Постанова № 36248743, 17.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/6169/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

та представників сторін:

від позивача - Яременко О.Є., Шендрик С.І.,

від відповідача - Касумов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Агрофірма "Добробут") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0000361500/6/1614, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 84980 грн. 43 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Агрофірма "Добробут" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував, що товариством правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних Приватним підприємством "Салфит" (далі по тексту - ПП "Салфит"), віднесено до податкового кредиту спірну суму податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Добробут". При цьому, посилався на відомості, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, викладені в акті перевірки від 26 квітня 2013 року №8/1503/32682703.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві і додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Агрофірма "Добробут" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 22 квітня 2013 року по 26 квітня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "Добробут" з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 квітня 2013 року №8/1503/32682703 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог статей 198 та 201 Податкового кодексу України /а.с. 38-44/.

Від підпису та отримання примірника вказаного Акта перевірки посадові особи ТОВ "Агрофірма "Добробут" відмовились, про що складено акт від 07 травня 2013 року №3 /а.с. 45/.

З огляду на встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки порушення платником податків вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 21 травня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000361500/6/1614, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 84980 грн. 43 коп. (в т.ч., 67984 грн. 34 коп. - основний платіж, 16996 грн. 09 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 8/.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржено ТОВ "Агрофірма "Добробут" до ДПС у Полтавській області /а.с. 9-10/, Міністерства доходів і зборів України /а.с. 11-12/.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09 жовтня 2013 року скаргу платника податків залишено без розгляду /а.с. 13-15/.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) контролюючим органом здійснено з огляду на доводи про безтоварний характер господарських операцій між ТОВ "Агрофірма "Добробут" та ПП "Салфит". Так, за результатами відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивачем до податкової декларації з ПДВ (скороченої, спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за травень 2012 року віднесено суму податкового кредиту в розмірі 69 246 грн. 75 коп., що зменшена розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (скороченої) на суму 1579 грн. 22 коп. /а.с. 48-54/.

Вказані доводи відповідач мотивував відомостями, викладеними в акті від 24 січня 2012 року №120/224/23694310 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Салфіт" (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Ліга" (код за ЄДРПОУ 24609852) за грудень 2011 року, ТОВ "Матадор" (код за ЄДРПОУ 31820299) за лютий, березень, квітень 2012 року, ТОВ ВК "Віконні Системи" (код за ЄДРПОУ 33972398) за березень 2012 року, ТОВ "Ферріт Д" за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року", складеному ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Стверджував, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, що має підтверджуватися належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку. Звертав увагу на те, що за даними зустрічних звірок не встановлено фактів передачі товарів від продавців до покупців по ланцюгах постачання. Крім того, зазначав, що надані відповідачем до матеріалів справи видаткові накладні складено з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, вони не являються первинним документами бухгалтерського обліку, що беззаперечно підтверджують реальність (товарність) спірних господарських операцій.

Суд погоджується з вищевикладеними доводами Кременчуцької ОДПІ з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Водночас, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом, представники позивача стверджували, що ПП "Салфит" на підставі договору поставки від 31 січня 2012 року №31/0112/10 у травні 2012 року передало ТОВ "Агрофірма "Добробут" товари (металопрокат) /а.с. 74-78/.

В підтвердження вказаних доводів представники позивача посилалися на податкові накладні від 18 травня 2012 року №35 /а.с. 140/, від 22 травня 2012 року №50 /а.с. 142/, від 22 травня 2013 року №51 /а.с. 141/, від 25 травня 2013 року №69 /а.с. 143-144/, що виписані ПП "Салфит" в адресу ТОВ "Агрофірма "Добробут" на поставку товарів загальною вартістю 406 005 грн. 23 коп., в т.ч. ПДВ - 67 667 грн. 54 коп.

Дослідивши в судовому засіданні копії перелічених вище податкових накладних, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній, на момент складення зазначених вище податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: зокрема, окрім іншого, вид цивільно-правового договору.

Суд звертає увагу на те, що у всіх вищевказаних податкових накладних у графі "Вид цивільно-правового договору" вказаного "договір купівлі-продажу від 07 лютого 2012 року №070201" /а.с. 140-144/. Натомість, як зазначено судом вище, в ході судового розгляду справи представники позивача стверджували, що спірні господарські правовідносини відбувалися на підставі договору поставки від 31 січня 2012 року №31/0112/10, копію якого долучено до матеріалів справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені вище податкові накладні оформлено з порушенням вимог підпункту "и" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а відтак, зважаючи на положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, такі податкові накладні не дають права платнику податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, за приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних від 11 травня 2012 року №РН-110502, від 18 травня 2012 року №РН-180502, від 22 травня 2012 року №РН-220502, від 22 травня 2012 року №РН-220503, від 25 травня 2012 року №РН-250501 /а.с. 145-149/ на загальну суму поставки товарів вартістю 407 906 грн. 03 коп., в т.ч. ПДВ - 67984 грн. 34 коп.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії видаткових накладних, суд звертає увагу на невідповідність загальної суми поставки тій, що вказана у податкових накладних (407 906 грн. 03 коп. та 406 005 грн. 23 коп. відповідно). При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що вартість товарів по видатковій накладній від 18 травня 2012 року №РН-180502 /а.с. 146/ підлягає зменшенню на 543 грн. 75 коп. (в т.ч., ПДВ - 108 грн. 75 коп.) на підставі розрахунку від 18 травня 2012 року №352 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18 травня 2012 року №35 /а.с. 139/, адже такий розрахунок позивачем не відображено у розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) (ДС1) за травень 2012 року /а.с. 53-54/.

Також, суд приймає до уваги пояснення представника відповідача, за якими ТОВ "Агрофірма "Добробут" до податкової інспекції надавалися копії видаткових накладних, що не містили прізвища та посади особи, яка мала б отримати товарно-матеріальні цінності від ПП "Салфит". Водночас, до матеріалів справи позивачем надано копії видаткових накладних, в яких в графі "отримав" від руки вчинено напис: "комірник мат. складу ОСОБА_4." /а.с. 146-149/. У співвідношенні з наведеним, суд також звертає увагу на те, що в письмових поясненнях від 28 листопада 2013 року вих. №29/1113/31 /а.с. 167-172/ представник позивача, як на підставу ненадання журналу реєстрації виданих довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, посилався на те, що товари від постачальника отримав безпосередньо директор ТОВ "Агрофірма "Добробут", яким являється гр. ОСОБА_5 /а.с. а.с. 170/.

Вищеописані суперечності, на думку суду, свідчать про безтоварний характер спірних господарських операцій та їх формальне відображення у бухгалтерському і податковому обліку ТОВ "Агрофірма "Добробут".

Крім того, суд зазначає, що за умовами договору поставки від 31 січня 2012 року №31/0112/10 /а.с. 74/ товар мав постачатися покупцю партіями на умовах FCA - франко-склад покупця - згідно специфікації. Доставка товару за рахунок та силами постачальника.

Відповідно до правил перевезень "Інкотермс-2010" умови поставки "FCA" (франко-перевізник) означають, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в момент передання очищеного для експорту товару перевізнику, якого вказав покупець, у названому місці або пункті. Якщо цей пункт у контракті точно не вказаний, продавець може на власний розсуд вибрати пункт передання товару перевізникові в межах обумовленого в контракті району. У ряді випадків (при транспортуванні залізницею або повітряним транспортом) договір з перевізником укладається продавцем, але робить він це за рахунок покупця і на його ризик.

Позивачем до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних від 18 травня 2012 року №1805-01 /а.с. 98/ та від 25 травня 2012 року №2505-01 /а.с. 99/, за змістом яких перевезення товару здійснено ПП "Салфит" на замовлення та транспортом останнього. Разом з тим, зважаючи на вищевказані умови договору поставки, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів укладення з ПП "Салфит" договору транспортного експедирування чи внесення змін до договору від 31 січня 2012 року №31/0112/10 в частині визначення умов поставки. А відтак, вказані товарно-транспортні накладні не приймаються судом в якості належного доказу транспортування товарів від постачальника до покупця. При цьому, суд також враховує, що кількість товару, зазначена у даних товарно-транспортних накладних, не відповідає тій, на яку виписано видаткові накладні (42 т та 43,577 т відповідно). Крім того, варто зазначити, що у письмових поясненнях від 28 листопада 2013 року вих. №29/1113/31 представник позивача взагалі стверджує про відсутність у ТОВ "Агрофірма "Добробут" товарно-транспортних накладних та, одночасно, наголошує на їх необов'язковості /а.с. 167-172/.

У спростування даних тверджень, суд звертає увагу на те, що оприбуткування товарів без наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що узгоджується зі змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на оприбуткування товарів та їх використання у власній господарській діяльності підприємства, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі /а.с. 101-105/, лімітно-забірних карт /а.с. 106-129/ та прибуткових ордерів /а.с. 130-134/, суд вважає безпідставними, оскільки, за змістом вказаних лімітно-забірних карт та прибуткових ордерів, надходження товару відображено на підприємства ВП "Кобеляцький ц/завод", "Цукровик Полтавщини", ТОВ фірма "Астарта-Київ", а не на підприємство позивача. Окрім того, з їх змісту неможливо встановити, що оприбутковано саме товари, про придбання яких у ПП "Салфит" стверджує позивач. А відтак, вказані документи не стосуються спірних відносин, у зв'язку з чим, не приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Так само, на думку суду, безпідставними є доводи позивача про оплату вартості товарів, адже сам лише факт перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на рахунок постачальника не є безумовним доказом реальності (товарності) спірних господарських операцій.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак, відомості, викладені в акті перевірки контрагента, не можуть бути використані в якості підстави для висновку про відсутність у добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з таким контрагентом.

Однак, як зазначалося судом вище, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій.

Враховуючи вищеописане у своїй сукупності, суд погоджується з доводами контролюючого органу про безтоварний характер спірних господарських операцій. При цьому, також враховується факт оформлення податкових накладних з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що, в силу приписів пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу, є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

За таких обставин, суд підтверджує правомірність висновку податкової інспекції про порушення позивачем у спірних відносинах приписів статей 198, 201 Податкового кодексу України.

З приводу посилань представника позивача на невідповідність суми ПДВ, про заниження якої вказано у Акті перевірки (67700 грн.) тій, що фактично донарахована оскарженим податковим повідомленням-рішенням (67984 грн. 34 коп.), суд зазначає, що в силу вищенаведених положень статті 44 Податкового кодексу України, статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дані податкового обліку платника податків мають відповідати даним бухгалтерського обліку. Оскільки у бухгалтерському обліку позивачем відображено остаточний фінансовий результат за спірними господарськими операціями на суму ПДВ в розмірі 67984 грн. 34 коп., відповідачем правомірно донараховано саме вказану суму податку.

Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи спростовано доводи позивача щодо відсутності підстав та порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, адже таку перевірку проведено на підставі наказу начальника Кременчуцької ОДПІ від 22 квітня 2013 року №1507 /а.с. 34/ (отримано головним бухгалтером ТОВ "Агрофірма "Добробут" ОСОБА_6 22 квітня 2013 року - а.с. 35), відповідно до положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням відповіді на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ від 18 квітня 2013 року вих. №476/10/15.2-13, що отриманий головним бухгалтером ТОВ "Агрофірма "Добробут" ОСОБА_6 18 квітня 2013 року /а.с. 37/.

Так само, суд вважає, що помилкове зазначення у оскарженому податковому повідомленні-рішенні дати акта перевірки (20 травня 2013 року замість 26 квітня 2013 року) не може слугувати достатньою підставою для визнання такого повідомлення-рішення протиправним та його скасування, оскільки є лише технічною помилкою /а.с. 8/.

За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16996 грн. 09 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0000361500/6/1614. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення спірних господарських операцій між ПП "Салфит" та ТОВ "Агрофірма "Добробут" у травні 2012 року. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за вказаний звітний (податковий) період спірної суми ПДВ.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Вимоги позову не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, у задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "Добробут" належить відмовити повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Щодо перебування справи у провадженні суду понад строк, визначений частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року (справа №17-рп/2011) визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, розгляд даної адміністративної справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду про витребування доказів.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба