Рішення № 36250526, 12.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/96/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 Справа № 908/3481/13

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД", м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь", м. Запоріжжя,

про стягнення 87263,88 грн. основного боргу, 430,33 грн. - 1 % річних, 3141,49 грн. пені,

від позивача - Юдін В.Л. (довіреність від 01.10.2013 р. б/н);

від відповідача - Ніколенко М.М. (довіреність від 28.12.2012 р. ВТВ № 626898, провідний юрисконсульт юридичного управління ВАТ «Запоріжсталь»);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" 87263,88 грн. основного боргу, 430,33 грн. - 1 % річних, 3141,49 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору поставки від 17.02.2012р. № 20/2012/394 відповідач не оплатив товар, поставлений позивачем в період з 15 червня по 30 липня 2012 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 87263,88 грн., яку позивач просить стягнути в даному позові. На суму боргу позивач нарахував 1% річних - 430,33 грн. та пеню в сумі 3141,49 грн. за загальний період з 04.08.2012 р. по 16.03.2013 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/96/13 та призначено розгляд справи на 12.11.2013р.

В судовому засіданні 12.11.2013р. оголошена перерва до 12.12.2013 р.

В судовому засіданні 12.12.2013р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні просили відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що позивач не надав доказів надання відповідачу повного пакету документів, необхідних для оплати товару за умовами договору поставки. Також позивач невірно розрахував суму пені. Крім того, відповідач просить застосувати до вимог про стягнення пені строк позовної давності.

В судовому засіданні 12.12.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.02.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 20/2012/394, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець - на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказані в специфікації (-ях), яка (-і) є невід'ємною частиною даного договору.

Орієнтовна сума даного договору складає 456120,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору визначається шляхом складання вартості продукції, вказаної у заявках покупця (п.3.1 договору).

У специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку еластичного матеріалу на загальну суму 456120,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.4 договору поставка продукції здійснюється протягом 15 днів з моменту направлення постачальнику письмової заявки покупця, підписаної уповноваженою посадовою особою. Кількість продукції, що підлягає поставці, вказується в письмовій заявці покупця, що направляється постачальнику. Заявка направляється за 10 днів до початку місяця поставки.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно з розділом 6 на підставі наданих документів, зазначених у п. 4.3 даного договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків обраховується з моменту отримання повного пакету документів.

У п. 4.3 договору сторони погодили перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 16 лютого 2013 року або його розірвання у встановленому порядку.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 87263,88 грн. з ПДВ згідно наступних видаткових:

від 15.06.2012 р. № РН-0000619 - на суму 4776,00 грн. з ПДВ;

від 20.06.2012 р. № РН-0000627 - на суму 14590,08 грн. з ПДВ;

від 26.06.2012 р. № РН-0000651 - на суму 3931,20 грн. з ПДВ;

від 10.07.2012 р. № РН-0000674 - на суму 4276,50 грн. з ПДВ;

від 10.07.2012 р. № РН-0000675 - на суму 2880,00 грн. з ПДВ;

від 13.07.2012 р. № РН-0000694 - на суму 1882,50 грн. з ПДВ;

від 23.07.2012 р. № РН-0000724 - на суму 52047,60 грн. з ПДВ;

від 30.07.2012 р. № РН-0000759 - на суму 2880,00 грн. з ПДВ.

На оплату товару позивач виписав відповідні рахунки-фактури від 15.06.2012 р. № СФ-000885 на суму 4776,00 грн. з ПДВ, від 18.06.2012 р. № СФ-000833 на суму 14590,08 грн. з ПДВ, від 22.06.2012 р. № СФ-000916 на суму 3931,20 грн. з ПДВ, від 10.07.2012 р. № СФ-000978 на суму 7156,50 грн. з ПДВ, від 13.07.2012 р. № СФ-000998 на суму 1882,50 грн. з ПДВ, від 20.07.2012 р. №СФ-001021 на суму 52047,60 з ПДВ, від 30.07.2012 р. № СФ-001066 на суму 2880,00 грн. з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив вартість поставленої продукції позивач звернувся до відповідача з вимогою від 07.10.2012 р. про сплату боргу в сумі 87263,88 грн.

Листом від 06.11.2012 р. № 17/2086661 відповідач визнав, що станом на 01.11.2012 р. кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 87,26 тис. грн. та запропонував здійснити розрахунок продукцією.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за поставлену продукцію позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 87263,88 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов п. 5.1 договору відповідач мав здійснити розрахунок за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно з розділом 6 на підставі наданих документів, зазначених у п. 4.3 даного договору.

Тобто строк оплати продукції за договором обчислюється з моменту поставки та приймання продукції.

Товар відповідачем прийнятий згідно видаткових накладних, в яких зазначені дати поставки товару.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

Приймання продукції, у свою чергу, мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання - за кількістю № П-6 та якістю № П-7, як це передбачено розділом 6 договору.

Приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Відповідач не надав суду актів про відсутність будь-яких товаросупровідних документів. Будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв. Строк для передання неотриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював.

Суд зауважує, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що всі документи, передбачені пунктом 4.3 договору, позивач відповідачу передав (накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна).

Відповідач надав докази на підтвердження дати отримання лише двох документів: рахунку-фактури №СФ-000978 від 10.07.2012 р. - отримано відповідачем згідно вхідного штампу 26.07.2012 р. та рахунку-фактури №СФ-001066 від 30.07.2012 р. на суму 2880,00 грн. - отримано відповідачем згідно вхідного штампу 16.08.2012 р.

Щодо інших документів суд вважає, що вони були отримані відповідачем одночасно з поставкою товару, оскільки іншого відповідач не довів.

Таким чином, продукція мала бути оплачена в наступні строки (з урахуванням дати отримання документів відповідачем, а також святкових днів - Дня Конституції України 28.06.2012 р. та Дня незалежності України 24.08.2012 р.):

- по видатковій накладній від 15.06.2012 р. № РН-0000619 - 06.08.2012 р.;

- по видатковій накладній від 20.06.2012 р. № РН-0000627 - 09.08.2012 р.;

- по видатковій накладній від 26.06.2012 р. № РН-0000651 - 15.08.2012р.;

- по видатковій накладній від 10.07.2012 р. № РН-0000674 - 14.09.2012 р.;

- по видатковій накладній від 10.07.2012 р. № РН-0000675 - 14.09.2012 р.;

- по видатковій накладній від 13.07.2012 р. № РН-0000694 - 03.09.2012 р.;

- по видатковій накладній від 23.07.2012 р. № РН-0000724 - 11.09.2012 р.;

- по видатковій накладній від 30.07.2012 р. № РН-0000759 - 05.10.2012 р.

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач не оплатив продукцію у встановлені строки, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 87263,88 грн.

На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати боргу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 87263,88 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за прострочення оплати згідно з п. 5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами здійснюється за період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

За порушення строків оплати позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ в сумі 3141,49 грн. та 1% річних в сумі 430,33 грн. за загальний період з 04.07.2012 р. по 16.03.2013 р.

Суд зазначає, що позивач невірно визначив початок виникнення прострочення по всім видатковим накладним (строки оплати по кожній накладній зазначені судом вище), що впливає на кількість днів прострочення по ним.

Також, у зв'язку з тим, що по видатковій накладній від 23.07.2012 р. № РН-0000724 прострочення виникло раніше, ніж визначив позивач (12.09.2012 р., а не 15.09.2012 р.), то нарахування пені та 1% річних на суму боргу по цій накладній припинилось 12.03.2012 р. (а не 13.03.2013 р., як зазначив позивач у розрахунку).

За розрахунком суду:

- по видатковій накладній від 15.06.2012 р. № РН-0000619 (на суму 4776,00 грн.) за період 07.08.2012 р. по 30.01.2013 р. (177 днів) пеня складає 173,31 грн., 1% річних - 23,11 грн.;

- по видатковій накладній від 20.06.2012 р. № РН-0000627 (на суму 14590,08 грн.) за період з 10.08.2012р. по 04.02.2013 р. (179 днів) пеня складає 535,46 грн., 1% річних - 71,39 грн.;

- по видатковій накладній від 26.06.2012 р. № РН-0000651 (на суму 3931,20 грн.) за період з 16.08.2012р. по 10.02.2013 р. (179 днів) пеня складає 144,29 грн., 1% річних - 19,24 грн.;

- по видатковій накладній від 10.07.2012 р. № РН-0000674 (на суму 4276,50 грн.) за період з 15.09.2012 р. по 24.02.2013 р. (163 дні) пеня складає 142,97 грн., 1% річних - 19,06 грн.;

- по видатковій накладній від 10.07.2012 р. № РН-0000675 (на суму 2880,00 грн.) за період з 15.09.2012 р. по 24.02.2013 р. (163 дні) пеня складає 96,29 грн., 1% річних - 12,84 грн.;

- по видатковій накладній від 13.07.2012 р. № РН-0000694 (на суму 1882,50 грн.) за період з 04.09.2012 р. по 27.02.2013 р. (177 днів) пеня складає 68,34 грн., 1% річних - 9,11 грн.;

- по видатковій накладній від 23.07.2012 р. № РН-0000724 (на суму 52047,60 грн.) за період з 15.09.2012р. по 12.03.2013 р. (179 днів) пеня складає 1911,20 грн., 1% річних - 254,83 грн.;

- по видатковій накладній від 30.07.2012 р. № РН-0000759 (на суму 2880,00 грн.) за період прострочення з 06.10.2012 р. по 16.03.2013 р. (162 дні) пеня складає 95,73 грн., 1% річних - 12,76 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення 1% річних в сумі 422,34 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 1% річних підлягають задоволенню. У стягненні 1% річних 7,99 грн. суд відмовляє.

Пеня за розрахунком суду складає 3167,59 грн. Отже, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення пеню в сумі 3141,49 грн. Однак відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено строк позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік.

Позов подано до суду 24.10.2013 р. (згідно календарного штемпеля пошти на конверті).

Отже, стягненню з відповідача підлягає лише пеня, нарахована за період з 24.10.2012 р. по 16.03.2013 р., а саме:

- за період з 24.10.2012 р. по 16.03.2013 р. (144 дні) від суми боргу 2880,00 грн. пеня складає 85,10 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 12.03.2013 р. (140 днів) від суми боргу 52047,60 грн. пеня складає 1495,24 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 27.02.2013 р. (127 днів) від суми боргу 1882,50 грн. пеня складає 49,05 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 24.02.2013 р. (124 дні) від суми боргу 2880,00 грн. пеня складає 73,27 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 24.02.2013 р. (124 дні) від суми боргу 4276,50 грн. пеня складає 108,80 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 10.02.2013 р. (110 днів) від суми боргу 3931,20 грн. пеня складає 88,70 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 04.02.2013 р. (104 дні) від суми боргу 14590,08 грн. пеня складає 311,22 грн.;

- за період з 24.10.2012 р. по 30.01.2013 р. (99 днів) від суми боргу 4776,00 грн. пеня складає 96,97 грн.

Всього пеня за цей період складає 2308,35 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні пені в сумі 833,14 грн. суд відмовляє.

Доводи позивача про переривання строку позовної давності у зв'язку з визнанням відповідачем суми заборгованості в листі від 06.11.2012 р. № 17/2086661 суд не приймає, оскільки в даному листі відповідач визнав лише суму основного боргу, а не пеню. Тому для вимог про стягнення пені строк позовної давності не переривався. Дана позиція суду знаходить своє підтвердження у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», в якому зазначається, що «визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами».

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008, р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230, ІПН 001912308247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" (пр. Миру, буд. 7, кв. 4, м.Дніпропетровськ, 49130, р/р 26001001303480 в ПАТ «АКТА БАНК», МФО 307394, код ЄДРПОУ 34409800) основний борг в сумі 87263,88 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят три грн. 88 коп.), пеню в сумі 2308,35 грн. (дві тисячі триста вісім грн. 35 коп.), 1% річних в сумі 422,34 грн. (чотириста двадцять дві грн. 34 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1799,89 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять грн. 89 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 20.12.2013р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.