закінчення виконавчого провадження.

Посилання боржника, відповідачів та суду першої інстанції на те, що виплата пенсії позивачу не належить до компетенції Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва могли бути підставою для оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року в апеляційному порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 29 січня 2013 року, та є підставами для її скасування.

Адміністративний позов ОСОБА_2, окрім вимог про визнання неправомірними дій відповідачів та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, містив також вимоги про зобов'язання відповідачів поновити виконавче провадження та встановити судовий контроль за повним виконанням судового рішення і встановити строк для подачі звіту про його виконання.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання відновити виконавче провадження є передчасною, не пов'язана із захистом порушеного права та не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Таким чином, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для поновлення виконавчого провадження протягом трьох днів.

У зв'язку з цим вимога ОСОБА_2 про зобов'язання відновити виконавче провадження може бути задоволена виключно у разі порушення відповідачем вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки підстави для відновлення виконавчого провадження у відповідача виникнуть лише через три дні після надходження до копії даного судового рішення, право позивача на відновлення виконавчого провадження на даний час не порушене, що, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вимога позивача про встановлення судового контролю за повним виконанням судового рішення і строку для подачі звіту про його виконання не є позовними вимогами у розумінні ч. 4 ст. 105 КАС України та не підлягають розгляду і вирішенню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Пацуріної Оксани Василівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2012 року ВП № 29541242.

Скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Пацуріної Оксани Василівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2012 року ВП № 29541242.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.