Постанова № 36248245, 02.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 р. Справа № 804/13881/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Козія І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Заступника начальника Дніпропетровської митниці - Начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Авдєєва Едуарда Євгеновича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заступника начальника Дніпропетровської митниці - Начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Авдєєва Едуарда Євгеновича, в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо вилучення та утримання транспортного засобу, а саме автомобіля марки BMW 318, кузов НОМЕР_2, іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1 протиправними;

- зобов'язати відповідача повернути транспортний засіб, а саме - автомобіль марки

BMW 318, кузов НОМЕР_2, іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вчинені дії відповідача є незаконними, суперечать діючому законодавству, у зв'язку з чим митниця зобов'язана повернути транспортний засіб позивачу з мотивів, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, письмових заперечень не надав. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2013 року посадовою особою Дніпропетровської митниці складено протокол про порушення митних правил №0015/110000001/13, яким зафіксовано, що ОСОБА_5 користувався автомобілем марки BMW 318, кузов НОМЕР_2, іноземний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, митне оформлення якого не закінчено, без дозволу митного органу України.

Постановою від 18.01.2013 року в справі про порушення митних правил №0015/110000001/13 громадянина ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 469 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області по справі №171/263/13-а від 04.03.2013 року дії заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил визнано протиправними, а постанову про порушення митних правил №0015/110000001/13 скасовано.

30.05.2013 року ОСОБА_5 звернувся до Заступника начальника Дніпропетровської митниці - Начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Авдєєва Едуарда Євгеновича із заявою про повернення вилученого автомобіля.

Згідно наданої відповіді від 14.06.2013 року №14/1-23/0106 позивача повідомлено, що у відповідності до матеріалів справи про порушення митних правил автомобіль у ОСОБА_5 не вилучався, а тому не може бути йому повернутий.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що автомобіль марки BMW 318, кузов НОМЕР_2, іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 (АДРЕСА_1).

Згідно інформації ЦБД ЄАІС Держмитслужби України вказаний автомобіль було тимчасово ввезено на митну територію України 05.07.2012 року в зоні діяльності відділу митного оформлення №4 митного поста «Краковець» Львівської митниці громадянином Польщі ОСОБА_6.

Статтею 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24.03.2004 року №1661-IV, встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

При цьому статтею 1 Конвенції встановлено, що поняття «особа» означає юридичну та фізичну особу.

Відповідно до статті 5 Додатку С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком: транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Пунктом b статті 7 Додатку С до Конвенції незважаючи на положення статті 5 цього Додатка транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

При цьому, відповідно до норм національного законодавства, а саме згідно частини 4 статті 380 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Тобто, автомобіль після ввезення на територію України повинен був використовуватись виключно громадянином Польщі ОСОБА_6 та не підлягав передачі іншим особам. При цьому, відповідно до матеріалів справи про порушення митних правил автомобіль було затримано під керуванням позивача.

Аналіз наведених норм Митного кодексу України і Конвенції свідчить, що використання транспортного засобу особистого користування, ввезеного на митну територію України і митне оформлення якого не закінчено, дозволяється виключно за умови одержання особою, яка має належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і постійно проживає на території України, дозволу відповідного митного органу.

Позивачем не надано доказів того, що він звертався до компетентного митного органу з приводу одержання дозволу на використання на митній території України транспортного засобу, а саме автомобіля марки BMW 318, кузов НОМЕР_2, іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_5 не отримав дозволу митного органу на користування транспортним засобом, митне оформлення якого не було закінчено, у його діях наявні ознаки правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 469 Митного кодексу України.

Посилання позивача на неможливістю кваліфікації його дій за частиною 2 статті 469 Митного кодексу України, оскільки вказаний автомобіль не є товаром, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до диспозиції частини 2 статті 469 Митного кодексу України предметом порушення митних правил є товари.

Згідно пункту 57 частини 1 статті 4 Митного кодексу України товарами є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Таким чином, транспортні засоби особистого користування включаються до загального поняття «товари», а тому є можливим застосування частини 2 статті 469 Митного кодексу України для кваліфікації дій позивача у даній справі.

При цьому, аналізуючи Постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області по справі №171/263/13-а від 04.03.2013 року, якою дії заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил про накладення штрафу визнано протиправними, а постанову про порушення митних правил №0015/110000001/13 скасовано, суд зазначає, що вказаним рішенням суду встановлено, що дії ОСОБА_5 не містять складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 469 Митного кодексу України, в частині користування легковим автомобілем.

Суд також не погоджується з твердженням позивача, що він є співробітником фірми «STE-BUD», йому надано у користування спірний автомобіль з 05.07.2012 року терміном на 1 рік, що підтверджується посвідченням на відрядження, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави вилучати автомобіль.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу надано посвідчення на відрядження та довіреність про право користування спірним транспортним засобом на території України.

Разом з тим, перебування автомобіля у власності вказаної компанії не відповідає дійсності, оскільки власником цього автомобіля є громадянин Польщі - ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Таким чином, видана польською компанією «STE-BUD» довіреність ОСОБА_5 на право користування автомобілем в Україні в тій частині, що він перебуває в розпорядженні даної компанії, не відповідає дійсності.

Стосовно вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо вилучення та утримання транспортного засобу та зобов'язання відповідача повернути транспортний засіб суд зазначає, що громадянин Польщі ОСОБА_6 розпорядився автомобілем марки BMW 318, кузов НОМЕР_2, іноземний реєстраційний номер НОМЕР_1, митне оформлення якого не завершено, без дозволу митного органу, про що складено протокол про порушення митних правил від 10.01.2013 року №0016/110000001/13.

Судом встановлено, що вказаний автомобіль у порядку частини 3 статті 511 Митного кодексу України був вилучений у громадянина Польщі ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами справи про порушення митних правил №0016/110000001/13.

Таким чином, автомобіль було вилучено не у позивача, а саме у громадянина ОСОБА_6, у зв'язку з чим транспортний засіб не може бути повернуто ОСОБА_5

Посилання позивача на те, що стаття 511 Митного кодексу України, на підставі якої було вилучено транспортний засіб, не передбачає право митного органу вилучення автомобіля, судом не приймається до уваги, оскільки частиною 3 статті 511 Митного кодексу урегульовано, що у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 цього Кодексу.

Враховуючи, що автомобіль було вилучено у особи-нерезидента громадянина Польщі ОСОБА_6, він не має постійного місця проживання в Україні, суд приходить до висновку, що посадовими особами Дніпропетровської митниці правомірно було тимчасово вилучено транспортний засіб.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Заступника начальника Дніпропетровської митниці - Начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Авдєєва Едуарда Євгеновича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко