Постанова № 36250156, 18.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 грудня 2013 року 09:04 №826/18475/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Падюковій Ю.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс»додержавної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 №0001502203, від 26.07.2013 №0001492203,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 №0001502203, від 26.07.2013 №0001492203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.07.2013 №278/26-56-22-03-09/33603453 щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25», прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 №0001502203, від 26.07.2013 №0001492203.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.07.2013 №278/26-56-22-03-09/33603453 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 №0001502203, від 26.07.2013 №0001492203. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 108 105,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 113 511,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 10.07.2013 №278/26-56-22-03-09/33603453 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 26.07.2013 №0001492203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 141 889,00 грн., у тому числі: 113 511,00 грн. - основний платіж, 28 378,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 26.07.2013 №0001502203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135 131,00 грн., у тому числі: 108 105,00 грн. - основний платіж, 27 026,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 10.07.2013 №278/26-56-22-03-09/33603453, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» за договором від 10.01.2012 №100112 і порушення зазначеним фіскальних інтересів держави.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» (виконавець) було укладено договір від 10.01.2012 №100112, відповідно до якого замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання і надає інформаційно-консультаційні послуги з обслуговування систем на платформі « 1С:Предприятие».

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії укладеного договору від 10.01.2012 №100112; актів наданих послуг; податкових накладних; виписок з банківських рахунків.

За доводами державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві загальна вартість відображених по обліку господарських операцій з витрат коштів товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» на інформаційно-консультаційні послуги по обслуговуванню комп'ютерної програми « 1С:Підприємство» становила 648 630,00 грн., що значно перевищує вартість основних засобів четвертої групи (комп'ютерів та інших машин автоматичного оброблення інформації) та становить ј частину всіх витрат товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» у період взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25».

Перевіркою було встановлено, що витрати на інформаційно-консультативні послуги по обслуговуванню комп'ютерної програми « 1С:Підприємство» значно перевищують вартість комп'ютерів та інших машин для автоматичного оброблення інформації, які використовуються товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» для здійснення господарської діяльності. Також, товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» не було надано для перевірки податковим органом документальних доказів щодо доцільності зв'язку вищезазначених витрат з господарською діяльністю перевіреного підприємства, та правомірності їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що договір від 10.01.2012 №100112 та всі надані товариством акти наданих послуг, та податкові накладні підписані ОСОБА_1, який згідно протоколу допиту свідка не підписував ніяких документів господарської діяльності та податкових накладних в якості директора товариства з обмеженою відповідальністю «Соло-25».

Аналізуючи доводи відповідача щодо відсутності факту реальності господарської операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» за договором від 10.01.2012 №100112, суд наголошує на наступному.

Підпунктами 2.1 і 5.1 договору від 10.01.2012 №100112 передбачено поетапне виконання робіт з фіксуванням етапів робіт у протоколах, які підписуються сторонами договору.

Разом з тим, позивачем на вимогу суду зазначених протоколів не надано. Також не містять конкретизації робіт податкові накладні і акти виконаних робіт.

Крім того, позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25», віднесено суму 108 105 грн.

За посиланням позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» надавались позивачеві інформаційно-консультаційні послуги з обслуговування систем на платформі « 1С:Предприятие».

Проте з матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача є:

консультування з питань інформації; роздрібна торгівля комп'ютерами; периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування; діяльність і керування комп'ютерним устаткуванням; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність.

Позивачем під час судового розгляду справи не обґрунтовано доцільності (економічної та ділової) та необхідності із залучення товариства з обмеженою відповідальністю «Соло-25» для надання послуг, які є основним видом діяльності позивача.

Не зміг представник позивача і конкретизувати послуги, які надавались за договором.

Також з податкових накладних вбачається розбіжність в номері договору, а саме: зазначено договір від 10.01.2012 №100112/02, замість договору від 10.01.2012 №100112.

За таких обставин, проаналізувавши наведені обставини в сукупності, суд наголошує, що податковим органом доведено суперечність зазначеного правочину фіскальним інтересам держави та суспільства, забезпечення яких покладено на контролюючі органи держави.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ес Солюшнс» не надано первинних документів та не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25», суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.07.2013 №278/26-56-22-03-09/33603453 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 26.07.2013 №0001502203, від 26.07.2013 №0001492203.

За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 20.12.2013