Рішення № 36251167, 18.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р.Справа № 905/6871/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реджу", м. Харків про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Базилевич Г.І., дов.б/н від 04.12.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш", м. Маріуполь (позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реджу", м. Харків про розірвання договору № ПСН - 04949 від 18.04.2013 року та стягнення штрафу за поставку неякісного товару в розмірі 20 448,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на те, що відповідачем в межах договору № ПСН - 04949 від 18.04.2013 року, було здійснено поставку редуктора Ц 2 750 - 50 - 25М У2, який не відповідав вимогам ТУ У 29.1. - 33608725 - 001:2006, ГОСТ 20373-94, ГОСТ 15150-69, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 530, 549, 65, 673, 675, 678 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 2, 26, 231, 224, 225, 226, 268, 269 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідачу суму штрафу за поставку товару неналежної якості в розмірі 20 448,00 грн., розірвати договір № ПСН - 04949 від 18.04.2013 року та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2013р. по справі № 905/6871/13 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реджу" м. Харків про розірвання договору №ПСН-04949 від 18.04.2013р. та стягнення штрафу у розмірі 20448,00 грн. та додані до неї документи передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Після надходження справи № 905/6871/13 до господарського суду Харківської області її передано в провадження судді Бураковій А.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 28.10.2013 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 28.10.2013 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. 39687), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Надані документи були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2013 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 905/6871/13 (вх. № 39813) задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 18 грудня 2013 року та розгляд справи відкладено до 11 грудня 2013 року о 10:30.

У судовому засіданні 11.12.2013 року було оголошено перерву до 18.12.2013 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 18.12.2013 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. 47564), відповідно до якого просить суд призначити по справі судову - товарознавчу експертизу у справі 905/6871/13 та зупинити провадження у справі.

Надане клопотання представника відповідача прийнято судом до розгляду, досліджене та долучене до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні, проти заявленого клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі та призначення по справі судову - товарознавчу експертизу заперечує та зазначає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може вирішити спір по суті. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд задовольнити клопотання призначити по справі судово - товарознавчу експертизу у справі 905/6871/13 та зупинити провадження у справі.

Суд, розглянувши надане клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та призначення по справі судово - товарознавчої експертизи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закон України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Проте, в даному разі на думку суду обставини справи №922/6871/13 свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, з урахуванням чого клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та призначення по справі судово - товарознавчої експертизи не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

18 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реджу» (відповідачем) було укладено договір поставки № ПСН-04949 (Договір), відповідно до якого Відповідач (Постачальник) зобов`язується виготовити та передати, а Позивач (покупець) зобов`язується прийняти та оплатити редуктора виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Реджу» відповідно до специфікації № 1.(п.1.1 Договору).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу редуктор відповідно до видаткової накладної №РН-750-50-25М У2(ТУ У 29.1-33608725-001:2006) вартістю 102240,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 якість та комплектність товару, який постачається повинен відповідати вимогам нормативних документів, які зазначені в специфікації.

Відповідно до ч.1. ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі приймання редуктора Ц2 750-50-25М У2 були виявлені дефекти, які виключають можливість його подальшого використання.

За результатами приймання редуктора за якістю спільно з представниками відповідача був складений акт № 19 від 13.06.2013 року, котрим встановлено невідповідність вимогам ТУ У 29.1-33608725-001:2006, ГОСТ 20373-94, ГОСТ 15150-69, зафіксовані дефекти редуктора, які виключають його подальше використання. Після складання та підписання акту 13.06.2013 року редуктор був повернутий представникам відповідача без заперечень та вивезений з території позивача транспортним засобом відповідача відповідно до накладної №144 від 13.06.2013 року. (арк.с. 14 -15)

Відповідно до п.10.2 Договору у разі поставки неякісного або некомплектного товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% вартості некомплектного або неякісного товару на протязі 20 днів з моменту пред`явлення покупцем вимоги з оплати.

Враховуючи вимоги п.10.2 Договору, 26.07.2013 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу №523/721 про оплату штрафу за постачання неякісного товару в розмірі 20448 грн. Проте штраф не був сплачений у добровільному порядку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з поставки якісної продукції не здійснив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що розмір штрафу за постачання неякісного товару складає 20448,00 грн., нарахованого у відповідності до п. 10.2. Договору, позовні вимоги в цій частині нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 20448,00 грн.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір № ПСН-04949 від 18.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реджу» та Публічним акціонерним товариством « Азовзагальмаш»

Суд, розглянувши зазначену вимогу позивача виходить з наступного.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.13.1. Договору, сторони за даним договором мають право розірвати даний договір , керуючись діючим законодавством, попередив при цьому другу сторону за місяць до майбутнього розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було попереджено відповідача у встановлений договором строк, про можливе розірвання Договору, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому у даному випадку, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реджу", м. Харків (61102, м.Харків, вул..Достоєвського, будинок 3, код ЄДРПОУ 33608725) на користь Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Машинобудівників, будинок 1, код ЄДРПОУ 13504334) суму штрафу в розмірі 20 448,00 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині розірвання договору № ПСН - 04949 від 18.04.2013 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реджу", м. Харків (61102, м.Харків, вул..Достоєвського, 3, код ЄДРПОУ 33608725) та Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш", м. Маріуполь (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Машинобудівників, будинок 1, код ЄДРПОУ 13504334) - відмовити.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

905/6871/13