Постанова № 36249413, 17.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/6245/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання рішень нечинними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (далі по тексту - відповідач-1, УПФ), Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач-2, Карлівська ОДПІ) про визнання нечинними винесених УПФ вимоги від 04 лютого 2011 року №245/У на суму 719 грн. 34 коп., рішення від 10 квітня 2012 року №292 про застосування фінансових санкцій загалом в розмірі 111 грн. 92 коп. та розрахунку фінансових санкцій; зобов'язання Карлівської ОДПІ утриматися від примушення позивача до сплати за себе єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона зареєстрована фізичною особою - підприємцем та є пенсіонером за вислугою років, а відтак, з огляду на положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати за себе єдиного соціального внеску.

УПФ позов не визнало. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач-1 зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VI, що набрала чинності з 06 серпня 2011 року, звільняються від сплати за себе єдиного внеску платники, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивач є пенсіонером за вислугою років, за твердженням УПФ, вказана норма Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на неї не поширюється. На підставі вищенаведеного, відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач-2 письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

УПФ явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, надало до суду клопотання про розгляд справи без участі його відповідача.

Представник Карлівської ОДПІ в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, а також, беручи до уваги відсутність потреби у допиті свідка чи експерта, суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 09 грудня 2013 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа - підприємець, запис про державну реєстрацію від 28 травня 2008 року №25650000000001881 /а.с. 21-23/.

Позивач з 30 травня 2008 року перебуває на обліку платників податків в Карлівській МДПІ та є платником єдиного податку /а.с. 24-25/.

Крім того, як підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 НОМЕР_3, копію якого долучено до матеріалів справи, позивач є отримувачем пенсії за вислугу років /а.с. 29/.

УПФ 04 лютого 2011 року сформовано вимогу про сплату боргу №245/У, якою ФОП ОСОБА_1 повідомлено про наявність за особовим рахунком останньої станом на 01 лютого 2011 року заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені в розмірі 719 грн. 34 коп. /а.с. 13/.

Рішенням УПФ від 10 квітня 2012 року №292 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" до позивача на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано фінансові санкції (штраф) в розмірі 66 грн. 62 коп. та нараховано пеню в розмірі 45 грн. 30 коп. /а.с. 11/. Разом з даним рішенням на адресу позивача надіслано розрахунок фінансових санкцій та пені /а.с. 12/.

Не погоджуючись із зазначеними вище рішенням та вимогою, ФОП ОСОБА_1 11 жовтня 2013 року звернулася до УПФ із заявою, в якій просила прийняти рішення про заборону стягнення з неї єдиного соціального внеску (далі по тексту також ЄСВ) /а.с. 14-15/.

Листом від 15 жовтня 2013 року вих. №2817/03-31 відповідач-1 повідомив позивача про те, що адміністрування ЄСВ здійснюється Міністерством доходів і зборів України та саме до повноважень даного відомства відноситься надання роз'яснень зі сплати ЄСВ /а.с. 16-17/.

14 жовтня 2013 року позивач звернулася до Карлівської ОДПІ із заявою щодо прийняття рішення про заборону стягнення з неї ЄСВ /а.с. 18-19/.

Листом від 21 жовтня 2013 року вих. №166/0/17021 відповідач-2 повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що в силу приписів частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від сплати за себе єдиного внеску звільняються платники, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Фізична особа - підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію за вислугою років повинна сплачувати ЄСВ на загальних підставах, винятків та пільг для зазначеної категорії фізичних осіб чинним законодавством не передбачено /а.с. 20/.

Вважаючи вказані доводи відповідачів необґрунтованими та безпідставними, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що знайшли своє відображення у статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантовано право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, судом відкрито провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, що набув чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Водночас, пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VI (набув чинності з 06 серпня 2011 року) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Аналізуючи наведену правову норму, суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що від сплати за себе ЄСВ звільняються фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Натомість, як встановлено судом та підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2 і довідкою УПФ від 30 листопада 2012 року №520 /а.с. 29, 31/, ОСОБА_1 з 18 грудня 2007 року призначено пенсію за вислугою років.

Суд зазначає, що умови та порядок призначення пенсій за вислугою років визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Згідно зі статтею 51 вказаного Закону пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

За змістом статті 52 зазначеного вище Закону право на пенсію за вислугу років, окрім інших, мають працівники освіти.

Як підтверджується копією архівної довідки відділу освіти Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області від 17 жовтня 2006 року №313 /а.с. 26/, позивач у період з 15 серпня 1981 року по 22 лютого 2005 року працювала на посадах вихователя, вчителя початкових класів.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугою років.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років та пенсія за віком є окремими видами трудових пенсій.

Доказів того, що позивач являється пенсіонером за віком чи інвалідом матеріали справи не містять.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що нормою частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено обов'язкового набуття права на пенсію за віком лише з досягненням граничного пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Однак, суд вкотре звертає увагу на те, що пенсію позивачу призначено не за віком (в тому числі, із зниженням пенсійного віку на пільгових умовах, визначених чинним законодавством), а за вислугою років, як те передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення".

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що дія положень частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на позивача не поширюється, а відтак, остання зобов'язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, визначеному вказаним Законом.

Правомірність винесення спірних вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій підтверджується даними картки особового рахунку, витяг з якої долучено до матеріалів справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що кошти в розмірі 719 грн. 34 коп., про сплату яких УПФ сформовано оскаржену вимогу, позивачем сплачено, що підтверджується квитанцією Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" від 23 серпня 2011 року №1510.86.1 /а.с. 39/.

Так само, позивачем сплачено фінансові санкції в розмірі 111 грн. 92 коп., застосовані рішенням УПФ від 10 квітня 2012 року №292 /а.с. 38/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до положень частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачами доведено правомірність спірних рішень. Так само, матеріалами справи спростовано доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що її звільнено від сплати за себе єдиного соціального внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Інших доказів, що свідчили б про порушення відповідачами вимог чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову позивачем не надано.

Водночас, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Водночас, за усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акта загальної дії так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

У спірних відносинах правовими актами індивідуальної дії є вимога про сплату боргу від 04 лютого 2011 року та рішення від 10 квітня №292.

Що ж стосується розрахунку фінансових санкцій, то він є документом довідково-інформаційного характеру, тобто, не являється правовим актом індивідуальної дії в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим не може бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Відтак, зважаючи на положення частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі в частині позовних вимог щодо визнання нечинним розрахунку фінансових санкцій.

Відносно іншої частини позовних вимог, враховуючи викладені вище фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останньої не підлягають.

Разом з тим, як визначено пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Таким чином, суд, виходячи з пропорційності позовних вимог, вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір в розмірі 34 грн. 41 коп.

У свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, при поданні позову позивачем відносно вимог майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 10% розміру ставки судового збору, а саме - 172 грн. 05 коп., а загальна сума судового збору щодо вимог майнового характеру у даній справі має становити 1720 грн. 50 коп.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 щодо визнання нечинними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, на виконання приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" з позивача необхідно стягнуто решту судового збору в розмірі 1548 грн. 45 коп. (90%).

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

В силу частини третьої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до державних податкових інспекцій.

Частиною третьою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV визначено, що за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

Враховуючи викладене, вказану вище суму судового збору необхідно стягнути до Державного бюджету України, а стягувачем визначити Карлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання рішень нечинними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій відмовити.

Провадження в частині позовних вимог про скасування розрахунку фінансових санкцій закрити.

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) копійка, сплачений квитанцією Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" від 28 жовтня 2013 року №4666.1543.1.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України (стягувач - Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, код ЄДРПОУ 38771112, вул. Леніна, 97, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500) судовий збір в розмірі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) гривень 45 (сорок п'ять) копійок, що зарахувати на розрахунковий рахунок №31213206784002, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - ГУДКС України у Полтавської області, код банку 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба