Ухвала суду № 36252104, 19.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. справа № 804/8971/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Роллекс ЛТД» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Роллекс ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом, який доповнювався, до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000782201 від 03.06.2013р., №0001432201 від 08.07.2013р., №00001422201 від 08.07.2013р., №0001442204 від 08.07.2013р.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000782201 від 03.06.2013р.; №0001432201, №00001422201, №0001442204 від 08.07.2013р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Роллекс ЛТД» зареєстроване виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області.

На підставі акту відмови від надання документів №238/221/13444905 від 03.06.2013 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0000782201 від 03.06.2013 року про стягнення адміністративного штрафу у розмірі 510 грн.

Актом встановлено, що до перевірки не надано оригінали первинних документів по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «Веста-Дніпро», ТОВ «Техноресурс компанія», ТОВ «СПЕЦІАЛЬНЕ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

Зазначено, що згідно пояснень головного бухгалтера ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» оригінали зазначених документів були направлені до ГУМВС України в Дніпропетровській області управління державної служби боротьби з економічною злочинністю у зв'язку з отриманням запиту.

Вказаним актом податкового органу встановлено порушення позивачем п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Крім того, за вказаними обставинами старшим державним податковим ревізором-інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2013 року Серія АХ №646775.

У період з 14.05.2013 року по 03.06.2013 року податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ ВКФ «Ролекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2013 року №1603/221/13444905, в якому зафіксовано порушення:

- п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (який діяв на момент вчинення порушення), п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137 п.134.1 ст134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 313 929,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011р. - на 76 697,00 грн., 3 квартал 2011р. - на 83 269.00 грн., 4 квартал 2012р. - на 153 963,00 грн. в т.ч. встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу постачання TOB "Будметалпласт", TOB "Веста-Дніпро", TOB "СПКБ ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ", TOB "ТЕХРЕСУРС КОМПАНІ" - TOB ВКФ "Роллекс ЛТД" - підприємства - покупці, які є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків;

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.185, ст.186, ст.187, ст.188,3, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 236 656,00 грн., у т.ч. за квітень 2011р. - 30 858,00 грн., травень 2011р. - 9 533,00 грн., серпень 2011р. - 34 353,00 грн., вересень 2011р. - 15 280,00 грн., жовтень 2012р. - 49 686,00 грн., листопад 2012р. - 80 266,00 грн., грудень 2012р. - 16 680,00 грн., в т.ч. встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу постачання TOB "Будметалпласт", TOB "Веста-Дніпро", TOB "СПКБ ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ", TOB "ТЕХРЕСУРС КОМПАНІ" - TOB ВКФ "Роллекс ЛТД" - підприємства - покупці, які є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків;

- п.4 Порядку "Надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035, та п.п.6.3.2. п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (що діяв на момент вчинення правопорушення), в результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. у розмірі 391,02 грн.;

- п.4 Порядку "Надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035 та п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, абз. "г" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб у розмірі 352,85 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р.;

- п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу", а, саме, нероздрукування щоденно фекальних звітних чеків PPО.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001432201 від 08.07.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток (доходи) приватних підприємства за основним платежем у сумі 313929грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 38490грн. 75коп.

- №0001422201 від 08.07.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 236656грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 49067грн. 25коп.

- №0006341702 від 08.07.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників (доначислених по актах док. перевірок) за основним платежем у сумі 743грн. 87коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 608грн. 75коп.

- №0001442204 від 08.07.2013р., яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 167960грн. 00коп. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» має взаємовідносини з ТОВ «СПКБ «ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ», ДВАТ «Стаханівський ремонтно-механічний завод», ТОВ «Будметалпласт», ПАТ «Дніпротяжмаш», ТОВ «Самей-Траст», ПАТ «Марганецький РРЗ».

Так, позивачем були укладені наступні договори:

- з ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод" - договір №03/01-П від 01.03.2011р.;

- з ТОВ "Будметалпласт" - договір №1005-1 від 10.05.2011р.;

- з ПАТ "Дніпротяжмаш" - договір №98-12/778 від 21.06.2012р.;

- з ТОВ "Самей-Траст" - договір №28 від 01.08.2012р.;

- з ПАТ "Марганецький РРЗ" - договір №0108-1 від 01.08.2012р.

Реальність здійснення господарських операцій по вказаним договорам підтверджується рахунками, товарними накладними, видатковими накладними, податковоми накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками-фактурами, сертифікатами якості, актами приймання-передачі.

Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентоми, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків - позивача по справі.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Щодо здійснення адміністративного правопорушення головним бухгалтером ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановою Марганецького міського суду від 25 липня 2013 року у справі №180/1939/13-а встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями не порушувала вимоги Податкового кодексу України, що виключає адміністративну відповідальність.

Крім того, за порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а, саме, не роздрукування щоденно фіскальних звітних чеків РРО, відповідачем застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 167960,00 грн.

Пунктом 4.ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Натомість, податковим органом застосовані штрафні санкції за всі 494 випадки не роздрукування фіскального звітного чеку.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем у базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук