ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 5011-35/4003-2012 09.09.13
За позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"до про Приватне акціонерного товариства "Бліц-Інформ" стягнення 5 054 362,09 євро (еквівалент 53 828 314,35 грн.)
Головуюча суддя Літвінова М.Є.
Судді Полякова К.В.
Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача: Кузьменко Я.Л. - предст. за довір.;
від відповідача: Ковальов Ю.Ю. - предст. за довір.;
У судовому засіданні 09.09.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" про стягнення 4 801 588,91 євро (еквівалент 50 318 731,14 грн.).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.09.2006 року між сторонами укладено договір про надання кредиту №СR 06-360/28-2 (зі змінами від 06.08.2008, 19.05.2009, 11.06.2009, 19.06.2009, 16.10.2009 та 12.04.2010), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 3 000 000,00 євро або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у кредитному договорі.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання кредиту № СR 06-360/28-2.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке передане банку за договорами застави від 19.06.2009, від 25.06.2003, від 360.05.2002, та яке належить на праві власності відповідачу.
Заява позивача про забезпечення позову, судом розглянута, внаслідок чого суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття таких заходів у даній справі виходячи з наступного.
У п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що:
- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;
- адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії;
- обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Наведені у заяві позивача обставини не дають підстав вважати неможливим захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, а доказів того, що за відсутності арешту майна товариств буде утруднено чи виявиться неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано. Жодних належних доказів, що відповідачами вчиняються дії спрямовані на уникнення сплати заборгованості перед позивачем, суду не представлено, а виникнення у позивача сумнівів щодо погашення боргу відповідачами, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012 порушено провадження у справі №5011-35/4003-2012, розгляд справи призначений на 16.05.2012.
Ухвалою від 16.05.2012 на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжити строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 30.05.2012.
25.05.2013 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути 4 885 936,09 євро (еквівалент 50 531 601,84 грн.).
30.05.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів по справі, в тому числі відзиву на позов.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти позову та просив суд застосувати строк позовної давності до нарахованої пені.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.05.2012 призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/4003-2012 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є, судді Ващенко Т.М., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 справу прийнято до провадження та призначення розгляду справи на 27.06.2012.
14.05.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відзив відповідача.
19.06.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2601/12750/12 Голосіївським районним судом міста Києва за позовом Усенко Олексія Миколайовича до ЗАТ "ХК"Бліц-Інформ", ПАТ ОТП Банк" про визнання недійсним договору про надання кредитної лінії №СR 06-360/28-2 від 18.09.2006.
В судовому засіданні 27.06.2013 оголошено перерву на 18.07.2012.
17.07.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.07.2012 призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/4003-2012 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Ващенко Т.М., Борисенко І.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.09.2012.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012 призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/4003-2012 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Шаптала Є.Ю., Борисенко І.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 справу прийнято колегією суддів до провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.10.2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 12.11.2012.
В судовому засіданні, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 26.11.2012, та з 26.11.2012 по 03.12.2012.
26.11.2012 представник відповідача заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
У зв"язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відрядженні, розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 03.12.2012 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Мельник В.І., судді Шаптала Є.Ю., Борисенко І.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 справа прийнята колегією суддів до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2013.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.01.2013 справу передано для розгляду колегії суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є, судді Домнічева І.О., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 справа прийнята до провадження колегією суддів, розгляд справи призначений на 06.02.2013.
23.01.2013 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5 054 362,09 євро (еквівалент 53 828 314,35 грн.), з яких: 2 991 507,94 євро (еквівалент станом на 21.01.2013 - 31 859 179,64 грн.) - заборгованість по тілу кредиту, 715 646,10 євро (еквівалент станом на 21.01.2013 - 7 621 540,07 грн.) - заборгованість по відсотках, 1 347 208,05 євро (еквівалент станом на 21.01.2013 - 14 347 594,64 грн. - пеня нарахована на суму простроченого кредиту та відсотки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2013 розгляд справи відкладений на 11.03.2013.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013, на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладений на 27.03.2013.
22.03.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку пені.
У судовому засіданні 27.03.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.04.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Домнічевої І.О. у відпустці, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.04.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуюча суддя Літвінова М.Є, судді Борисенко І.І., Сташків Р.Б.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 справа №5011-35/4003-2012 прийнята колегією суддів до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2013.
У судовому засіданні 27.05.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.06.2013.
Ухвалою від 27.05.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є, судді Борисенко І.І., Трофименко Т.Ю.
Ухвалою від 12.06.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 10.07.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.07.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Мельник В.І., судді Борисенко І.І., Трофименко Т.Ю.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Літвінової М.Є., розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є, судді Борисенко І.І., Трофименко Т.Ю.
Ухвалою від 29.07.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 14.08.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.08.2013, яким справу №5011-35/4003-2012 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Полякова К.В., суддя Сташків Р.Б.
Ухвалою від 14.08.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 09.09.2013.
20.08.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
В судовому засіданні 09.09.2013 представник відповідача надав відзив на позов в якій просить застосувати строк позовної давності та призначити судово-бухгалтерську експертизу по справі.
В задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи суд відмовив, у зв'язку з його необґрунтованістю, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові Пленуму 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначенні судової експертизи".
За результатами розгляду клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження у справі до вирішення справи №2/2601/3668/12, яка розглядалась Голосіївським районним судом м. Києва. Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, як необґрунтованого та безпідставного.
Розглянувши клопотання відповідача про заміну назви із Закритого акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (код 20050164) на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" (20050164), суд задовольнив останнє, в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 09.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
18.09.2006 між Акціонерним комерційним банком "Райффайзен Банк Аваль" та Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір про надання кредиту № СR 06-360/28-2.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами були укладені договір застави №PL 09-134/28-2 від 19.06.2009, договір застави товарів в обороті № PL/2003-146 від 25.06.2003, договір застави основних засобів виробництва № PL/2002-094 від 30.05.2002.
Відповідно до ст. 1 статуту Публічного акціонерного товариства "ОПТ Банк", затвердженого рішенням акціонерів (протокол № 54 від 23.07.2009 року), Публічне акціонерне товариство "ОПТ Банк" є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "ОПТ Банк", яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна".
Згідно п. 1.1. статуту Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 01 від 23.08.2011 року), Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ".
Між сторонами укладені договори про зміну договору про надання кредиту № СR 06-360/28-2 від 18.09.2006, а саме № 1 від 06.08.2008 року, № 2 від 19.05.2009, № 3 від 11.06.2009, № 4 від 19.06.2009, № 5 від 19.06.2009, № 6 від 16.10.2009 та № 7 від 12.04.2010.
Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 3 000 000,00 євро або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у кредитному договорі.
Пунктом п. 1.1.2 кредитного договору передбачено, що кожного разу, при наданні позичальником банку кредитної заяви, банк перераховує заборго ваність позичальника перед банком за цим договором, використовуючи для цього валютний курс НБУ на дати надання кожної кредитної заявки та/або дати надання кожного траншу. При цьому, у випадку, якщо за результатами такого перерахування загальна сума заборгованості позичальника перед банком за цим договором перевищить ліміт фінансування або еквівалент цієї суми в іншій (их) валюті(ах), банк має право не приймати до виконання таку кредитну заявку.
Згідно п. 1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний використо вувати кредит на поповнення оборотних коштів та придбання виробничого обладнання.
У відповідності до п. 1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку ві дповідну плату від суми кредиту, а саме проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі (EURIBOR + 9.5)% річних з розрахунку 360 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2 (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі (EURIBOR + 11.5)% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.
Розмір EURIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в євро, і застосовується при розрахунку про центів за кредит в євро протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в євро.
Першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому бу ло надано перший транш в євро, а також першого банківського дня кожного на ступного місяця протягом строку дії цього договору, розмір процентної ставки підлягає коригуванню, а саме: розмір EURIBOR фіксується банком у перший банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процент ної ставки протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступ ним за таким відповідним місяцем.
Положеннями п 1.4.2 кредитного договору передбачено, що за обставин невико нання та/або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зо бов'язань, процентна ставка, встановлена п. 1.4.1 цього договору, збільшується на 2% річних.
Відповідно п. 1.4.5. кредитного договору, проценти, що передбачені пп. 1.4.1-1.4.2 цього договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця. За обставини, що позичальником не було здійснено повернення траншу в строк, встановлений положеннями цього договору, проценти від суми такого траншу розраховуються в порядку, передбаченому п.1.4.1 цього договору, та підлягають сплаті одночасно (на дату здійснення) з поверненням такого траншу (п. 1.4.7 кредитного договору).
Згідно положень п.1.6. кредитного договору, сторони погодили, що позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі не пізніше 17.09.2009 року включно.
При цьому сума кожного траншу наданого в рамках цього Договору підлягатиме поверненню в термін не пізніше 365-го календарного дня з дня видачі такого траншу, але в будь-якому випадку не пізніше 17.09.2009.
На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 3 000 000,00 євро, що підтверджується валютним меморіальними ордерами доданими до матеріалів справи за період з 22.09.2006 року по 23.04.2009 року. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 21.01.2013 в останнього виникла заборгованість за договором про надання кредиту № СR 06-360/28-2 від 18.09.2006 по кредиту в розмірі 2 991 507,94 євро та по процентам за користування кредитною лінією нарахованих в період з 22.09.2006 по 04.05.2010 в розмірі 715 646,10 євро.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" зверталось до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" з досудовою вимогою № 08-12-12-4/911 від 07.02.2012 року про погашення заборгованості за договором про надання кредиту № СR 06-360/28-2 від 18.09.2006. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 21.01.2013 факт наявності заборгованість за договором про надання кредиту № СR 06-360/28-2 від 18.06.2006 по кредиту в розмірі 2 991 507,94 євро та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 715 646,10 євро, позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором банк нарахував позичальнику пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 334 085,01 євро за період з 12.03.2009 по 27.09.2012, та пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 13 123,04 євро за період з 25.03.2009 по 24.01.2011.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями 4.2.1. кредитного договору передбачено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань позичальником.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідачем заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно п 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.
Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Положеннями п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що положеннями кредитного договору встановлено, що боргові зобов'язання в повному обсязі повинні бути виконанні в строк до 17.09.2009, а позивач звернувся до суду 26.03.2012 року, що підтверджується штампом на позовній заяві та здійснив нарахування пені за прострочення сплати відсотків за період з 25.03.2009 року по 24.01.2011 та пеня нарахована за прострочення сплати кредиту за період з 12.03.2009 по 25.03.2011, суд вважає, що вимоги позивача стягнення пені за цей період, не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності, крім того позивачем не надано суду доказів щодо наявності поважних причин її пропущення.
Пеня нарахована за прострочення сплати кредиту за період з 26.03.2011 по 26.03.2012, підлягає задоволенню у розмірі 466 047,11 євро (еквівалент 4 886 233,64 грн. станом на 09.09.2013)
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 2 991 507,94 євро (еквівалент в гривнях станом на 09.09.2013 за курсом НБУ 1 євро = 10,48442 грн.) становить 31 364 225,68 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 715 646,10 євро (еквівалент в гривнях станом на 09.09.2013 за курсом НБУ 1 євро = 10,48442 грн.) становить 7 503 134,28 грн., пеня нарахована за прострочення сплати кредиту за період з 26.03.2011 по 26.03.2012 у розмірі 466 047,11 євро (еквівалент в гривнях станом на 09.09.2013 за курсом НБУ 1 євро = 10,48442 грн.) становить 4 886 233,64 грн.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В И Р І Ш И В:
1.Змінити назву з Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ".
2.Позов задовольнити частково.
3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, Деснянський район, вул. Кіото, 25, код 20050164) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) заборгованість за кредитом у розмірі 2 991 507,94 євро (два мільйона дев'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот сім євро 94 євро цента) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 31 364 225,68 грн. (тридцять один мільйон триста шістдесят чотири тисячі двісті двадцять п'ять гривень 68 коп.), заборгованість по відсотках - 715 646,10 євро (сімсот п'ятнадцять тисяч шістсот сорок шість євро 10 євро центів) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 7 503 134,28 грн. (сім мільйонів п'ятсот три тисячі сто тридцять чотири гривні 28 коп.), пеню за прострочення сплати відсотків - 466 047,11 євро (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 4 886 233,64 грн. (чотири мільйона вісімсот вісімдесят шість тисяч двісті тридцять три гривні 64 коп.) та 52 330,40 грн. (п'ятдесят дві тисячі триста тридцять гривень 40 коп.) судового збору.
4.В іншій частині позову відмовити.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення:13.09.2013
Головуючий суддя М.Є.Літвінова
Судді К.В. Полякова
Р.Б. Сташків
Судове рішення № 36250488, Господарський суд м. Києва було прийнято 09.09.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5011-35/4003-2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: