Постанова № 36248252, 19.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 р. Справа № 804/14270/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Майборода В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була винесена в межах зведеного виконавчого провадження № 40423607, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_4;

- зобов'язати Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження відносно нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_4.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що постановою Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в межах зведеного виконавчого провадження № 40423607 по якому ТОВ «Кредекс Фінанс» не є стягувачем, було накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, яке поширюється також на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. ТОВ «Кредекс Фінанс» виступає кредитором відносно ОСОБА_4 по кредитному договору № 91.840.07.21 від 23.10.2007 року та Іпотекодержателем відносно нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 своїх обов'язків по кредитному договору, ТОВ «Кредекс Фінанс» має намір здійснити ряд передбачених чинним законодавством України заходів щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Проте, наявність накладеного арешту та заборони на його відчуження на предмет іпотеки порушує законне право іпотекодержателя на переважне, пред іншими кредиторами, право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав письмові заперечення, в обгрнтування яких зазначив, що в своїй позовній заяві позивач просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проте предметом застави згідно договору іпотеки № 91.840.07.21.1 від 23.10.2007 року є нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вартість предмета застави на сьогоднішній день не визначена, сума заборгованості ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» належним чином не встановлена. А отже, є велика вірогідність того, що боржник за виконавчим провадженням через представників кредитної установи намагається уникнути обов'язку виконання рішення суду та відповідальності за його невиконання. Адже у боржника відсутнє будь яке інше майно на яке можливо звернути стягнення в межах виконання виконавчого провадження № 40423607, а також можливо й відсутній борг перед ТОВ «Кредекс Фінанс». Враховуючи викладене можна дійти висновку, що прийняття судом позитивного рішення на користь позивача, без встановлення зазначених обставин порушить права та законні інтереси стягувачів за виконавчим провадженням № 40423607 та держави.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Хоум Кредит Банк» (надалі-Банк) та ОСОБА_4 (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 91.840.07.21, за яким Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 453 660, 00 (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят) доларів США строком з 23 жовтня 2007р. по 22 жовтня 2022р. зі сплатою 14,5 відсотків річних.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, 23 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір № 91.840.07.21.1, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 6328, в реєстрі заборон за № 53. В якості предмету іпотеки виступило належне іпотекодавцю на праві власності нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до Статуту, ПАТ «Банк Восток» є правонаступником усіх прав та зобов'язань , коштів та майна ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», що згідно протоколу Загальних зборів акціонерів від 01.02.2011 року змінило назву є правонаступником ВАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», що згідно протоколу Установчих зборів акціонерів №1 від 16.12.2008р. реорганізовано шляхом перетворення, є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ЗАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК» та ЗАТ «Агробанк».

26 вересня 2011 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ПАТ «Банк Восток» укладено Договір про відступлення права вимоги №7, згідно з яким ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_4 за Кредитним договором № 91.840.07.21 від 23.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_4

16 грудня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено договір між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Кредекс Фінанс» про відступлення права за Іпотечним договором № 91.840.07.21.1 від 23.10.2007 року, за яким ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло прав Іпотекодержателя за Іпотечним договором № 91.840.07.21.1 від 23.10.2007 року.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи все вищевикладене, на даний час ТОВ «Кредекс Фінанс» виступає кредитором відносно ОСОБА_4 по Кредитному договору № 91.840.07.21 від 23.10.2007 року та Іпотекодержателем відносно нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено Законом (право застави).

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Так, на виконанні Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 40423607 з примусового виконання виконавчого листа № 2/419/2168 виданого 16.01.2013 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» у розмірі 100 034,50 грн.

16.10.2013 року, державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби у відповідності до ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою надано строк на самостійне виконання рішення суду у строк 23.10.2013 року. Крім того, у відповідності до п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. У відповідності до норм закону та заяви про відкриття виконавчого провадження поданої до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стягувачем у справі, державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження винесено постанову про накладення арешту на все нерухоме майно боржника.

У зв'язку з невиконанням рішення суду в самостійному порядку 23.10.2013 року винесено постанови про стягнення виконавчого збору на користь держави у розмірі 10 % від суми стягнення за виконавчими документами, що у сукупності склала 10 103,48 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, (далі - Закон України №606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону України №606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України №606-XIV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При цьому, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 54 Закону України №606-XIV стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 4 ст. 54 Закону України №606-XIV передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Проте, як встановлено судом, в порушення вказаної норми законодавства відповідач не повідомив позивача про накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у заставі та іпотеці позивача, та не роз'яснив право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із вказаного майна. Належних доказів та пояснень з приводу зазначеного представником відповідача не надано.

Згідно з ч.5 ст.60 Закону України №606-XIV у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Статтями 12, 15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що на підставі черговості (виникнення) реєстрації обтяжень встановлюється їх пріоритет, внаслідок чого обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-IV у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного и того ж нерухомого майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Державний виконавець зобов'язаний не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження, виконувати дії об'єктивно та неупереджено.

Як встановлено судом, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта від 11.11.2013р. за № 12554560 - об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, де підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, серія та номер: ВКА 938681, реєстр6327, виданий 23.10.2007, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого ТОВ «Кредекс Фінанс» є Іпотекодержателем. Також у вказаній Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта зазначено, що підставою виникнення обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40238191, виданий 16.102013, видавник: ОСОБА_7, Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції; вид обтяження - все нерухоме майно, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6886548 від 17.10.2013 11:44:16; відомості про суб'єктів обтяження: Обтяжувач: Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34984488, країна реєстрації: Україна, адреса: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 100.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказаний арешт, накладений відповідачем на рухоме на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4, охоплює й майно, що знаходиться в іпотеці та заставі ТОВ «Кредекс Фінанс».

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2011 року по справі № 2-3460/11 за позовом ПАТ «Хоум Кредит Банк» до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно та розірвання кредитного договору визнано за ІІАТ «Хоум Кредит Банк» право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором №98.840.07.21.1 від 23.10.2007р., а саме на нежитлові приміщення у літ.В-1, В'-З, В2-1, В3-1, В4-1, В5-1, В6-1, В7- 1, В8-1, В -1 блок цеху МСЦ-9, блок цеху ЦТЛ у підвалі поз.1-2, І; на першому поверсі поз.48, 58-62; в антре, поверсі поз.42-47, загальною площею 1854,1кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Хоум Кредиг Банк» за кредитним договором №91.840.07.21 від 23.10.2007р. в сумі 2 291 018 грн.00коп.

Заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «Хоум Кредит Банк» правонаступником якого є ТОВ «Кредекс Фінанс» за Кредитним договором №91.840.07.21 від 23.10.2007р. станом на 02.11.2010р. становить 10241649 грн. 46 коп.

Відповідно до Іпотечного договору № 91.840.07.21.1 від 23.10.2007р. сторони домовилися, що заставна вартість предмета іпотеки становить 2 291 018, 00 грн.

До того ж, ТОВ «Укрспецекспертиза» було проведено незалежно оцінку ринкової вартості Предмета іпотеки, на підставі чого, станом на 15.10.2013 року об'єкт оцінки було оцінено в сумі 370500,00 грн.

Вищенаведені факти вказують на те, що вартість предмета іпотеки є визначеною і не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З вказаного слідує, що на вищезазначене рухоме майно, згідно чинного законодавства, не може бути накладено арешт та звернено стягнення без попередньої згоди заставодержателя.

Більш того, як встановлено судом, відповідач в порушення ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомив позивача, як заставодержателя, про накладення арешту на рухоме майно, що призвело до порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Отже, згідно ст. 18 Закону України «Про заставу», ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач має переважне, перед іншими особами, право задовольнити забезпечені заставою вимоги за її рахунок.

З урахуванням вищезазначеного постанова Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2013р., яка була винесена в межах зведеного виконавчого провадження № 40423607, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а майно яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 підлягає вільненню з-під арешту та зняттю заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати постанову Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2013р., яка була винесена в межах зведеного виконавчого провадження № 40423607, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_4.

Зобов'язати Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження відносно нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 24.12.2013р.

Суддя Е.О. Юрков