Ухвала суду № 3625261, 26.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-12564|08 р. Головуючий у першій інстанції:Арсірій Р.О.,

Доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Бєлової Л.В., Горбань Т.І.,

при секретарі: Медовниці Ю.О.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року у справі за позовом Приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00067002303/0 від 28.08.2006р., № 0006702303/1 від 07.11.2006р. та № 0006702303/3 від 16.04.2007р.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва:

· від 28.08.2006 № 00067002303/0, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-Ш, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

· від 07.11.2006 № 0006702303/1, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-Ш, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

· від 16.04.2007 № 0006702303/3, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-Ш, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року - позов задоволено.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процессуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «ТехноТрейд Плюс» є правонаступником ПП «Провіта», що підтверджується Статутом ПП «ТехноТрейд Плюс» (п. 1.1), згідно якого ні підставі рішення засновника № 5 від 30.05.2006 ПП «Провіта» змінило свою назву на ПП «Техно-Трейд Плюс».

Податкове зобов'язання з податку на прибуток було визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями, зокрема за невключення до валового доходу суми фінансової допомоги в сумі 389 620,00 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду.

Так, 19.10.2005 між фізичною особою - ОСОБА_1., як позикодавцем та ПП «Провіта», як позичальником, було укладено договір № 1 безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах зазначеного договору передав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язався використати за цільовим призначенням і повернути позику позикодавцеві у строк, визначений договором.

Відповідно до умов договору № 1 від 19.10.2005, сторони погодили, що позикою за даним договором є грошові кошти у розмірі 289 620,00 грн., позика надається у готівковій формі шляхом внесення відповідних коштів до каси позичальника (пункт 6), термін повернення позики позичальником - до 31.12.2005 (пункт 7).

Крім того, 05.12.2005 між фізичною особою - ОСОБА_1., як позикодавцем, та ПП «Провіта», як позичальником, було укладено договір № 2 безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах зазначеного договору передав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язався використати за цільовим призначенням і повернути позику позикодавцеві у строк, визначений договором.

Відповідно до умов договору № 2 від 05.12.2005, сторони погодили, що позикою за даним договором є грошові кошти у розмірі 100000,00 грн., позика надається у готівковій формі шляхом внесення відповідних коштів до каси позичальника (пункт 6), термін повернення позики позичальником - до 31.12.2005 (пункт 7).

Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 20.10.2005р., позивачем було прийняте від ОСОБА_1. 289620,00 грн. на підставі договору № 1 від 19.10.2005.

Згідно прибуткового касового ордеру № 2 від 05.12.2005р., позивачем було прийняте від ОСОБА_1. на підставі договору № 2 від 05.12.2005р., - 100000,00 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 3 від 30.12.2005р., позивачем буле повернуто ОСОБА_1. по договору позики № 1 від 20.10.2005р., та по договору позики № 2 від 05.12.2005 загалом 389620,00 грн.

Стаття 827 Цивільного кодексу України визначає, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями), валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Пунктом 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями) визначено, що податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Отже, колегія суддів погоджується, що оскільки сума отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. по договорам позики № 1 від 20.10.2005р. та № 2 від 05.12.2005р. була повернута позивачем (позичальником) позикодавцю саме на кінець звітного періоду - 4 квартал 2005 року, що підтверджується наявними у справі доказами, а тому підстави згідно п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для включення до валового доходу в 4 кварталі 2005 року суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. - у позивача були відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується, що посилання відповідача на те, що документи на підтвердження повернення позивачем на кінець звітного періоду суми фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. були надані після завершення перевірки і складення відповідного акту не знайшло свого підтвердження.

Так, відповідач згідно Закону України «Про державну податкову службу», наділений повноваженнями одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок, викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, чого відповідачем, як вбачається, зроблено не було.

Як встановлено судом, податкове зобов'язання з податку на прибуток було визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями, зокрема за невключення до валового доходу в І кварталі 2006 року дохід у вигляді умовних відсотків в сумі 2 060 787,85 грн., які підлягають нарахуванню на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що підпадає під визначення «безповоротна фінансова допомога» відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.22.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями) визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Стаття 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (який був чинний станом на момент його видані позивачем) визначає, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Стаття 4 п. 4.2 пп.4.2.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств не включаються до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Так, судом встановлено, що емітовані позивачем векселі № 30024913564 на суму 20 000 000,00 грн., № 30024913565 на суму 20 000 000,00 грн., № 30024913566 на суму 20 000 000,00 грн., № 30024913567 на суму 20 000 000,00 грн., № 30024913568 на суму 18 972 048,49 грн. є чинними, суду не надано належних та допустимих доказів, що їх чинність або емісія оспорювались в судовому порядку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу не надавалась ПП «Стелм-Ю» у користування на визначений строк відповідно до будь-яких договорів сума коштів, на яку підлягають нарахуванню умовні відсотки, доказів їх укладення та виконання суду не надано, а враховуючи те, що видачею вищезазначених векселів позивач лише посвідчив лише своє безумовне грошове зобов'язання перед ПП «Стелм-Ю», суд вважає що відносин з приводу надання коштів у користування між позивачем і ПП „Стелм-Ю" не виникало, належних доказів цього суду не надано, а тому і підстави для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за невключення до валового доходу в І кварталі 2006 року доход у вигляді умовних відсотків в сумі 2 060 787,85 грн. - були відсутні.

Так, судом встановлено, що податкове зобов'язання з податку на прибуток було визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями, зокрема за не включення до валового доходу в І кварталі 2006 дохід в сумі 698994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг», що не підлягає оплаті у зв'язку із банкрутством контрагента.

Як вбачається, згідно Акту перевірки від 09.08.2006р. № 370/23-3/32980319, станом на 11.01.2006р. в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед ПП «Ніяр Консалтинг» в сумі 698 994, 00 грн. за договором від 05.01.2006 № 15, яку позивачем погашено шляхом передачі 11.01.2006р. ПП «Ніяр Консалтинг» простих векселів на загальну суму 698994,00 грн., а саме: № 3002491561 на суму 698994,00 грн., емітований позивачем 11.01.2006 з терміном погашення: за пред'явленням; № 3002491562 на суму 494,00 грн., емітований позивачем 11.01.2006. з терміном погашення: за пред'явленням.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2006 за заявою ПП «Ніяр Консалтинг» було затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 31.03.2006р. та ліквідовано банкрута - ПП «Ніяр Консалтинг», як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

Згідно зі ст.5 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Так, ч.2 ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі обумовлено, що до простого векселя застосовується застереження про відсотки (ст.. 5).

В ст. 71 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, вказується, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

В ст.77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, вказується, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів в т.ч. положення щодо індосаменту і позовної давності.

Пунктом 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями) визначено, що безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Стаття 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (який був чинний станом на момент його видані позивачем) визначає, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вексель визначенний чинним законодавством саме як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання, кошти по векселю у користування не надаються, а відповідно до п.п. 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями) визначено, що безповоротна фінансова допомога виражається обов'язково у грошовій сумі, таким чином зобов'язання, забезпечене векселем не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому підстави для включення позивачем до валового доходу в І кварталі 2006р. дохід в сумі 698994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг», що не підлягає оплаті ув'язку із банкрутством контрагента - були відсутні.

Крім того, пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що сума емітованих векселів не включаються до складу валового доходу.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про визнання податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції Печерського району у м. Києві № 00067002303/0 від 28.08.2006р., № 0006702303/1 від 07.11.2006р. та № 0006702303/3 від 16.04.2007р. недійсними - є обґрунтованими та законними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: