Постанова № 36248383, 16.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року Справа № 813/7120/13-а

14 год. 39 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Кельбас Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001021720 від 03.09.2013 року прийнятого на підставі акта перевірки № 256/17-20/НОМЕР_2 від 16.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з контрагентами ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50» є реальними, товарними. Доводи акта перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача, придбані товари поставлені позивачу, що підтверджено належними доказами та первинними документами, використані ним в господарській діяльності, які в подальшому реалізовані споживачам. Щодо доводів про нікчемність правочинів на підставі ст. 228 ЦК України, то такі суперечать порядку застосування вказаної норми законодавства, а правові наслідки нікчемного правочину пов'язані з його недійсністю, про які вказує ст. 216 ЦК України, застосовуються виключно судом. Тому, органи державної податкової служби не уповноважені на жодні самостійні висновки щодо встановлення факту нікчемності правочинів, а тим більше застосування правових наслідків у вигляді зменшення (збільшення) податкових зобов'язань на підставі таких висновків, які не підтверджені судовим рішенням. На підтвердження реальності господарських операцій представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог /а.с.141-144/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с.131-133/.

Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50». На думку контролюючого органу, факт наявності належно оформлених документів на підставі договорів між позивачем та його контрагентами, не є підставою для формування податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, якщо операції між підприємствами реально не відбулися. Зазначає, що вищевказані контрагенти вели діяльність спрямовану на надання вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зареєстрований 10.07.2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного номера НОМЕР_2 /а.с.115/. Згідно зі Свідоцтвом НОМЕР_3 13.07.2007 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість /а.с.116/.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова у період з 06.08.2013 року по 12.08.2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 256/17-20/НОМЕР_2 від 16.08.2013 року про результати невиїзної позапланової документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОК - НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875), ТОВ «Ейс Контракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122), ТОВ «Арс Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200) та ТОВ «Конті 50» (код ЄДРПОУ 38149196) за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року /а.с.9-40/.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 60217,00 грн., в т.ч. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Арс Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200) за квітень 2011 року в сумі 9028 грн., за травень 2011 року в сумі 11431,00 грн., за червень 2011 року в сумі 3667,00 грн., по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) за липень 2011 року в сумі 8566,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 3700,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 6350,00 грн., за січень 2012 року в сумі 3207,00 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875) за лютий 2012 року в сумі 6808,00 грн. та по взаєморозрахунках з ТзОВ «Конді 50» (код ЄДРПОУ 38149196) за грудень 2012 року в сумі 7460,00 грн. /а.с.39/

На підставі вищевказаного акта перевірки від 16.08.2013 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0001021720 від 03.09.2013 року на суму 78265,50 грн. (в т.ч. 18048,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) /а.с.41/.

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу щодо грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник, зокрема, щодо реальності ведення господарських операцій між позивачем та ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50».

Відносини щодо порядку сплати податку на додану вартість регулюються ПК України від 02.12.2010 року № 2756 - VІ (з наступними змінами та доповненнями).

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до підп. 14.1.178 п. 14.1. ст.14 ПК України - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

На виконання вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Слід зазначити, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4. ст. 85 ПК України).

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підп. 1.2 п. 1, підп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Згідно з підп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (підп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Варто зазначити, що закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх економічному призначенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент» слід зазначити наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент» зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.10.2009 року із присвоєнням ідентифікаційного номера 36757122 /а.с.53/. Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків № 3225 від 17.06.2011 року юридичну особу взято на податковий облік 13.10.2009 року за № 53050 ДПІ у Печерському районі м. Києва /а.с.55/. Відповідно до Свідоцтва № 100255060 зареєстроване як платник податку на додану вартість 17.11.2009 року /а.с.54/.

Як встановлено у судовому засіданні між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено усний договір купівлі-продажу автозапчастин.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» до матеріалів справи долучено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-7-08012 від 08.07.2011 року на суму 51398,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8566,33 грн.) /а.с.42/;

- податкова накладна № 162 від 08.07.2011 року на суму 51398,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8566,33 грн.) /а.с.43/;

- рахунок-фактура № СФ-07-08003 від 08.07.2011 року /а.с.44/;

- видаткова накладна № РН-10-2411 від 24.10.2011 року на суму 22200,00 (в т.ч. ПДВ 3700,00 грн.) /а.с.45/;

- податкова накладна № 489 від 24.10.2011 року на суму 22200,00 (в т.ч. ПДВ 3700,00 грн.) /а.с.46/;

- рахунок фактура № СФ-10-24007 від 24.10.2011 року /а.с.47/;

- видаткова-накладна № РН-11-2513 від 25.11.2011 року на суму 38100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6350,00 грн.) /а.с.48/;

- податкова накладна №902 від 25.11.2011 року на суму 38100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6350,00 грн.) /а.с.49/;

- рахунок-фактура № СФ-11-25004 від 25.11.2011 року /а.с.50/;

- видаткова накладна № РН-1-17001 від 17.01.2012 року на суму 19242,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3207,00 грн.) /а.с.51/;

- податкова накладна № 91 від 17.01.2012 року на суму 19242,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3207,00 грн.) /а.с.52/;

- платіжні доручення за 2011-2012 року, де отримувачем значиться ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» із відмітками банківської установи, на підтвердження повного розрахунку між позивачем та контрагентом /а.с.56-64/.

Як зафіксовано у акті перевірки /а.с.20/ такі податкові та видаткові накладні містяться у електронному реєстрі виданих та отриманих накладних за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

Оригінали вище перелічених документів оглянуті у судовому засіданні. Такі ж документи були подані контролюючому органу до перевірки, який не висловив жодних застережень щодо їх форми чи змісту. Такі не висловлені представником відповідача і у судових засіданнях.

Щодо взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Арс Трейд» слід зазначити наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи «Арс Трейд» зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.12.2010 року з присвоєнням ідентифікаційного номера 37451200 /а.с.96/ та взятий на облік платником податків за № 58319 від 29.12.2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва /а.с.98/. 31.12.2013 року ТзОВ «Арс Трейд» зареєстроване як платник податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість № 100317634 /а.с.97/.

Між позивачем та його контрагентом укладені усні договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (автозапчастин), а також здійсненні роботи по їх встановленню з метою подальшої експлуатації.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Арс Трейд» до матеріалів справи долучено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-4-25002 від 25.04.2011 року на суму 18000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.) /а.с.75/;

- податкова накладна № 95 від 25.04.2011 року на суму 18000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.) /а.с.76/;

- рахунок-фактура СФ-0000094 від 25.04.2011 року /а.с.77/;

- акт № РН-4-25001 здачі приймання робіт /а.с.78/;

- податкова накладна № 75 від 25.04.2011 року на суму 36168,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6028,00) /а.с.79/;

- рахунок-фактура № СФ_0000093 від 25.04.2011 року /а.с.80/;

- видаткова накладна № РН-5-16014 від 16.05.2011 року на суму 33400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5566,67 грн.) /а.с.81/;

- податкова накладна № 208 від 16.05.2011 року на суму 33400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5566,67 грн.) /а.с.82/;

- рахунок-фактура № СФ-5-16006 від 16.05.2011 року /а.с.83/;

- акт № РН-5-17012 здачі-приймання робіт /а.с.84/;

- податкова накладна № 207 від 17.05.2011 року на суму 35188,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5864,67 грн.) /а.с.85/;

- рахунок-фактура № СФ-4-17004 від 17.05.2011 року /а.с.86/;

- видаткова накладна № РН-5-20012 від 20.05.2011 року на суму 8000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1333,33 грн.) /а.с.87/;

- податкова накладна № 209 від 20.05.2011 року на суму суму 8000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1333,33 грн.) /а.с.88/;

- рахунок-фактура № СФ-5-20002 від 20.05.2011 року /а.с.89/;

- видаткова накладна № РН-6-14032 від 14.06.2011 року на суму 22000,00 грн. (в т.ч. 3666,67 грн.) /а.с.90/;

- податкова накладна № 282 від 14.06.2011 року на суму 22000,00 грн. (в т.ч. 3666,67 грн.) /а.с.91/;

- рахунок-фактура № СФ-6-14003 від 14.06.2011 року /а.с.92/;

- акт № РН-7-15001 здачі-приймання робіт /а.с.93/;

- податкова накладна № 36 від 15.07.2011 року на суму 5000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.) /а.с.94/;

- рахунок фактура № СФ-7-15004 /а.с.95/;

- платіжні доручення за період травень-червень 2011 року, де отримувачем значиться ТОВ «Арс Трейд» із відмітками банківської установи, на підтвердження повного розрахунку між позивачем та контрагентом /а.с.99-104/

Як зафіксовано у акті перевірки /а.с.13/ такі податкові та видаткові накладні містяться у електронному реєстрі виданих та отриманих накладних за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

Оригінали вище перелічених документів оглянуті у судовому засіданні. Такі ж документи були подані контролюючому органу до перевірки, який не висловив жодних застережень щодо їх форми чи змісту. Таких не висловлені представником відповідача і у судових засіданнях.

Щодо господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Біко Агротрейд» судом встановлені наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію приватне підприємство «Біко Агротрейд» зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.09.2009 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 36677875 /а.с.71/ та зареєстроване як платник податку на додану вартість згідно зі Свідоцтвом № 100248946 08.10.2009 року /а.с.72/.

Між позивачем та його контрагентом укладені усні договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (автозапчастин), а також здійсненні роботи по їх встановленню з метою подальшої експлуатації.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» до матеріалів справи долучено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-2-10018 від 10.02.2012 року на суму 22250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3708,33 грн.) /а.с.65/;

- податкова накладна № 337 від 10.02.2012 року на суму 22250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3708,33 грн.) /а.с.66/;

- рахунок-фактура № СФ-02-10003 від 10.02.2012 року /а.с.67/;

- акт № РН-2-10019 здачі-прийняття робіт /а.с.68/;

- податкова накладна № 338 від 10.02.2012 року на суму 18600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3100,00 грн.) /а.с.69/;

- рахунок-фактура № СФ-02-10004 від 10.02.2012 року /а.с.70/;

- платіжне доручення № 78 від 04.04.2012 року, де отримувачем значиться ПП «Біко Агротрейд» з відміткою банківської установи /а.с.73/;

- платіжне доручення № 90 від 25.04.2012 року, де отримувачем значиться ПП «Біко Агротрейд» з відміткою банківської установи /а.с.74/.

Як зафіксовано у акті перевірки /а.с.26/ такі податкові та видаткові накладні містяться у електронному реєстрі виданих та отриманих накладних за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

Усі вищеперелічені документи надавалися контролюючому органу до перевірки, яким у акті перевірки не зафіксовано застережень до такої документації, застережень не висловлено і у судових засіданнях.

Варто зазначити, що оригінали таких документів надавалися для огляду у судовому засіданні.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Конді 50» судом встановлені наступні фактичні обставини у справі.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТзОВ «Конді 50» зареєстроване як юридична особа 05.04.2012 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 38149196 /а.с.112/ та взяте на податковий облік за № 61976 09.04.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС /а.с.114/. Відповідно до Свідоцтва № 200053845 зареєстроване платником податку на додану вартість 25.06.2012 року /а.с.113/.

Між позивачем та його контрагентом укладені усні договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (автозапчастин), а також здійсненні роботи по їх встановленню з метою подальшої експлуатації.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Конді 50» до матеріалів справи долучено наступні документи:

- акт № РН-12-1817 здачі-прийняття робіт /а.с.105/;

- податкова накладна № 356 від 18.12.2012 року на суму 19320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3220,00 грн.) /а.с.106/;

- рахунок-фактура № СФ-12-18008 від 18.12.2012 року /а.с.107/;

- видаткова накладна № РН-12-1412 від 14.12.2012 року на суму 25440,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 4240,00 грн.) /а.с.108/;

- податкова накладна № 291 від 14.12.2012 року на суму 25440,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 4240,00 грн.) /а.с.109/;

- рахунок-фактура № СФ-12-14009 від 14.12.2012 року /а.с.110/;

- платіжне доручення № 2 від 31.01.2013 року /а.с.111/.

Як зафіксовано у акті перевірки /а.с.32/ такі податкові та видаткові накладні містяться у електронному реєстрі виданих та отриманих накладних за грудень 2012 року.

Усі вищеперелічені документи надавалися контролюючому органу до перевірки, яким у акті перевірки не зафіксовано застережень до такої документації. Застережень не висловлено і у судових засіданнях.

Варто зазначити, що оригінали таких документів надавалися для огляду у судовому засіданні.

У процесі судового розгляду судом встановлено, що впродовж оскаржуваного періоду ФОП ОСОБА_3 надава транспортні послуги за вказаними у відповідних заявках маршрутом ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!». На підтвердження вищевказаного до матеріалів справи долучені такі заявки, а також акти здачі-прийняття робіт (надання робіт) /а.с.244-257/. Також позивач ствердив, що вищевказані послуги, надані його контрагентами були використані ним і при виконанні Договору № 6565-11-Т про надання транспортних послуг від 24.10.2011 року з Приватним транспортно-експедиційним підприємством «Автотрансекспедиція» /а.с.259/, виконання якого позивачем до матеріалів справи долучено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) /а.с.258/.

Cудом встановлено, що податковим органом 22.12.2012 року складено акт № 4640/17-20/НОМЕР_2 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки - НОМЕР_2) за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, у якому надано оцінку діям позивача щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентами ТзОВ «Ейс Контракшен менеджмент» та ТзОВ «Арс Трейд». У вищевказаному акті за період, який також охоплюється і актом від 16.08.2013 року, контролюючим органом не виявлено порушень щодо формування податкового кредиту із такими контрагентами та не зроблено висновок про безтоварність операцій, неналежне оформлення первинної документації, не встановлено інших негативних факторів щодо господарських операцій між ними, на відміну від висновків викладених в акті 16.08.2013 року. Жодних пояснень щодо вищезазначеного представником відповідача не надано та не спростовано жодними доказами.

Також представником відповідача до матеріалів справи на підтвердження факту нереальності господарських операцій до матеріалів справи долучено лист № 14421/7/07-30/17 від 08.10.2013 року /а.с.134-139/. Представник відповідача ствердив, що висновки акту перевірки щодо здійснення ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТзОВ «Конді 50», ТзОВ «Арс Трейд» діяльності спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України, а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Зазначив, що досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 діючи за попередньою згодою з невстановленими особами, переслідуючи корисливу мету пов'язану із незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг із мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету реально діючими суб'єктами господарювання сприяв шляхом придбання низки підприємств, зокрема ПП «Конді Агротрейд», ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50» та перереєстрацію їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Також до матеріалів справи на підтвердження такого факту долучено протокол допиту свідка ОСОБА_5 /а.с.209-215/.

Надавши оцінку вищевказаним письмовим доказам, суд зазначає наступне.

Матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Вирішення головного питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено, що таке діяння є злочином, дають право податковому органу посилатися на факт що така діяльність була фіктивним підприємництвом з метою надання вигоди третім особам, а суду - встановити причинно-наслідковий зв'язок між його діяннями та наслідками для позивача.

Щодо покликань представника відповідача, що діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і що має наслідком висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50» суд зазначає наступне.

Судом встановлено з письмових доказів, що долучені до матеріалів адміністративної справи та пояснень наданих представником відповідача при складені акту перевірки податковим органом були взяті до уваги:

- акт № 1699/22.8/36757122 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року /а.с.238-243/;

- акт № 1700/22.8/37451200 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арс Трейд» (ПН 37451200) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року;

- акт № 1706/22.8/3677875 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку, якості та розрахунку при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року /а.с.219-228/;

- акт № 1695/22.8/38149196 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» податковий номер 38149196 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 року-31.03.2013 року /а.с.229-237/.

Такими актами встановлено, що контрагенти фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) начебто отриманих від підприємств постачальників, через відсутність у підприємств майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу; основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) контрагентами в адресу підприємців-покупців.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) роз'яснив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 вищевказаної Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Досліджуючи дані документи, судом встановлено, що покликання відповідача у вищевказаних актах перевірок на безтоварність операцій позивача із ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50» фактично взяті із актів перевірок цих товариств із їхніми контрагентами без врахування обставин їх складання, відтак, саме з урахуванням таких обставин відповідач дійшов висновку про нереальність наслідків внаслідок правочинів, що були укладені між позивачем та ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50».

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме такий контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року ( заява № 3991/03).

Позивач стверджує, що на момент укладення в усіх вищезазначених договорів, та реалізації господарських операцій, ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Арс Трейд», ТзОВ «Конді 50» були зареєстрованими як суб'єкти господарювання та були платниками податку на додану вартість.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зауважує, що доводи контролюючого органу на обґрунтування висновків про завищення податку на додану вартість щодо правовідносин позивача з контрагентами зводяться до суб'єктивного твердження про укладення договорів з контрагентами про людське око та з метою одержання податкової вигоди.

З огляду на викладене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про укладення таких договорів з метою набуття податкової вигоди є безпідставними і не доводять неправомірності формування суми податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001021720 від 03.09.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп.

.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 16.30 год. 20.12.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.