Постанова № 36249956, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 5015/4782/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Житкевич Т.М. - дов. від 02.07.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід01.10.13у справі№5015/4782/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя"простягнення 259045,46 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.13 розгляд касаційної скарги відкладався до 19.12.13.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" 133475,01 грн. боргу, 54728,58 грн. інфляційних втрат та 60841,87 грн. - 3% річних. Позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості отриманої ним за договором №2104/10-03 від 21.04.10 сільськогосподарської техніки. Позов обґрунтований приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України.

Господарський суд Львівської області рішенням від 17.05.13 (судді: Кітаєва С.Б., Кидисюк Р.А., Петрашко М.М.) позовні вимоги задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 133475,01грн. боргу, 64728,58 грн. інфляційних втрат та 60841,87 грн. - 3 % річних. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманої за договором поставки від 21.04.10 сільськогосподарської техніки. Суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог позивача перед відповідачем не відбулося, оскільки однією з умов для зарахування є настання строку виконання таких зобов'язань.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 01.10.13 (судді: Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасував в частині стягнення з відповідача 64728,58 грн. інфляційних втрат. В решті рішення залишив без змін з тих же підстав. Відмовляючи у стягненні з відповідача інфляційних втрат, апеляційний господарський суд виходив з того, що нарахування спірних інфляційних втрат не ґрунтується на приписах статті 625 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і рішення у справі в частині стягнення з відповідача 102870 грн. боргу і 55714,87 грн. - 3% річних. Скаржник посилається на порушення господарськими судами приписів статей 252, 538, 601, 604, 625, 670 Цивільного кодексу України, статі 232 Господарського кодексу України. Він вважає, що зобов'язання відповідача перед позивачем в частині сплати 102870 грн. боргу за сільськогосподарську техніку є припиненими у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на цю суму. При цьому, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідачем у 2011 році було перераховано позивачеві 128459,41 грн. за запчастини, проте товар на цю суму позивачем не був поставлений відповідачу. Відтак, як вважає скаржник, у відповідача згідно з приписами статті 670 Цивільного кодексу України виникло право вимоги повернення сплачених коштів за непоставлені запчастини.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається без задоволення, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.13 розгляд касаційної скарги вже відкладався, окрім іншого, за клопотанням самого відповідача; явка представників сторін обов'язковою не визнавалася. Водночас враховується і те, що строк розгляду касаційної скарги є обмеженим.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.04.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" - продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство "Надбужжя" - покупцем був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03. За умовами цього договору продавець зобов'язався поставити сільськогосподарську техніку на умовах 20% передоплати, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити її. Товар переходить у власність покупця за умови 100% оплати його вартості, що вказана в додатку №1 до договору (пункт 1.5 договору). Згідно із пунктами 2.1, 2.2 договору ціна та загальна вартість товару, що постачається зазначається у додатку №1 до договору. Сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в Євро (EUR). Відповідно до пункту 3.4 договору покупець повинен здійснити оплату товару частинами. Додатком №1 до договору сторони визначили найменування товару, його кількість, номенклатуру, асортимент, ціну в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю і базис поставки тощо. В процесі розгляду спору господарські суди також установили, що 22.06.12 між сторонами у справі був укладений договір №1, котрим внесені зміни до спірного договору щодо кількості сільськогосподарської техніки, котра підлягає поставці. Установлено судами і те, що позивач за видатковою накладною від №220612-02 від 22.06.12 поставив, а відповідач прийняв сільськогосподарську техніку (зернову жатку з автоконтуром, жатку для збирання ріпаку, причіп до комбайна) на загальну суму 323503,51 грн., проте за неї розрахувався частково та з простроченням. Відтак, його борг, як установили суди, становить 133475,01 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" 133475,01 грн. боргу, 54728,58 грн. інфляційних втрат та 60841,87 грн. - 3% річних. Ці вимоги місцевим господарським судом були задоволені повністю. Між тим, суд апеляційної інстанції визнав таким, що не ґрунтується на законі стягнення з відповідача спірної суми інфляційних втрат та відмовив у позові в цій частині. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржником оскаржено судові акти у справі лише в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 102870 грн. боргу і 55714,87 грн. - 3% річних. Відтак, рішення та постанова у справі переглядаються в оскаржуваній частині. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статі 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установив, що позивач на виконання умов спірного договору за видатковою накладною від 22.06.12 поставив, а відповідач прийняв сільськогосподарську техніку на загальну суму 323503,51 грн. Проте за отриману техніку відповідач розрахувався лише частково та з простроченням. Відтак, його борг, як установили суди, і це не заперечується самим відповідачем, становить 133475,01 грн. Як вже зазначалося, відповідач вважав припиненими зобов'язання в частині сплати 102870 грн. боргу позивачу у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на цю суму. Втім, як установили суди, зарахування зустрічних однорідних вимог позивача перед відповідачем не відбулося у зв'язку з ненастанням строку виконання щодо таких вимог, а відтак спірне грошове зобов'язання відповідача не припинилося. Разом з тим, оцінивши умови спірного договору та порядок оплати, врахувавши приписи чинного законодавства, господарські суди перевірили здійснений позивачем розрахунок спірної суми 3% річних та установили, що він є обґрунтованим, а річні підлягають стягненню. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого судами; їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

В іншій частині постанова у справі скаржником не оскаржена, а тому колегією судів не переглядалася.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.13 у справі №5015/4782/12 залишити без змін.

Поновити виконання судового рішення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець