Постанова № 36248112, 18.12.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року Справа № 811/3816/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002371701 від 20 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 442,84 грн. основного платежу та 8 721,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції, на думку відповідача, не носять реального характеру.

На підставі ухвали від 18.12.2013 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 30.10.2013 р. по 01.11.2013 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за взаємовідносинами з ТОВ «Будівельна Фірма «Укрбудсервіс» за квітень 2013 року та з ТОВ «Ланкорн» за червень 2013 року, за результатами якої складено акт №246/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 08.11.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 17 442,84 грн., в т.ч.: за квітень 2013 року в сумі 9 634,84 грн., за червень 2013 року в сумі 7 808,00 грн. (а.с.12-33).

20.11.2013 р. Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.10).

Як встановлено в судовому засіданні, грошове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням визначено у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі 17 442,84 грн. у зв'язку з включенням до їх складу сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Будівельна Фірма «Укрбудсервіс» та ТОВ «Ланкорн» які, на думку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкові декларації з ПДВ:

- за квітень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 46 041,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 9 634,84 грн. за податковою накладною, виданою ТОВ «Будівельна Фірма «Укрбудсервіс» по придбанню автозапчастин на підставі договору №01/04 від 01.04.2013 року (а.с.34-35, 40, 56-62);

- за червень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 62 647,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 7 808,00 грн. за податковою накладною, виданою ТОВ «Ланкорн» по придбанню автозапчастин на підставі договору №120613 від 12.06.2013 року (а.с.36-37, 43, 80-86).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до накладних (а.с.39, 42). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням і квитанціями до прибуткового касового ордера та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.41, 189-190).

Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області вважає, що податкові накладні видані ТОВ «Будівельна Фірма «Укрбудсервіс» та ТОВ «Ланкорн» за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Зі змісту акту вбачається, що одним із основних видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.13).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач має у власності автомобілі, які використовує для здійснення господарської діяльності (а.с.44-50). З метою здійснення господарської діяльності ним і придбавались запасні частини, які використані в ремонті автомобілів, що були задіяними в перевезеннях на замовлення його контрагентів. Транспортування товару здійснювалось позивачем особисто на власних автомобілях.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд вважає, що зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Акт перевірки свідчить про те, що нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені. Тобто, перевіряючими в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним, натомість таких доказів не надано, а встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем здійснене реальне придбання товарів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 172,05 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002371701 від 20 листопада 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 442,84 грн. основного платежу та 8 721,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві грн. 05 коп.), зобов'язавши Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України вказаний судовий збір шляхом безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області код ЄДРПОУ 38758683.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова