Постанова № 36250119, 23.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/4521/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представників позивача Акуленка Д.О., Смаглюка В.М.,

представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінне господарство «Бреч» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінне господарство «Бреч» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Корюківська ОДПІ) та просить скасувати податкові повідомлення-рішення Корюківської ОДПІ ГУМ у Чернігівській області від 02.08.2013 № 0000022200, № 0000032200 та від 29.11.2013 № 0000392200, № 0000382200.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що останнім не допущено помилок, а тим більше порушень чинного законодавства під час бухгалтерського та податкового обліку діяльності підприємства. Всі господарські операції, які здійснювалися позивачем підтверджуються належним чином оформленими документами, а саме: договорами, накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними. Всі придбані та створені підприємством основні засоби (в тому числі не введені в експлуатацію) використовувалися та використовуються виключно для його господарської діяльності відповідно до статутних завдань позивача. Також, позивачем не порушено вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), оскільки ні п.200.4 ст.200 ПК України, ні взагалі ПК України та інше чинне в Україні законодавство не передбачають залежність бюджетного відшкодування податку на додану вартість від фактичного початку використання у господарській діяльності цих основних фондів, введення їх в експлуатацію та облікової політики платника податку. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 18.07.2013 № 42/22/36584676, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками територіальних органів ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.07.2013 № 42/22/36584676 та встановлено порушення позивачем п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за період, що підлягав перевірці на 7 197 925,00 грн.; занижено залишок від'ємного значення (рядок 24 Декларації) на 7 197 925,00 грн.; занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 5 794 142,00 грн., за квітень 2012 року на 645 514,00 грн., за грудень 2012 року на 758 269,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013: № 0000022200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 164 157,00 грн. та № 0000032200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 164 157,00 грн. Дані податкові повідомлення-рішення Корюківської ОДПІ в частині 5 900 474,00 грн. та у відповідній частині штрафні санкції скасовані за результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України, а отже відповідно до податкового законодавства вважаються недійсними. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 08.10.2013 № 12712/6/99-99-10-01-15 доручено ГУ Міндоходів у Чернігівській області забезпечити проведення Корюківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження. За результатами перевірки складено акт від 25.10.213 № 243/22/36584676 та встановлено порушення позивачем п.200.4 п.200.5 ст.200 ПК України, в результаті чого, завищено суму бюджетного відшкодування за період, що підлягав перевірці на суму 1 297 451,00 грн.; занижено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1 297 451,00 грн. в результаті встановлених порушень прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013: № 0000392200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 297 451,00 грн. та № 0000382200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 297 451,00 грн. Позивачем не заперечується той факт, що в процесі створення (будівництва) основні засоби товариством обліковувались на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що свідчить про не введення таких основних засобів в експлуатацію та дає підстави стверджувати про їх невикористання у власній господарській діяльності. Отже, при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування враховується наявність майна, що є введеним в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства України, незалежно від процесу його отримання (придбання чи їх спорудження (будівництва) самостійно). В судовому засіданні представник відповідача підтримав вищезазначену позицію та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач (код ЄДРПОУ 36584676) 14.10.2009 зареєстрований в якості юридичної особи Корюківською районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 328059, 15.10.2009 взятий на податковий облік в ДПІ у Корюківському районі та з 04.07.2012 є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 200053232 НБ № 229618 про реєстрацію платника податку на додану вартість та матеріалами справи (том № 1 а.с.96-97).

Згідно довідки АБ № 508495 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.25 вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.43 розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.62 допоміжна діяльність у тваринництві; 01.70 мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг (том № 1 а.с.98).

Корюківською МДПІ на підставі направлень від 03.07.2013 № 1,2, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу від 02.07.2013 № 4 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.07.2013 № 42/22/36584676 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.11-36).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого:

завищено суму бюджетного відшкодування за період, що підлягав перевірці на 7 197 925,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 3 311 387,00 грн., за серпень 2011 року на 381 232,00 грн., за вересень 2011 року на 870 904,00 грн., за жовтень 2011 року на 85 135,00 грн., за листопад 2011 року на 1 145 484,00 грн., за січень 2012 року на 372 877,00 грн., за лютий 2012 року на 147 766,00 грн., за березень 2012 року на 124 871,00 грн., за червень 2012 року на 268 457,00 грн., за липень 2012 року на 99 695,00 грн., за серпень 2012 року на 94 381,00 грн., за вересень 2012 року на 97 939,00 грн., за жовтень 2012 року на 98 012,00 грн., за листопад 2012 року на 99 785,00 грн.;

занижено залишок від'ємного значення (рядок 24 Декларації) на 7 197 925,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 3 311 387,00 грн., за серпень 2011 року на 381 232,00 грн., за вересень 2011 року на 870 904,00 грн., за жовтень 2011 року на 85 135,00 грн., за листопад 2011 року на 1 145 484,00 грн., за січень 2012 року на 372 877,00 грн., за лютий 2012 року на 147 766,00 грн., за березень 2012 року на 124 871,00 грн., за червень 2012 року на 268 457,00 грн., за липень 2012 року на 99 695,00 грн., за серпень 2012 року на 94 381,00 грн., за вересень 2012 року на 97 939,00 грн., за жовтень 2012 року на 98 012,00 грн., за листопад 2012 року на 99 785,00 грн.;

занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 5 794 142,00 грн., за квітень 2012 року на 645 514,00 грн., за грудень 2012 року на 758 269,00 грн.

За результатами акта перевірки Корюківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 0000022200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 164 157,00 грн. (том № 1 а.с.44) та № 0000032200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 164 157,00 грн. (том № 1 а.с.45).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 20.09.2013 подано до Міністерства доходів і зборів України скаргу № 76 (том № 1 а.с.74-87).

Рішенням від 20.11.2013 № 15661/6/99-99-10-01-15 Міністерством доходів і зборів України скасовано податкові повідомлення-рішення Корюківської ОДПІ від 02.08.2013 № 0000022200, № 0000032200 в частині 5 900 474,00 грн. та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - частково задоволено (том № 1 а.с.89-92).

На підставі акта перевірки № 42/22/36584676 від 18.07.2013 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 20.11.2013 № 15661/6/99-99-10-01-15 Корюківською ОДПІ 29.11.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000392200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 297 451,00 грн. (том № 1 а.с.93);

№ 0000382200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 297 451,00 грн. (том № 1 а.с.94).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивачем (Покупець) укладено ряд договорів з підприємствами щодо придбання товарів та надання послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними (том № 1 а.с.189-250, том № 2 а.с.1-64).

Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно Брецької сільської ради позивач є власником наступних об'єктів: кінно-племінного комплексу, туристично-готельного комплексу, нежитлової будівлі, магазину, адміністративної будівлі (том № 2 а.с.65-74).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

При цьому, відповідно до приписів Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частинами 2,3 даного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.

Відповідно до положень ст.ст.198, 200 ПК України визначальною ознакою правомірності формування від'ємного значення суми ПДВ є використання основних засобів у власній господарській діяльності, у межах оподатковуваних операцій платника податку. В свою чергу, платник податків не має права на формування від'ємного значення суми ПДВ за рахунок операцій направлених на капітальні інвестиції.

Відповідно до ст.139 Господарського кодексу України майнові цінності набувають економічної форми (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари) у процесі здійснення господарської діяльності.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання.

Абзацом 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим цього пункту, а саме: первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з ПБО 18 будівництвом вважається спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Об'єкт будівництва - сукупність будівель і споруд або окремі будівлі і споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом. Тобто будівництво є процесом, у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари.

При цьому, відповідно до п.146.4 ст.146 ПК України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначено рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів, - рахунок 10 «Основні засоби». До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Зарахування на баланс власного збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Позивачем в судовому засідання не заперечувався факт, що в процесі створення (будівництва) основні засоби товариством обліковувались на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що свідчить про не введення таких основних засобів в експлуатацію, та дає підстави стверджувати про їх невикористання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1 ст.39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.5 ст.39 вищезазначеного закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як вбачається з акту перевірки товариством сформовано податковий кредит в результаті будівництва об'єктів основних засобів. Перевищення податкового кредиту над податковими зобов'язаннями сформувало від'ємне значення податку на додану вартість, оплачена частина якого була заявлена платником податків до бюджетного відшкодування з червня 2011 року по грудень 2012 року. Згідно наданих на перевірку декларацій про готовність об'єкта до експлуатації будівлі і споруди, майнові комплекси по яким сформована заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість, введені в експлуатацію лише в грудні 2011 року, квітні 2012 року, травні 2012 року та грудні 2012 року.

Тобто, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що такі основні засоби позивачем не використовувалися у власній господарській діяльності.

Визначальним фактором для віднесення певних сум податку до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду є використання придбаних товарів (послуг)/основних фондів у власній господарській діяльності. У свою чергу, таке використання є можливим лише після введення даних об'єктів в експлуатацію, що має бути відповідним чином відображено у бухгалтерському обліку підприємства.

Отже, при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування враховується наявність майна, що є введеним в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства України, незалежно від процесу його отримання (придбання чи їх спорудження (будівництва) самостійно).

Також, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 02.08.2013 № 0000022200 та № 0000032200, дані вимоги також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.60.1.3. п.60.1. ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

А отже, оскільки після оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 № 0000022200 та № 0000032200 до Міністерства доходів і зборів України, Корюківською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0000392200 та № 0000382200, які містять зменшену суму грошового зобов'язання, а тому податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 0000022200 та № 0000032200 вважаються відкликаними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази надані позивачем не підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтуванні позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 за подання до адміністративного суду майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720,50 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4 588,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4 588,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 458,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 995 від 04.12.2013 (а.с.2).

Тому згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 4 129,20 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінне господарство «Бреч» (код ЄДРПОУ 36584676) судовий збір в розмірі 4 129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 20 коп. та перерахувати на рахунок Державного бюджета України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко