Постанова № 36248516, 05.12.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/3603/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: Військова частина А1778, пердставник - Макарик О.В.,

відповідача: Міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, представник - Венжега М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Військової частини А1778 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про накладення штрафу від 06.06.2013 року № 36708007/2/13, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 05 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 грудня 2013 року.

Військова частина А1778 звернулася в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 06.06.2013 року № 36708007/2/13.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на адресу Військової частини А1778 надійшла постанова про накладення штрафу від 06.06.2013 року № 36708007/13 у розмірі 1360,00 грн. за невиконання виконавчого листа № 712/21929/12 від 14.0.2013 року про виплату ОСОБА_3 доплати в розмірі 50% від тарифної ставки (посадового окладу) за виконання обов'язків тимчасово відсутнього начальника секретної частини за період з 11.01.2010 року по 12.10.2012 року.

По факту невиконання виконавчого листа № 712/21929/12, позивач зазначає, що військова частина фінансується з фінансово - економічного управління Сухупутних військ Збройних Сил України, для своєчасного грошового забезпечення особового складу, командування частини затребує необхідні кошти та подає заявки. Позивачем була подана заявка щодо фінансування доплати ОСОБА_3 в розмірі 50 % від тарифної ставки (посадового окладу) за виконання обов'язків тимчасово відсутнього начальника секретної частини за період з 11.01.2010 року по 12.10.2012 року, однак кошти з фінансово - економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не були перераховані.

Постанова, на думку позивача, є необґрунтованою, тобто такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги представника позивача є безпідставними, а відтак такими, що не підлягають до задоволення. Додатково пояснив, що кошти на рахунку існують та систематично надходять.

Заслухавши сторони, встановивши обставини справи, які були перевірені в судовому засіданні належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд приходить до наступного:

Як встановлено в судовому засіданні рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.202 року № 712/21929/12 зобов'язано військову частину А1778 здійснити доплату ОСОБА_3 в розмірі 50 % від тарифної ставки (посадового окладу) за виконання обов'язків тимчасово відсутнього начальника секретної частини за період з 11.01.2010 року по 12.10.2012 року.

25 лютого 2013 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржникові строк на самостійне виконання рішення суду до 04.03.2013 року (а.с.55).

У строк встановлений для самостійного виконання рішення суду не виконано.

18.03.2013 року від боржника до відділу ДВС надійшла заява від 13.03.2013 року за № 284 відповідно до якої боржник просить відкласти провадження виконавчих дій, у зв'язку з подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (а.с.56-57).

28.03.2013 року державним виконавцем у присутності командира військоквої частини А1778 Зима О.Г. складено акт державного виконавця відповідно до якого засвідчено, що боржник не може виконати рішення суду самостійно, у зв'язку з тим, що кошти на утримання боржника надаються вищестоящою організацією, яка кошти на виконання виконавчого листа № 712/21929/12 виданого 14.01.2013 року Ужгородським міськрайонним судом не надає. Командир додатково пояснив, що кошти, які находяться на рахунках військової частини є цільовими, тобто використовувати їх на інші цілі, у т.ч. і на виконання рішення суду позивач не має права. (а.с.60).

02.04.2013 року Ужгородський МВ ДВС звернувся із заявою за № 9-661 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, шляхом стягнення з боржника суми коштів визначеної судом (а.с.61). Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07.05.2013 року було відмовлено у зміні способу і порядку виконання рішення суду (а.с.64-66), але встановлено факт існування коштів на рахунках Військової частини А1778 (а.с.62).

22.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника та на посадову особу боржника за невиконання рішення суду (а.с.68). Відповідно до супровідного листа до постанови про накладення штрафу до боржника доведено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду та надано повторний строк на виконання рішення суду до 01.06.2013 року.

Станом на 06.06.2013 року рішення суду так і не було виконано, про що складено відповідний акт та було винесено постанову ВП 36708007/13 про накладення штрафу на боржника та на посадову особу боржника за невиконання рішення суду у подвійному розмірі (а.с.5, 71).

Крім того, було судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2013 року відповідачем окремо не оскаржувалася.

Таким чином, рішення суду боржником не було виконано, а судом встановлено те, що кошти на рахунках боржника є, але останній не використовує їх на виконання рішення суду.

Відповідно до статті 1 Закону України " Про виконавче провадження" із змінами доповненнями, внесеними Законом України від 22 вересня 2011 року N 3773-VI виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України " Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідач є органом на який покладено обов'язки з примусового виконання рішень. Згідно ч.1 ст. 11 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п.8 ч.2 ст. 17 Закону, органи державної виконавчої служби здійснюють виконання рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. Згідно ч.1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З наведеного випливає, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а отже така є правомірною та не підлягає скасуванню.

Ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що Законом України "Про виконавче провадження", зокрема статтею 35 передбачено можливість відкладення провадження виконавчих дій, якою боржник з невідомих причин по сьогоднішній день не скористався, а тому вважає вимоги представника позивача про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та визнання незаконною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2013 року по даному виконавчому провадженню такими, що не піддягають задоволенню, оскільки дії державного виконавця та винесена ним постанова в повній мірі відповідають вимогам.

Враховуючи викладене, суд не вбачає неправомірності в діях відповідача та приходить до переконання про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З врахуванням того, що суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову, то відсутні підстави для відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Військової частини А1778 до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про накладення штрафу від 06.06.2013 року № 36708007/2/13 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя П.П. Микуляк