Постанова № 36248080, 03.12.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року Справа № 811/3358/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор"

до відповідача - Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області (Новомиргородське відділення)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Новомиргородський елеватор" (далі-позивач) з адміністративним позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області (Новомиргородське відділення) (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00011622010 від 01 липня 2013 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування позивачем податкового кредиту та неправомірно, без врахування первинних бухгалтерських документів позивача, зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених ПрАТ "Новомиргородський елеватор" з ТОВ "Будкомплект". Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідач позовних вимог не визнав, подав до суду письмові заперечення на позов. Такі заперечення мотивовано тим, що позапланова перевірка ПрАТ "Новомиргородський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 по 30 квітня 2012 року за взаємовідносинами з ТОВ "Будкомплект" виявила факт включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у звя'зку з придбанням товарів на підставі нікчемного правочину. Наголошуючи на тому, що у контрагента позивача - ТОВ "Будкомплект" - відсутні виробничі потужності, первинні документи підтверджуючі правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, необхідні для будь-якого виду діяльності, вбачається відсутність управлінського технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.86-94).

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на факти, викладені в акті позапланової перевірки ПрАТ "Новомиргородський елеватор", та наголосив, що окремі первинні бухгалтерські документи позивача, що стосуються спірних правовідносин, є неналежно оформленими.

За клопотаннями представника позивача, проти якого не заперечував і представник відповідача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с.204).

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Новомиргородський елеватор" зареєстроване як юридична особа Новомиргородською районною державною адміністрацією 29 січня 1998 року та з того ж часу перебуває на обліку в податковому органі як платник податків.

У період з 24 по 30 травня 2013 року посадовими особами Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Новомиргородський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 по 30 квітня 2012 року за взаємовідносинами з ТОВ "Будкомплект".

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 05 червня 2013 року №22/2210/00954685, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-ІV щодо завищення сум податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 53664,00 грн. (а.с.12-23)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0001162210, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84501,00 грн. (із них за основним платежем - 53664,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26832,00 грн.) (а.с.42).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту за господарськими операціями з вищезазначеним контрагентом позивача, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Будкомплект" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом з'ясовано такі обставини.

Видами діяльності ПрАТ "Новомиргородський елеватор" за КВЕД є, зокрема, складське господарство (63.12.0); діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0).

06 квітня 2012 року між ПрАТ "Новомиргородський елеватор" (покупець) та ТОВ "Будкомплект" (постачальник) укладено договір поставки №604/1, предметом якого є постачання позивачеві 49920 л пічного нафтового палива (а.с.43-45).

Крім того, договором обумовлено постачання товару транспортом ТОВ "Будкомплект".

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Будкомплект" у квітні 2012 року виконало постачання встановленого договором товару та у зв'язку із цим надало транспортні послуги по доставці цього ж товару до місцезнаходження позивача.

Факт поставки товару та наданих послуг за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 06 квітня 2012 року №2 (а.с.46) та відповідними видатковими накладними (а.с.47-48), актом наданих послуг (а.с.49) на загальну суму 321 984,00 грн. (із них ПДВ - 53 664,00 грн.).

На підтвердження реальності транспортування ТОВ "Будкомплект" товару позивач надав до суду товарно-транспортні накладні (а.с.50-55).

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на те, що вказані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам, які висуваються до таких документів положеннями Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, а відтак - не можуть бути прийняті як доказ перевезення вантажу.

Спеціальним нормативним актом, який, серед іншого, встановлює вимоги до складення товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Отже, товарно-транспортна-накладна на відпуск нафтопродуктів повинна бути складена за формою №1-ТТН, визначеною Додатком 3 до вказаної Інструкції, а не за формою № 1-ТН, як про це стверджує податковий орган.

Разом з тим, недоліки, допущені суб'єктами господарювання при складенні товарно-транспортних накладних, як-то неповна відповідність такої товарно-транспортної-накладної встановленій формі, відсутність розшифровки підпису особи, уповноваженої на приймання товару, суд не розглядає як самостійний доказ безтоварності господарської операції, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1, який на час виникнення спірних правовідносин працював комірником ПрАТ "Новомиргородський елеватор", повідомив, що у квітні 2012 року він особисто двічі приймав пічне паливо від ТОВ "Будкомплект" та засвідчив наявність свого підпису на товарно-транспортних накладних, що містяться у матеріалах справи. Крім того, свідок вказав, що доставка такого палива здійснювалася одним і тим самим автомобілем DAF із причепом-цистерною.

Суд бере до уваги, що у ТОВ "Будкомплект" наявна ліцензія Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ №610630, якою ТОВ "Будкомплект" дозволено внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.179).

У матеріалах справи містяться також копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF 95 (рестраційний номер АХ 6803АК), наймачем якого за договором оренди є ТОВ "Будкомплект" (а.c. 193-198), та тимчасовий реєстраційний талон напівпричепа-цистерни, який посвідчує право власності вказаного суб'єкта на такий напівпричеп.

Судом встановлено також, що розрахунок за поставлений товар та надані послуги ПрАТ "Новомиргородський елеватор" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення та банківські виписки по рахунку позивача (а.с.54,199-202).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ПрАТ "Новомиргородський елеватор" надає послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції та, зокрема, послуги із сушіння зерна для забезпечення його тривалого зберігання на елеваторі. За таких умов придбане позивачем у ТОВ "Будкомплект" використовувалося для сушіння зернових та олійних культур, які надходили від сільськогосподарських товаровиробників для зберігання на елеваторі.

На балансі позивача перебувають чотири резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів (а.с.180-190), в яких зберігалось придбане пічне паливо.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкових, видаткових, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором.

Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 26832,00 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0001162210.

Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції податковим органом повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 845,01 грн. (а.с.11), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0001162210, яким Приватному акціонерному товариству "Новомиргородський елеватор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84 501,00 грн. (із них за основним платежем - 53 664,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 832,00 грн.).

Присудити Приватному акціонерному товариству "Новомиргородський елеватор" судовий збір у розмірі 845,01 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області стягнути 845,01 грн. (вісімсот сорок п'ять гривень, одну копійку) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області (Новомиргородське відділення).

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук