Постанова № 36249802, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 910/6170/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 рокуу справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у квітні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 8 574,76 грн. заборгованості за поставлений товар, 80 грн. інфляційних втрат та 188,56 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2013 року у позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення умов договору № ЦХП від 29.03.2010 року відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому за актами приймання-передачі товар і заявлені вимоги є обґрунтованими.

Проте погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами задоволення позову не можна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № ЦХП від 29.03.2010 року, за умовами якого ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод" зобовязалось поставити ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" товар (дизельне паливо марки Л-0,2-62), а останній сплатити вартість цього товару.

За п. 3.1 цього договору, постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення відповідно до рознарядок замовника ( правила ІНКОТЕРМС 2000), про що вказуються у специфікації до договору, із подальшим направленням товару одержувачу, зазначеному у рознарядці замовника.

Пунктом 4.4 цього договору передбачено, що прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється замовником у порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України" № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, зареєстрованою Міністерством Юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 року із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Згідно п. 6.4 договору, остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони зді1йснюють після підписання акту, який складається і підписується ними протягом дії договору на партію товару, поставлену протягом календарного місяця. В акті звірки, також враховується кількість нестачі товару, а також кількість продукції, що не відповідає вимогам п. 5.1 цього договору.

Наведена у договорі Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05. 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована Міністерством Юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів та на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх договірних зобов'язань та нормативних документів, судом першої інстанції встановлено, що поставлений позивачем за залізничними накладними № 33696228, № 33696195 у цистернах № 73950081 та № 7395504112 товар не відповідає заявленим обсягам про що складено комерційний акт АА № 017988 від 07.01.2010 року та акти форми 5-НП № 1 від 07.01.2010 року, № 2 від 08.05.2010 року, б/н від 03.01.2010 року та б/н від 05.01.2010 року, за якими загальний обсяг нестачі товару складає 1,261 тон.

Прийняття товару відбулось з дотриманням нормативно визначеного порядку та умов договору, а тому за таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми, правомірно постановив про відмову у позові, і підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції з посиланням на акти приймання-передачі, які не відповідають встановленому порядку приймання нафтопродуктів і складенні раніше спірної поставки у апеляційного суду не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2013 року залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.