Постанова № 36248147, 23.12.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року Справа № 811/3666/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй» (далі - Товариство) до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулося до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168020 грн. та накладено штрафну санкцію - 84010 грн.

Представник позивача підтримав вимогу заяви.

Стверджував, що від укладення договорів купівлі-продажу і виконання робіт з ТОВ «Альсан-Агро» (далі - Товариство 2), ТОВ «Дор-Транс-Буд» (далі - Товариство 3), ТОВ «Пром Альянс ЛТД» (далі - Товариство 4) впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

На його думку, Товариство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданими правочинами.

Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклало Товариство з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.

Доказом того, як вважає він, є акти перевірок діяльності згаданих контрагентів.

19 грудня 2013 року суд прийняв рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.6).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 16 липня 2012 року Товариство (замовник) та Товариство 2 (виконавець) уклали договір на виконання електромонтажних робіт (Том 1 а.с.127).

23 липня 2012 року Товариство 2 виписало позивачу податкову накладну на суму 75320 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 12553,33 грн.) (Том 1 а.с135).

В цей же день Товариство сплатило кошти Товариству 2 за електроматеріали у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням (Том 1 а.с.130).

Згадані матеріали використані Товариством на встановлення Товариством 2 зовнішнього електропостачання будівельного майданчика асфальтобетонного заводу.

Згідно акту виконаних робіт від 14 серпня 2012 року загальна їх вартість (з урахуванням елктроматеріалів) становить 111993,31 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 18665,55 грн.) (Том 1 а.с.128-129).

Товариство сплатило кошти Товариству 2 за виконані роботи у безготівковій формі, що доводиться платіжними дорученнями (Том 1 а.с.131-134).

Позивач використав надані Товариством 2 послуги та матеріали в своїй господарській діяльності для розміщення імпортної стаціонарної асфальтобетонної установки (Том 1 а.с.136-142, Том 2 а.с.3).

08 травня 2012 року Товариство (покупець) та Товариство 3 (постачальник) уклали договір поставки нафтопродуктів (Том 1 а.с.143-147).

Згідно видаткових накладних від 10 та 11 травня 2012 року Товариство 3 поставило Товариству товар на загальну суму 729000 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 121500 грн.) (Том 1 а.с.152, 154).

В цей же період Товариство 3 виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с.153, 155).

Товариство сплатило кошти Товариству 3 у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням (Том 1 а.с.151).

Перевезення нафтопродуктів здійснювало Товариство власним транспортним засобом (Том 1 а.с.242).

Надалі позивач реалізував згаданий товар філії «Гайворонський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор» (Том 1 а.с.156).

29 серпня 2011 року Товариство (покупець) та Товариство 4 (продавець) уклали договір купівлі-продажу автозапчастин.

Згідно видаткових накладних від 14, 20, 26 жовтня, 03, 14, 22, 24, 28 листопада, 01, 05, 15-16, 20 грудня 2011 року Товариство 4 поставило Товариству товар на загальну суму 126572,21 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 21095,37 грн.) (Том 1 а.с.192-204, 212-220).

В цей же період Товариство 4 виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с.160-161, 164, 167-177, 205, 208-211, 238-239, 241).

22 вересня 2011 року Товариство (покупець) та Товариство 4 (продавець) уклали договір на виконання робіт.

Згідно актів виконаних робіт від 05, 20 жовтня, 08, 22 листопада, 05, 15 грудня 2011 року загальна їх вартість становить 96018,22 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 16003,04 грн.) (Том 1 а.с.230-233, 235-237).

В цей же період Товариство 4 виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с.162-163, 165-166, 206-207).

Товариство сплатило кошти за автозапчастини та виконанні роботи Товариством 4 у безготівковій формі, що доводиться платіжними дорученнями (Том 1 а.с.178-188).

Впродовж з 02 по 08 жовтня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість на предмет нікчемності правочинів з контрагентами за жовтень-грудень 2011 року, липень і травень 2012 року (Том 1 а.с.12-27).

Під час перевірки ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони зробили висновок, що правочини, котрі уклало Товариство з Товариством 2, Товариством 3 і Товариством 4 є недійсними (нікчемним), так як не спрямовувалися на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ними.

На їх думку, доказом того є акти перевірок діяльності згаданих контрагентів.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168020 грн. та накладено штрафну санкцію - 84010 грн. (Том 1 а.с.28).

З 06 по 08 листопада 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Товариства 2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Приємна Пропозиція» за липень 2012 року (Том 1 а.с.92-106).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Акт перевірки містить висновок, що договори, укладені Товариством 2 впродовж згаданого періоду, є недійсними (нікчемними).

30 серпня 2013 року Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області ДПС складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки діяльності Товариства 3 щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти в обліку за травень 2012 року (Том 1 а.с.108-114).

Акт перевірки містить висновок про відсутність факту реального вчинення Товариством 3 господарських відносин впродовж строку, який перевірявся податковим органом.

30 серпня 2013 року ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки діяльності Товариства 4 щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти в обліку за жовтень-грудень 2011 року (Том 1 а.с.116-124).

Акт перевірки містить висновок про відсутність факту реального вчинення Товариством 4 господарських відносин впродовж строку, який перевірявся податковим органом.

За результатом проведення перевірок діяльності згаданих контрагентів позивача керівники податкових органів не прийняли жодних рішень негативного характеру стосовно платників податків.

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірок діяльності Товариства 2, Товариства 3 та Товариства 4 податкові інспекції не прийняли жодних рішень та не звернулися до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на це, суд зробив висновок, що керівники податкових органів не погодилися з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклали контрагенти позивача.

Отже, податковими органами враховані податкові зобов'язання Товариства 2, Товариства 3 та Товариства 4 з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з позивачем.

Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на акти перевірок діяльності його контрагентів як незаперечні докази недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклав позивач з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4.

Більше того, в судовому засіданні Товариство надало суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентами зобов'язань за договорами.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача (видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів за договорами, укладеними з Товариством 2, Товариством 3, Товариством 4, відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправним.

Як наслідок його належить скасувати, а позов - задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Кіровоградській області від 22 жовтня 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168020 грн. та накладено штрафну санкцію - 84010 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй» судові витрати в сумі 458,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей