Ухвала суду № 36255289, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3987/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.

за участю:

представника позивача - Погребняка Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000211700 від 05.04.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність належного документального підтвердження виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Акцент 88», за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за підсумками якої складено акт від 20.03.2013 року №121/17-1/НОМЕР_1 та виявлено порушення ч. 1 ст. 6, ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених між позивачем та ПП «Акцент 88»; пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 371500 грн. за листопад 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000211700 від 05.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 557250 грн., в тому числі 371500 грн. - за основним платежем, 185750 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ПП «Акцент 88» за правочинами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що надані позивачем до перевірки первинні документи, складені на виконання умов договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Акцент 88», не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту, що свідчить про формальний характер їх складання та про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за таким договором. У той же час, відповідач звертає увагу на те, що за наслідками зустрічної звірки контрагента позивача не вдалося підтвердити фактичне здійснення ним згаданих господарських операцій через відсутність такого за місцезнаходженням. У зв'язку із чим, відповідач стверджує, що договір, укладений між зазначеними юридичними особами, не спрямований на реальне настання правових наслідків, а його дійсною метою є одержання позивачем податкової вигоди шляхом безпідставного формування податкового кредиту.

Водночас, на підтвердження дійсності вчинених правочинів позивачем до матеріалів справи надано наступні документи, договір поставки № 17 від 02.05.2011 року, укладений між ним, як покупцем, та ПП «Акцент 88», як продавцем, згідно умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити покупцю товар (дизельне паливо та цукор), а останній зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки.

Аналізуючи викладене та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до частини 2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язкові реквізити первинних документів також визначені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Згідно п. 2.4 цього Положення до них відносяться: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи приведені норми, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не являються належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом поставки за договором №17 від 02.05.2011 року являлось, зокрема, дизельне паливо.

Колегія суддів зазначає, що дизельне паливо відноситься до нафтопродуктів. Відтак, умови його закупівлі, транспортування, зберігання і реалізації на території України визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Положення зазначеної Інструкції висувають вимоги до постачальників нафтопродуктів та їх покупців зазначати найменування марки та виду нафтопродукту, адже у місцях одержання вантажу здійснюється перевірка вмісту цистерн на відповідність даним товарно-транспортних накладних. Однак, надані позивачем ТТН не містять конкретизації дизельного палива, поставка якого обумовлена договором №17 від 02.05.2011 року (зазначено лише «д/п»). Окрім того, копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару ПП «Акцент 88» не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ПП «Акцент 88», яка передала товар, дати та номеру довіреності на підставі якої отримано товар, даних щодо договору за яким здійснювалось перевезення, конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару. До того ж, позивачем не підтверджено суду наявності при поставці дизельного палива подорожніх листів, складання яких є обов'язковим як за приписами згаданої Інструкції, так і за Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568.

Також, суду на доведено дотримання вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, щодо надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Акцент 88».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що факт перевезення, прийняття, оприбуткування, зберігання проданого ПП «Акцент 88» товару не підтверджується документально.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не враховує надані позивачем докази подальшої реалізації придбаного у ПП «Акцент 88» товару, позаяк з наданих доказів не випливає, що позивачем було реалізовано саме те дизельне паливо, яке було предметом договору №17 від 02.05.2011 року. Судова колегія зауважує, що на відміну від дизельного палива, яке зазначено у складених між позивачем та ПП «Акцент 88» первинних документах, дизельне паливо, реалізоване позивачем СТОВ «Агросвіт», СТОВ «Колос», СТОВ «Зоря», ФОП Середніцький, СФГ «Лан Л», СФГ «Оберіг», Приватному орендному підприємству «Узинське», ТОВ «Корсуньрайагропостач» у назві містить стандарт палива (наприклад: ЕН590) та код товару згідно УКТ ЗЕД.

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за вищезгаданим договором поставки.

Надаючи оцінку правомірності формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ по відносинам із ПП «Акцент 88», колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіривши реальність договору поставки, укладеного позивачем з ПП «Акцент-88», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту з огляду на непідтвердження виконання такого належним чином оформленими первинними документами. Відтак, відповідна угода не мала реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарни не спростовують вищевикладене, а тому скарга задоволенню не підлягає, а поставу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 23 грудня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М