Ухвала суду № 36252335, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/10426/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/10426/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О. В. від 16 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 28496691 по примусовому виконанню постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року про поновлення його на роботі в органах Міністерства внутрішніх справ України, та відновити виконавче провадження. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначене рішення суду залишилось не виконаним. Державний виконавець закінчив виконавче провадження, незважаючи на те, що наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1035 о/с від 07.09.2011 року, виданий на виконання рішення суду, не містить визначення посади, на якій ОСОБА_1 був поновлений судом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволений частково. Суд визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О. В. від 16 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 28496691 та відмовив у задоволенні позовної вимоги про відновлення зазначеного виконавчого провадження.

Не погодившись з рішенням суду, Державна виконавча служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Державний виконавець не зобов'язаний здійснювати перевірку фактичного допуску працівника до виконуваних ним перед звільненням трудових обов'язків. Наявність наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1035 о/с від 07.09.2011 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ є достатньою підставою для закінчення виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив (а.с.54).

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі № 2а/0470/7145/11 частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про поновлення прав, порушених під час проходження і звільнення з публічної служби. Суд визнав протиправними дії відповідача, пов'язані зі скасуванням позивачу щомісячної надбавки за високі досягнення в праці в розмірі 50 відсотків відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268, встановленої наказом МВС України від 16.04.2008 року № 707 о/с.; визнав протиправним та скасував наказ МВС України від 04.04.2010 року № 596 о/с в частині, що стосується ОСОБА_1, та зобов'язав МВС України здійснити перерахунок всіх виплачених позивачу після 01.04.2010 року сум з урахуванням зазначеної надбавки; скасував наказ МВС України від 15.06.2010 року № 1033 о/с в частині звільнення за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1, державного службовця 9 рангу, помічника Міністра відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра та поновив його на роботі з 19.06.2010 року.; зобов'язав МВС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.2010 року до поновлення на роботі з урахуванням щомісячної надбавки в розмірі 50 відсотків, встановленої наказом МВС від 16.04.2008 року № 707 о/с. На виконання рішення суду був виданий виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження ВП № 28496691. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О. В. від 16 серпня 2012 року виконавче провадження № 28496691 закінчено.

Частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову про закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі № 2а/0470/7145/11 у повному обсязі виконана не була.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається із змісту спірної постанови державного виконавця, підставою для її прийняття були приписи пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", за якими виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 76 цього ж Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається зі змісту наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1035 о/с від 07.09.2011 року, виданого на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року у справі № 2а/0470/7145/11, ОСОБА_1 поновлено як державного службовця 9-го рангу на роботі в органах внутрішніх справ з 19 червня 2010 року (а.с.13). При цьому, зазначений наказ не містить найменування посади, яку з 19 червня 2010 року має обіймати ОСОБА_1

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одним із принципів адміністративного судочинства України є принцип обов'язковості судових рішень, відповідно до якого постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України ( стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Протиправність звільнення ОСОБА_1 з посади помічника Міністра служби регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року (справа № 2а/0470/7145/11), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року. Поновлення порушених прав має відбуватись шляхом поновлення ОСОБА_1 на роботі. При цьому, роботодавець має вчинити для цього низку дій: видати наказ про поновлення на роботі із зазначенням посади згідно штатного розкладу, внести зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. N 58, зокрема, визнати недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Якщо посада, на який поновлений працівник зайнята іншим працівником, останній звільняється на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України за неможливістю переведення за його згодою на іншу роботу. У випадку скорочення посади, яку займав незаконно звільнений працівник, роботодавець на виконання рішення суду має поновити працівника у рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу та інш.

Слід також зазначити, що відтворення у наказі Міністерства № 1035/ос від 07.09.2011 року резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року (справа № 2а/0470/7145/11) не свідчить про фактичне виконання цього рішення, оскільки інших вказаних вище дій ним не вчинено. Зі змісту цього наказу не зрозуміло на якій роботі поновлений ОСОБА_1, що виключає можливість його допуску до роботи, визначення його службових (посадових) обов'язків, нарахування заробітної плати та інших передбачених законом виплат. Судове рішення є підставою для вчинення роботодавцем дій, необхідних для того, щоб незаконно звільнений працівник був фактично поновлений на роботі.

За приписами статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для закінчення виконавчого провадження є прийняття відповідного наказу. Проте такий наказ повинен відповідати вимогам щодо його форми, змісту, встановленим нормативно-правовим актам, що регулюють трудові правовідносини, різновидом яких є публічна служба.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/10426/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко