Постанова № 36249183, 25.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5920/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Котенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області про визнання незаконними та скасування наказів, третя особа - Пирятинський РВ УМВС України в Полтавській області, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області, третя особа - Пирятинський РВ УМВС України в Полтавській області, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді.

У своєму позові ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника УМВС України в Полтавській області № 474 о/с від 27.09.2013 року про звільнення його на підставі п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника УМВС України в Полтавській області № 1012 від 14.08.2013 року в частині накладення на слідчого СВ Пирятинського РВ майора міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

- поновити його на посаді старшого слідчого СВ Пирятинського РВ з 30 вересня 2013 року з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути на його користь 20 000 грн. моральної шкоди з УМВС України в Полтавській області.

В обґрунтування таких вимог позивач вказував, що оскаржуваними наказами він був протиправно, як на його думку, звільнений з органів внутрішніх справ, де займав посаду слідчого СВ Пирятинського РВ. Підставою для звільнення його стали висновки УМВС України в Полтавській області про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, яке полягало у тому, що начебто він здійснив виїзд під час чергування на місце події, де виявив труп невідомої особи. Однак після цього не вчинив дій щодо належного реагування на події та її реєстрацію. До такого порушення службової дисципліни причетними були також працівник чергової частини, члени слідчо-оперативної групи та керівництво райвідділу.

Позивач заперечував зі свого боку вчинення порушення будь-якого характеру, вказуючи, що він взагалі нічого не знає про виявлення трупу 03.08.2013 року, в день, коли він перебував на чергуванні по райвідділу. В час, коли за висновком службового розслідування, він начебто виїздив на місце події, ОСОБА_1 насправді проводив слідчі дії в іншому кримінальному провадженні. Ці факти відображені, з-поміж іншого, у постанові про закриття кримінального провадження, яка заведене було прокуратурою за даними фактами. Крім того, були допущені процедурні порушення при звільненні, порушені його права. Допущеними порушеннями, незаконним звільненням йому спричинена моральна шкода.

У судовому засіданні позивач підтримував позов, як і його представник, наводячи у поясненнях ті ж аргументи, що були описані у позові вище, надавши щодо обставин звільнення детальні пояснення.

Відповідач проти позову заперечував, як і його представник у судовому засіданні. Наполягав на вчиненні службового проступку працівниками Пирятинського РВ УМВС України в області, серед яких і старший слідчий ОСОБА_1 Вина останнього була підтверджена висновками службових розслідувань, а рішення про закриття кримінального провадження за фактами службової недбалості є оцінкою з точки зору кримінального правопорушення, а не дисциплінарного.

Третя особа, Пирятинський РВ УМВС України в Полтавській області, просив розглядати справу за відсутності його представника, ставлення до позову не висловив.

У ході розгляду справи суд встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 з 15.08.1996 року перебував на службі в органах внутрішніх справ.

З 01.01.2009 року перебував на посаді старшого слідчого слідчого відділу Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області.

03 серпня 2013 року ОСОБА_1 з іншими працівниками Пирятинського РВ УМВС перебував у складі слідчо-оперативної групи.

Цього дня близько 15 год. 09 хв. до чергової частини Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області надійшов телефонний дзвінок із повідомленням про можливий злочин: у м.Пирятин по вул. Фабричній було виявлено труп невідомого чоловіка. Повторний дзвінок з цим же повідомленням надійшов до цієї чергової частини біля 15 год. 35 хв.

Подальшими службовими розслідуваннями та перевірками було зафіксовано близько 15 год. 40 хв. виїзд двох працівників міліції на місце виявлення трупу, які не склали протоколу огляду та не вжили невідкладних необхідних заходів для документування слідів можливого злочину та його реєстрації.

Особи цих працівників міліції не були встановлені проведеними службовими розслідуваннями та перевірками, як і досудовим слідством у кримінальному провадженні.

Керівництво Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області протягом доби 03.08.2013 року не вжило заходів до реєстрації вказаної події та проведення невідкладних слідчих дій, внаслідок чого подія була зареєстрована лише наступної доби - 04.08.2013 року (витяг з Журналу єдиного обліку а.с. 304-320).

Наказом начальника УМВС України в Полтавській області № 1012 від 14.08.2013 року було прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення на працівників Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області.

Згідно описової частини даного наказу, 03.08.2013 року до чергової частини Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області о 15.09 та 15.36 звернувся громадянин із повідомленням про виявлення у м.Пирятин трупу невідомого чоловіка. Дане повідомлення отримав помічник оперативного чергового, який повідомив про повідомлення оперативного чергового. Останній в порушення внутрівідомчих нормативних актів дане повідомлення до журналу єдиного обліку не заніс та належного реагування на повідомлення не забезпечив. Старший слідчий СВ ОСОБА_1 на цивільному автомобілі здійснив виїзд за даним викликом, де виявив труп невідомого громадянина. Про дану подію було повідомлено заступника начальника Пирятинського РВ, який у свою чергу повідомив начальника РВ. Останні не вжили заходів до реєстрації кримінального правопорушення в журналі єдиного обліку, вказане призвело до того, що повідомлення було зареєстровано лише 04.08.2013 року.

У зв'язку із цим даним наказом було прийнято рішення звільнити за порушення службової дисципліни з органів внутрішніх справ старшого слідчого ОСОБА_1, оперативного чергового ОСОБА_5, помічника оперативного чергового ОСОБА_6, заступника начальника РВ ОСОБА_7; першого заступника начальника-начальника СВ ОСОБА_8 та начальника СДІМ ОСОБА_9 попередити про неповну посадову відповідність ( а.с.8-9).

Наказом № 474 о/с начальника УМВС України в Полтавській області від 27.09.2013 року ОСОБА_1, старшого слідчого СВ Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області, було звільнено з органів внутрішніх справ за підпунктом «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Підстава цього наказу - наказ № 1012 від 14.08.2013 року УМВС України в Полтавській області. (а.с.7).

За фактом проявленої службової недбалості, що виразилася у несвоєчасній реєстрації злочину та невжитті заходів для початку розслідування й проведення невідкладних слідчих дій, прокуратурою Пирятинського району Полтавської області 11.08.2013 року зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Дане кримінальне провадження було закрито прокуратурою 25 вересня 2013 року за відсутністю у діянні ознак кримінального злочину. При цьому досудовим розслідуванням не було достовірно встановлено факт надходження саме 03.08.2013 року повідомлення до чергової частини Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області про виявлення трупу невідомого; не були встановлені особи працівників міліції, що виїздили на місце пригоди 03.08.2013 року ( а.с. 19-25).

Після цього із дотриманням строків звернення ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог та оцінку оскаржуваному рішенню відповідача про звільнення, суд прийшов до таких висновків.

Проходження служби в органах внутрішніх справ України врегульовано Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (надалі Положення).

Позивач звільнений з посади та з органів внутрішніх справ у зв'язку із порушенням службової дисципліни за пунктом 64 "є" Положення, яким передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу за порушення дисципліни звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік).

Питання службової дисципліни та дисциплінарної відповідальності врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460 (далі - Статут).

Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно із статтею 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною 1 статті 5 Статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений в статті 14 Статуту, який визначає, зокрема, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В даному разі відповідач, УМВС України в Полтавській області, накладав на позивача, ОСОБА_1, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, виходячи зі встановленого, як на його думку, висновками службових розслідувань факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Фактичні обставини, за яких було вчинене, як на думку відповідача, таке порушення, викладені вище.

Суд звертає особливу увагу на те, що ані в оскаржуваних наказах, ані у висновках службових розслідувань, ані у запереченнях, наданих на позов, відповідач, УМВС України в Полтавській області, не конкретизував, яка саме норма якого саме закону чи внутрівідомчого нормативного акту була порушена саме слідчим ОСОБА_1

Йдеться лише про посилання на нормативні документи МВС України, що регламентують реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події і належне реагування на них. Серед таких актів конкретизовано лише наказ МВС України №1050-2012.

Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженою наказом МВС України від 19.11.2012 року № 1050 (далі - Інструкція № 1050), внормовано Порядок ведення єдиного обліку органами і підрозділами внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також порядок здійснення контролю за його дотриманням.

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції № 1050, єдиний облік - це прийняття та реєстрація органами та підрозділами внутрішніх справ заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події - дії службових осіб органів внутрішніх справ при одержанні заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події - присвоєння кожній отриманій заяві і повідомленню про вчинення кримінального правопорушення та іншої події порядкового номера і фіксація у відповідних облікових документах стислих даних про заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 1050, прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особистості заявника, здійснюється цілодобово негайно тим органом внутрішніх справ, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, або самостійне виявлення слідчим або іншою службовою особою органу внутрішніх справ з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Такі дії проводяться уповноваженими працівниками чергових частин, зокрема, помічником начальника чергової частини - оперативним черговим, та оператором телефонної лінії "102" або іншою службовою особою.

Пунктом 2.2 Інструкції № 1050 визначено, що оперативний черговий, отримавши заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від слідчого або іншої службової особи, зобов'язаний діяти відповідно до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року № 181, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за № 786/16802, відразу зареєструвати її в журналі ЄО та направити на місце події слідчо-оперативну групу чи оперативну групу.

Аналогічний обов'язок чергового закріплений в посадовій інструкції оперативних та підмінних чергових чергової частини штабу Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області, затвердженій 02.01.2013 року за № 1401 начальником Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області підполковником міліції Іванько В.М.

Таким чином, названими нормативними документами обов'язки щодо належної реєстрації повідомлення про злочин покладені на оперативних чергових чергової частини територіального підрозділу органу внутрішніх справ. У слідчого відсутні обов'язки, пов'язані з реєстрацією повідомлень про злочини.

Тільки після того, як свої обов'язки належним чином будуть виконані працівниками чергової частини, можливе виникнення обов'язку проведення невідкладних слідчих дій у слідчого, який входить до складу слідчо-оперативної групи.

У ході судового розгляду справи судом було витребувано та вивчено, долучено до матеріалів адміністративної справи світлокопії висновків службових розслідувань, проведених УМВС України в Полтавській області, матеріалів кримінального провадження прокуратури Пирятинського району Полтавської області, що зареєстровано 11.08.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Матеріалами адміністративної справи підтверджено той факт, що телефонне повідомлення про виявлення трупу невідомого чоловіка надійшло до чергової частини Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області саме 03.08.2013 року, а не 04.08.2013 року.

Однак з даних матеріалів судом не виявлено жодного підтвердження й доказу того, що 03.08.2013 року будь-якою особою у будь-який спосіб слідчий ОСОБА_1 був повідомлений про виявлення трупу невідомого чоловіка у м.Пирятин, або ж був направлений на місце події як працівник у складі слідчо-оперативної групи.

Таких доказів не надав відповідач протягом усього часу судового розгляду справи.

З цього слідує висновок про те, що відсутність доказів факту повідомлення ОСОБА_1, як чергового слідчого по Пирятинському РВ УМВС України в Полтавській області 03.08.2013 року, не дає можливості й підстав ставити йому в вину невиконання своїх службових обов'язків і відповідно нездійснення належним чином виїзду на місце пригоди та невідкладне документування слідів злочину.

Навпаки, зі вказаних вище матеріалів кримінального провадження прокуратури Пирятинського району вбачається, що 03.08.2013 року ОСОБА_1 виконував інші слідчі дії по іншій кримінальній справі: огляд транспортного засобу, допит особи. Вказаний на протоколах час слідчих дій, що проводилися ОСОБА_1, співпадає зі часом, коли, за твердженням службових розслідувань та відповідача, ОСОБА_1 начебто виїздив на місце виявлення трупу, де не вжив належних дій до реєстрації та документування злочину.

Таким чином, матеріалами справи спростовано твердження відповідача, з якого останній виходив, приймаючи оскаржувані рішення про звільнення позивача.

За відсутності доказів на користь факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни у вигляді невиконання своїх службових обов'язків, суд сприймає оскаржуване рішення про звільнення ОСОБА_1 як необґрунтоване, прийняте без достатніх на те підстав.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність та достатні підстави для скасування наказу УМВС України в Полтавській області №1012 від 14.08.2013 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на слідчого СВ Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1; наказу УМВС України в Полтавській області №474 о/с від 27.09.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на час прийняття рішення), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Тому суд задовольняє позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Згідно довідок, наданих відповідачем, середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення становило 3 016,65 грн. ( а.с. 17); середньоденний заробіток становив 97,31 грн. ( а.с. 341).

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 41 (сорок один) робочий день: з 30 вересня 2013 року по 25 листопада 2013 року включно.

Таким чином, виходячи з даних про середньоденний заробіток ОСОБА_1, стягненню на його користь підлягає 3 989 грн. 71 коп. ( 41 день Х 97,31 грн .= 3 989,71 грн.).

З приводу стягнення на користь позивача моральної шкоди суд зазначає таке.

Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Верховний Суд України в постанові Пленуму №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували спричинення йому моральної шкоди відповідно до вищенаведених визначень.

Тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками судового розгляду суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваних рішень та обґрунтованості своїх заперечень, на відміну від позивача, позовні вимоги якого є законними і обґрунтованими, окрім спричинення йому моральної шкоди, а тому підлягають до часткового задоволення.

Згідно пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та на посаді і в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області №1012 від 14.08.2013 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на слідчого СВ Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області №474 о/с від 27.09.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області з 30 вересня 2013 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з УМВС України в Полтавській області середньоденний заробіток на час вимушеного прогулу у сумі 3 989,71 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков