Постанова № 36248194, 18.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року Справа № 812/9918/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що вимогу № Ф-1994 від 05.08.2013 складено відповідачем без наявності відповідних повноважень. Так, на думку позивача, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку є приватною юридичною особою, ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності. Позивач вважає фіктивною державну реєстрацію УПФУ в м. Сєвєродонецьку, оскільки відповідно до довідки з ЄДРПОУ станом на 10.06.1994 ніяких управлінь у Пенсійного фонду не існувало, а станом на 13.11.2002 (дата реєстрації відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) не існувало жодного розпорядчого документа про утворення такого органу Пенсійного фонду України як суб'єкт підприємницької діяльності - УПФУ в м. Сєвєродонецьку.

Також позивач з посиланням на норми Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, навів перелік суб'єктів господарської діяльності, які підлягають включенню до ЄДРПОУ, та вказав, що такої форми господарювання, як орган державної влади не передбачено. Тому органи державної влади, виходячи зі ст. 8 господарського кодексу України, не є суб'єктами господарювання та не могли бути внесені до реєстру. Таким чином, на думку позивача, реєстрація у ЄДРПОУ прямо доводить, що суб'єкт підприємницької діяльності УПФУ в м. Сєвєродонецьку не є і не може бути органом державної влади.

Крім того, наводячи норми Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, вказує, що відповідач не має підстав посилатися на створення Управління відповідно до постанов Правління ПФУ № 8-1 та № 8-2 від 30.04.2002, оскільки вказані постанови ПФУ взагалі не існують, тому що не пройшли відповідної державної реєстрації з огляду на їх явну невідповідність вимогам законодавства України. Крім того, ці постанови ПФУ не містять рішення про створення УПФУ в м. Сєвєродонецьку.

Позивач вважає, що таким чином, не існує жодного документального доказу існування такого органу ПФУ як СПД УПФУ в м. Сєвєродонецьку, то є очевидним, що оскаржуване рішення видане видано неіснуючою, фіктивно зареєстрованою недієздатною особою.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду письмові заперечення проти позову (а.с.33-34), в яких просив суд розглядати справу за його відсутності, та, серед іншого, з посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і оплати єдиного внеску від 27.09.2010 № 212-5, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.01.2002, постанови КМ України від 11.04.2002 № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду України», Постанов Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-1 та 8-2, наказу управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 161 від 22.07.2002 зазначив про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 23.01.2001 за № 2 383 001 0001 000404, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку як платник страхових внесків (єдиного внеску), що перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.16, 40).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно із п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках передбачених цих Законом, або в частині що не суперечить цьому Закону.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України № 2464 та п.п.2.1.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5 та зареєстрованої в Мін'юсті України 27.10.2010р. № 994/18289, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 № 22-2 та ч.8 ст.3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, згідно з додатком 5 до Порядку, один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним роком.

В силу норм ч.2 ст.6 Закону № 2464 до обов'язків платника страхових внесків, зокрема, віднесено обов'язки своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464 та п.3.4. Інструкції № 21-5 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути менше за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунковою як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць,за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті.

Частиною 11 статті 8 Закону України № 2464-VІ встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2011 року ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, у 2012 році - на загальній, у І-ІІ кварталах 2013 року - на спрощеній системі оподаткування.

Відповідачем актом № 390 від 07.06.2012 виявлено факт неподання позивачем звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік (а.с.37).

На підставі акта № 390 від 07.06.2012 відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 1066 від 03.08.2012 за неподання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 170 грн. (а.с.38).

Доказів на спростування факту неподання звітності за 2011 рік позивачем не надано.

Приписами ч.11 ст.25 Закону № 2464 (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) територіальний орган Пенсійного фонду було уповноважено застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, шляхом накладення штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановивши факт неподання позивачем звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідач застосував до позивача штрафні санкції у визначеному розмірі, що у повному обсязі відповідає наведеним законодавчим нормам.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2011 рік у місячному розмірі: з 01.01.2011 - 941,00 грн., з 01.04.2011 - 960,00 грн., з 01.10.2011 - 985,00 грн., з 01.12.2011 - 1004,00 грн. Таким чином мінімальний страховий внесок у 2011 році у місячному розмірі становить: з 01.01.2011 - 326,53 грн., з 01.04.2011 - 333,12 грн., з 01.10.2011 - 341,80 грн., з 01.12.2011 - 348,39 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі: з 01.01.2013 - 1147,00 грн., з 01.12.2013 - 1218,00 грн. Таким чином мінімальний страховий внесок у 2013 році у місячному розмірі становить: з 01.01.2013 - 398,01 грн.

Згідно із ч.8 ст.9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Для платників визначених п.1 ст.4 Закону України № 2464 базовим звітним періодом є календарний рік.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У порушення норм Закону № 2464 ОСОБА_1 не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим за нею утворилася заборгованість за 2011 рік у розмірі 4010,30 грн., за 1 квартал 2013 року - 1194,03 грн., за 2 квартал 2013 року - 1194,03 грн., всього - 6398,36 грн., що підтверджено карткою особового рахунку платника єдиного внеску (а.с.36).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску до ПФУ на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу надіслано вимогу про сплату боргу № Ф/1994 від 05.08.2013 на суму 6568,36 грн., у тому числі недоїмка - 6398,36 грн., штраф - 170,00 грн. (а.с.35).

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що позивач не сплатив заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік та І-ІІ квартали 2013 року, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату недоїмки № Ф/1994 від 05.08.2013 на суму 6568,36 грн.

Оцінюючи підстави заявленого позову, суд виходить з такого.

Положення про Пенсійний фонд України затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (надалі - Положення 384).

Відповідно до п.1 Положення 384 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

За нормами п.3 Положення, до основних завдань Пенсійного фонду, серед іншого, віднесено реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.7 Положення 384 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Реформування системи територіальних органів Пенсійного органу України в 2002 році, в тому числі, утворення районних, міських, районних у містах управлінь Пенсійного фонду України і зокрема управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відбувалося у зв'язку із прийняттям Закону України від 17.01.2002 № 2981-111 «Про внесення змін до деяких законів України» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду».

Відповідно до абз.2 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» Пенсійному фонду України було наказано утворити на базі районних, міських, та районних у містах відділів Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій. Чернігівській областях та м. Севастополі відповідні районні, міські, районні у містах управління Пенсійного фонду.

На виконання даної вимоги Правлінням Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року було прийнято Постанову № 8-1 «Про затвердження структури Пенсійного фонду України» та Постанову № 8-2 «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах».

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах.

Пунктом 1.1. Положення встановлено, що Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до п.4.2. Положення Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

На виконання вищевказаних Постанов Пенсійного фонду України, Луганське обласне управління Пенсійного фонду України наказом № 90 від 10 травня 2002 року затвердило структуру апарату обласного управління та наказало утворити на базі підвідомчих районних, міських та районних у місті Луганську відділів Луганського обласного управління Пенсійного фонду України районні, міські, районні у місті Луганську управління (в т.ч. - Сєвєродонецьке міське управління), які є правонаступниками відповідних відділів.

Наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 161 від 22.07.2002 наказано згідно із затвердженими Положеннями та рекомендацями, викладеними в листі Пенсійного фонду України від 04.06.2002 № 06/3068, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку (№ 16 переліку - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області).

Крім того в даному наказі в п.3 зазначається, що відповідно до ст.ст.25 та 26 Цивільного кодексу України, згідно з роз'ясненням, викладеним в листі Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 06/3632, усі управління Пенсійного фонду України в Луганській області діють на підставі Положень, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002, як центральним органом виконавчої влади, що підпорядкований Кабінету Міністрів України. У зв'язку із цим будь-яке додаткове затвердження Положень про управління Фонду не вимагається.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, вбачається, що місцем проведення державної реєстрації управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, дата проведення державної реєстрації - 13.11.2002 (а.с.47).

Таким чином, починаючи з 2002 року діє Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

З огляду на вищевикладене, відповідачем здійснюються повноваження, надані йому чинним законодавством України, в тому числі, щодо прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та формування вимог про сплату недоїмки. Відтак, у задоволенні позову, з підстав, вказаних позивачем, слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.ст.88-94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 18 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова