Постанова № 36249859, 17.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 грудня 2013 р. № 820/10265/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

за участю представників сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача - Дубрової К.П., Лисенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.02.2013 року № 0000091700, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 68675,77 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 17168, 94 грн., № 0000111700, яким до підприємця застосовані штрафні санкції в розмірі 510,00 грн., № 0000101700, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 133411,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24312,25 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та вказали, що винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 20.01.2007 р. взятий на податковий облік за №2291 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

21.01.2013 р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач) була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої було складено акт № 30/17/НОМЕР_4 від 21.01.2013 р.

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення податкового законодавства: 138.2 ст. 138, п. 177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України ФО-П ОСОБА_5 завищено валові витрати по придбанню ТМЦ за перевіряємий період на суму 413140 грн., в т.ч. за 2011р. на суму 413140 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011р. на суму 68675,77 грн.

п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України ФО-П ОСОБА_5 за період з 01.04.2011р. по 12.2011р. занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 133411 грн., в результаті чого знижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму 133411 грн., за квітень 2011р.- 8580 грн., травень 2011р,- 20346 грн., червень 2011р.-7240 грн., липень 2011р.-5360 грн., серпень 2011р.-20358 грн., вересень 2011р. -11740 грн., жовтень 2011р.-15980 грн., листопад 2011р. - 13207 грн., грудень 2011р.- 20600 грн.,

п.177.10 ст.177, п. 178.6 ст.178, п.85.2 ст.85 глави 8 розділу II, п. 44.1, 44.6 ст.44 Податкового Кодексу України ФО-П ОСОБА_5 до перевірки не надано: відомості про нарахування та виплати заробітної плати за 4кв.2011р., книгу обліку доходів та витрат за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011р., акти на списання пального за перевіряємий період, калькуляції, заявки, підтверджуючі документи понесених витрат за 2-4кв. 2011р.; виписки банку по рахунках.

На підставі висновків акту перевірки 28.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (надалі Відповідач) було винесено податкове повідомлення-рішення №0000091700, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 68675,77 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17168, 94 грн., № 0000111700, яким до підприємця застосовані штрафні санкції в розмірі 510,00 грн., № 0000101700, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 133411,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24312,25 грн.

Щодо винесення податкового повідомлення - рішення по податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 01.04.11р. ФО-П ОСОБА_5 став платником на загальній системі оподаткування та продовжував вести свою господарську діяльність.

Пунктом 181.1. статті 181 Податкового Кодексу визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до вимог статті 182 якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Так як ФО-П ОСОБА_5 добровільно не став платником ПДВ з 01.04.2011 р. згідно п. 182.1 ст.182 ПК України, він мав право здійснювати діяльність відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України і тільки після перевищення 300 тисяч грн. оборотів зобов'язаний був подати заяву про реєстрацію платника ПДВ.

Судом досліджено акт перевірки, таблиці Акту та встановлено, що Позивач не перевищував ліміт в 300000 грн., тому на думку суду, і не зобов'язаний був бути платником ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач займається міжнародними перевезеннями, що підтверджується його видом діяльності - 60.24.0 (діяльність автомобільного вантажного транспорту по Україні та за кордоном). Підтвердженням того, що перевезення здійснювалися тільки за кордон, є наступне: укладені договори з контрагентами, де кінцевим пунктом призначення є адреси за межами України; чеки на оплату дизельного пального більш ніж на 210000,00 грн.; міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR).

Вказані документи надавались до перевірки, про що свідчить запис в Акті перевірки.

Судом також встановлено, що в СМR, як первинному документі, вказані усі необхідні реквізити, а саме: відправник вантажу (найменування, адреса, КРАЇНА), одержувач (найменування, адреса, КРАЇНА), перевізник (Ф.І.О., номер транспортного засобу та причепа, печатка), стоять штампи від обох митних пунктів та штамп держкарантину, що транспорт пройшов радіоекологічний контроль. Наявність усіх цих штампів у СМК підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення.

Суд зазначає, що відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ операції з поставки послуг по міжнародним перевезенням вантажів визначені окремим об'єктом оподаткування.

Згідно з п.п. а) п.п 195.1.3. п. 195.1 ст. 195 ПКУ міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом обкладаються по нульовій ставці.

Для цілей цього пункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється по єдиному міжнародному перевізному документу (СМК).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародними перевезеннями вантажів вважаються перевезення з перетинанням державного кордону.

Також суд зазначає, що згідно із статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Закон України від 01.08.2006 № 57-у) визначено, що ця Конвенція "застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли вказані в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких щонайменше одне є договірною країною, не дивлячись на місце мешкання і громадянство сторін.

Згідно із статтею 4 Конвенції "договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної", яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає дорогу дотримання вантажу від пункту його відправлення в пункт його призначення.

Згідно із статтею 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-іу "Про транспортно- експедиторську діяльність" і статтю 6 Закону України від 20.10.1999 № 1172-хіу "Про транзит вантажів" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме міжнародною автомобільною накладною (СМК).

Таким чином, всі міжнародні перевезення при експорті і імпорті вантажів оподатковуються на додану вартість по нульовій ставці без розділення на відрізки, як це передбачалося Законом України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про неправомірне винесення податкового повідомлення-рішення № 0000101700 від 28.02.2013 року.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.

Суд вказує, що відповідно до вимог п.85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що позивачем не надано до перевірки наступні документи: відомості про нарахування та виплати заробітної плати за 4 кв. 2011р., книгу обліку доходів та витрат за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011р., акти на списання пального за перевіряємий період, калькуляції, заявки, підтверджуючі документи понесених витрат за 2-4кв.2011р.; виписки банку по рахунках.

Тому, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення відповідачем винесено правомірно, а штрафні санкції в розмірі 510,0 грн. застосовані законно.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0000091700, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 68675,77 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17168, 94 грн.

Відповідно до акту перевірки за даними платника витрати на придбання продукції для подальшої її реалізації, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, згідно Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011р. та розрахунку податкових зобов'язань з ПДФО складають в сумі 646103 грн.

За даними перевірки витрати на придбання продукції для подальшої її реалізації, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, згідно наданих до перевірки накладних на придбання ТМЦ, актів виконаних робіт, банківських виписок про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_5 складають в сумі - 232963 грн.

Тобто позивачем завищено валові витрати по придбанню ТМЦ за перевіряємий період на суму 413140 грн.

Згідно статті 1 Податкового Кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 44 цього ж кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Також п. 44.6. Кодексу визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового Кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

ФО-П ОСОБА_5 не скористався наданим йому правом надати відсутні документи до податкової служби, не надав до ДПІ заперечення до акту перевірки, а тому слід вважати, що такі документи були відсутні у нього на час складення такої звітності.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення ДПІ податкових повідомлень - рішень №0000091700 та №0000111700.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС від 28.02.2013 року №0000101700.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 74 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 грудня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко