Ухвала суду № 36255378, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5424/12/1070 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Харченко В.С. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ера» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року Приватне акціонерне товариство «Ера» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0001512301/2529.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання Приватним акціонерним товариством «Ера» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Грандіор» за червень 2011 року, ТОВ «А-Квін» за січень 2012 року та ТОВ «Аякстрейд» за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 № 3036/220/13711145, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Так, у ході контролюючого заходу податковим органом виявлено, що Приватним акціонерним товариством «Ера» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі товарів у ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року, січень і травень 2012 року у загальному розмірі 32639 грн. 00 коп.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року, січень і травень 2012 року у загальному розмірі 32639 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.10.2012 № 0001512301/2529, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України здійснено коригування задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість у сторону зменшення на суму 32639 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності були проведені реальні господарські операції з контрагентами, здійснені розрахунки та складені відповідні первинні бухгалтерські та податкові документи, в результаті чого у нього виникло право на збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи податкові зобов'язання з податку на додану вартість сформовані платником податків відповідно до складу витрат, включених до податкового обліку, у тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» на суму 32639,00 грн. за червень 2011 року, січень, травень 2012 року.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у березні і травні 2011 року позивачем укладено з ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» договори поставки від 01.03.2011 № 47, 01.03.2011 № 46 та 21.05.2011 № 71, відповідно до умов яких контрагенти позивача прийняли на себе зобов`язання поставити позивачу товар (матеріали), партіями, у строки, за асортиментом, кількістю і цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Протягом червня 2011 року, січня і травня 2012 року Приватним акціонерним товариством «Ера» отримано від ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін», ТОВ «Аякстрейд» визначений у специфікаціях товар за його замовленнями від 06.06.2011, 14.01.2012 та 22.05.2012, а саме: емаль-дріт ПЕТ-155, провід ПВЗ, склошнур, літол, стрічку слюдинітову, стрічку лавсанову, текстоліт, плівку хостофан, катушки Kbn-500, стрічку ЛСК, провід ПСДКТ-Л, шини алюмінієві та трансформатори ТМ-250 10/04.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з ТОВ «Грандіор» - видаткові накладні від 10.06.2011 № 1007, 20.06.2011 № 2003, 27.06.2011 № 2701 на загальну суму 75485 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 12580 грн. 89 коп.; за правочином з ТОВ «А-Квін» - видаткові накладні від 24.01.2012 № 2402, 31.01.2012 № 3106 на загальну суму 74000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 12333 грн. 34 коп.; за правочином з ТОВ «Аякстрейд» - видаткові накладні від 22.05.2012 № 112, 24.05.2012 № 128 на загальну суму 46352 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7725 грн. 33 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Грандіор» виписано податкові накладні № 1007 від 10.06.2011 на суму 23140 грн. 23 коп., у тому числі ПДВ - 3856 грн. 71 коп., № 2003 від 20.06.2011 на суму 23580 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 3930 грн. 10 коп. та № 2701 від 27.06.2011 на суму 28764 грн. 48 коп., у тому числі ПДВ - 4794 грн. 08 коп., ТОВ «А-Квін» - податкові накладні № 1615 від 16.01.2012 на суму 34000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5666 грн. 67 коп. та № 3106 від 31.01.2012 на суму 40000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6666 грн. 67 коп., а ТОВ «Аякстрейд» - податкові накладні № 112 від 22.05.2012 на суму 22500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3750 грн. 00 коп. та № 128 від 24.05.2012 на суму 23852 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3975 грн. 33 коп.

Розрахунки за поставлені ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» товари здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки (копії банківських виписок.

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за червень 2011 року, січень і травень 2012 року.

Судом першої інстанції під час розгляду справи у суді першої інстанції досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за перевіряє мий період на спірну суму, оглянуто оригінали виписок безготівкової оплати товарів/робіт/послуг за відповідний період, у вартість яких була включена сума податку за цими податковими накладними. Заперечень щодо достовірності даних відображених у цих документах апелянт не має.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мають свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.