Постанова № 36248041, 17.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року місто Київ № 810/6219/13-а

13.33

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Побережного К.С.,

представника позивача: - Каратаєва Л.О.,представника відповідача: - Литвин В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»доКиївської митниці Міністерства доходів і зборів Українипровизнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 29.07.2013 року № 125000004/2013/110943/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості від 29.07.2013 року № 125000004/2013/110943/2 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих під час судового розгляду справи, просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що оскаржуване рішення винесене правомірно, оскільки метод визначення за ціною договору не застосовувався тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 30178004.

Судом встановлено, що 01.02.2013 року позивачем укладено договір купівлі-продажу обладнання № ZIAG-ZUK-2013 з компанією «Zeppelin International AG», за яким продавець («Zeppelin International AG») зобов'язується продавати та поставляти, а покупець («Цеппелін Україна ТОВ») приймати та оплачувати обладнання, таке як екскаватори, бульдозери, грейдери та інша техніка виробництва КАТЕРПІЛЛАР та Катерпіллар груп (HYSTER, BITELLI, ZEPPELIN, WEBER, HATZ), а також обладнання виробництва AGCO, BERTHOUD Agricole SAS, BOURGAULT, CLAAS, Cosben, Demlone, Emily, EST GREGOIRE BESSON CIE, Floetzinger, G.F. GORDINI SRL, HGT, JLG MANUFACTURING, Lameter, Lehnhoff, M3, MAN, MB, Meccanica Breganzese, Metso, MultiDocker, OLYMPIAN, REMU, Reschke, Romea, SHWING, SEM, Soerma, SIMEX, TDI-PowerAttachments, TECHOTER S.R.L., TEDOM, TEREX, TRIMBLE, Verco, VTN та частини дорожньої техніки вище зазначених торгових марок згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього контракту, на умовах СІР Київ, або EXW (Incoterms-2000).

Згідно із пунктом 4.3 такого договору ціни на обладнання визначаються кожною окремою позицією в калькуляції та транспортному інвойсі за кожну одиницю. Згідно пункту 4.2 договору, загальна сума договору складає 90 000 000 (дев'яноста мільйонів) доларів США та 10 000 000, 00 (десять мільйонів) Євро.

29.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», з метою проведення митного оформлення товару «Дорожня техніка «CATERPILLAR»: гідравлічний екскаватор, колісний, новий, модель М315D, з обертанням верхньої частини на 360 градусів, в комплекті з ковшем: 1200мм, об'єм: 0,91м3 та відвалом, с.н. САТМ315DJK5Е00273. Країна виробництва Франція. До митного поста Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація № 125130000/2013/217848, згідно контракту від 01.02.2013 року № ZIAG-ZUK-2013, який укладений між позивачем та компанією «Zeppelin International AG» (Швейцарія) з комплектом товаросупровідних документів.

Такий товар поставлявся на підставі договору № ZIAG-ZUK-2012 від 01.02.2013 року, згідно інвойсу № 204760/216 від 26.07.2013 року на суму 131 787, 05 доларів США.

До митної декларації було додано зовнішньоекономічний договір із додатками та інвойс.

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів була визначена декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) та становила 131 787, 05 доларів США (1 053 373, 89 гривень).

З урахуванням цінової інформації, наявної у митного органу, наданих до розгляду документів, відповідачем на декларації митної вартості зроблено запис про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме: копія митної декларації країни відправника; прайс-лист виробника; договір з третіми особами та рахунки про здійснення платежів третім особам; висновок експертної організації; відповідну бухгалтерську документацію (видаткові накладні); банківські платіжні документи за попередні митні оформлення.

Декларанта було ознайомлено під розпис про необхідність надання додаткових документів з метою перевірки та підтвердження заявленого рівня митної вартості на ввезені товари.

Однак, позивач не надав додаткових документів та побажав отримати рішення митного органу для випуску товарів у вільний обіг згідно статті 55 Митного кодексу України.

29.07.2013 року, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125000004/2013/110943/2. У вказаному рішенні зазначено, що метод за ціною договору не застосовується тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням МД від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076, від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: прайс-лист виробника; висновок експертної організації; банківські платіжні доручення (оплата за попередні поставки); рахунок на користь третіх осіб; договір з третіми особами, відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні).

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.07.2013 року № 125130000/2013/00695, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття до митного оформлення вантажної митної декларації від № 125130000/2013/217848.

29.07.2013 року позивач подав нову вантажну митну декларацію № 125130000/2013/217958 від 29.07.2013 року, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів з сумою переплати ПДВ - 23 507, 01 гривень.

20.09.2013 року позивач звернувся до митного органу із заявою № 20.09-13/1 до якої були додані додатково витребувані відповідачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідачем були прийняті до уваги та проаналізовані додатково надані документи, однак, надані позивачем документи в якості додаткових не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки надані не в повному обсязі.

26.09.2013 року листом № 6.1-45/2/12-3016 відповідачем повідомлено про неможливість застосування заявленого декларантом рівня митної вартості товарів.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача від 29.07.2013 року про коригування митної вартості товарів № 125000004/2013/110943/2, звернувся до суду з вимогами визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правову оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо права митниці вимагати надання додаткових документів під час проведення розмитнення, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Під час розмитнення товару, митницею проаналізовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за вищевказаною митною декларацією, цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС ДМСУ) на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення, а також взяті до уваги числові показники вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснювалося за митними деклараціями від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076, від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074.

На підставі аналізу рівня митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митним органом в письмовій формі на зворотному боці декларації митної вартості було запропоновано декларанту позивача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- прайс-лист виробника;

- висновок експертної організації;

- банківські платіжні доручення (оплата за попередні поставки);

- рахунок на користь третіх осіб;

- договір з третіми особами, відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні).

З вимогою про надання додаткових документів представника позивача було ознайомлено, про що ним на зворотному боці декларації митної вартості поставлено підпис.

Декларантом, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», на вимогу митного органу про надання в якості додаткових документів, зазначених вище, позивачем документів надано не було, натомість, згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, отримано рішення митного органу для випуску товарів у вільний обіг.

Листом від 20.09.2013 року позивач надав додаткові документи, а саме:

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0000965 від 05.10.2012 року;

- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № ZIAG-ZUK-2012 від 01.02.2013 року;

- договір консигнації № 09-CONSIGN- ZUK- ZIAG від 12.01.2009 року;

- ВМД ІМ-74 № 125130000/2013/230793 від 26.07.2013 року;

- ВМД ІМ-70 № 125130000/2013/217958 від 29.07.2013 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № б/н від 23.07.2013 року;

- рішення про коригування митної вартості № 125000004/2013/110943/2 від 29.07.2013 року;

- інвойс № 204760/216 від 26.07.2013 року;

- звіт № 213 від 11.09.2013 року;

- декларація митної вартості до ВМД ІМ-70 № 125130000/2013/217958 від 29.07.2013 року;

- картка відмови № 125130000/2013/00695 від 29.07.2013 року;

- копія листа «Цеппелін Інтернешнл АГ» від 15.05.2013 року про відсутність у виробника техніки прайс-листів;

- договір купівлі-продажу обладнання № CL0577 від 12.04.2013 року;

- видаткова накладна № KVRN0007574 від 08.08.2013 року;

- акт приймання-передачі обладнання від 08.08.2013 року;

- довідка з банку про проплату № МО/130918 від 18.09.2013 року.

Відповідачем були прийняті до уваги та проаналізовані додатково надані документи, однак, надані позивачем документи в якості додаткових не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки надані не в повному обсязі.

Зокрема, позивачем не було подано:

- договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- копія митної декларації країни відправника;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- прайс-лист виробника.

Також, надані позивачем додаткові документи містили деякі розбіжності. Експерт у висновку юридичної компанії «Правозахист України» від 11.09.2013 року № 213 акцентував увагу на тому, що 131787,05 доларів США за одиницю товару є базовою ціною, тобто ціною без врахування витрат на транспортування, страхування тощо. Лист про неможливість надання прайс-листа виданий не від виробника товару, а від контрактотримача. Банківське платіжне доручення видане без дотримання вимог, визначених Інструкцією про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 року № 377/8976, яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Позивача 26.09.2013 року листом Київської митниці Міндоходів від 26.09.2013 року № 6.1-45/2/12-3016 було повідомлено, враховуючи відсутність всіх документів, наявні розбіжності у наданих документах та взаємозалежність продавця і покупця, про неможливість застосування заявленого декларантом рівня вартості.

Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами в частині правомірності дій митниці щодо витребування додаткових документів, суд виходить з наступних положень нормативно-правових актів.

Як встановлено статтею 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631), цей Порядок розроблено відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України (далі - Кодекс) з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ.

У пункті 4.5 Порядку № 631 зазначено, що однією із митних формальностей, що виконується при здійсненні митного оформлення декларації є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).

Слід зазначити, що оскаржуване позивачем рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2013 року № 125000004/2013/110943/2, прийнято відповідачем на підставі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості. АСАУР за кодами форм митного контролю « 105-2» передбачає необхідність перевірити достовірність складових митної вартості товарів, можливе заниження митної вартості товару, здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних та подібних товарів, що в свою чергу і було зроблено відповідачем.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України, на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Відповідно до частин п'ятої, шостої, одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту частини першої статті 337 Митного кодексу України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками. Згідно з частиною третьою цієї ж статті, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Як передбачено статтею 42 Митного кодексу України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

За правилами статті 45 цього Кодексу особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За змістом статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Крім того, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Слід відмітити, що відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2013 року № 362 (далі - Методичні рекомендації), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (пункт 2.5 Методичних рекомендацій).

Розділом 5 Методичних рекомендацій визначений вичерпний перелік джерел інформації, які використовуються під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, серед них, зокрема, передбачено застосування спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби.

Як було зазначено вище, саме ці розбіжності і були виявлення під час заявлення товару до митного оформлення.

Аналіз норм частини третьої статі 53 та статті 54 Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності заявлення митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, який імпортується на митну територію України.

Отже, митницею під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару були перевірені документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару, відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ.

У зв'язку з цим, враховуючи наявність підстав для сумніву в митній оцінці декларантом товару, оскільки проведений порівняльний аналіз рівня заявленої митної вартості товару відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ, а подані декларантом документи не дали можливості підтвердити рівень заявленої митної вартості товарів, митний орган при витребуванні додаткових документів діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством України.

В подальшому, розглянувши подані документи, митний орган листом від 26.09.2013 року відмовив у застосуванні заявленого декларантом рівня митної вартості товару, враховуючи відсутність всіх документів та взаємозалежність продавця і покупця.

Щодо визначення митної вартості товару і прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості товару, судом встановлені наступні обставини та надано відповідну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами.

Враховуючи умови поставки СІР Київ, в декларації митної вартості від 29.07.2013 року № 125130000/2013/217848 складовими митної вартості вказано основну ціну товару в іноземній валюті - 131 787, 00 доларів США та у гривні - 1 053 373, 89 гривень.

В графі 33 рішення про коригування митної вартості від 29.07.2013 року № 125000004/2013/110943/2 вказано, що був використаний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів з урахуванням митних декларацій від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074.

Митні декларації від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074, зазначені в рішенні митниці як основа для коригування митної вартості, були оформлені на аналогічний за своїми властивостями та параметрами товар, який був ввезений за тим самим контрактом на тих самих умовах, що й оцінюваний товар.

Встановлено, що митна вартість за митною декларацією від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074 була заявлена за 2 методом за ціною, визначеною відповідно до пункту 4.2 контракту в інвойсі від 21.05.2013 року № 204497/509 в розмірі 137 675, 47 доларів США (1 100 440, 03 гривень) з урахуванням відкоригованої митної вартості товару (рішення про коригування митної вартості від 08.04.2013 року № 125000004/2013/110330/1). Митна вартість товару зазначена в графі 45 «коригування» та становить 1 170 908, 96 гривень (146 491, 80 доларів США, курс USD на момент митного оформлення складав 7, 993 гривень).

За митною декларацією від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 була визначена митна вартість товару за 2 методом в тій самій сумі, що й у митній декларації від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074 (інвойс від 21.05.2013 року № 204497/508). Тобто, товар було розмитнено за ціною 146 491, 80 доларів США, курс USD на момент митного оформлення складав 7, 993 гривень.

Позивач вказує, що різниця у вартості зазначених поставок не є підставою для коригування митної вартості товару, а щодо аналізу рівня митної вартості зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, з чим суд не погоджується з підстав, зазначених вище і документально доведеними під час судового розгляду справи доказами відповідача.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в ціновій базі Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано позивачем, останнім розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Водночас, враховуючи неподання всіх необхідних документів та згідно частиною першою статті 59 Митного кодексу України відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, суд дійшов висновку про правомірність рішення митного органу.

Тобто, суд вважає, що було неможливо розмитнити товар за ціною, вказаною у митній декларації від 29.07.2013 року № 125130000/2013/217848 для визначення митної вартості за товар - гідравлічний екскаватор, колісний, новий, модель М315D, з обертанням верхньої частини на 360 градусів, в комплекті з ковшем, с.н. САТМ315DJK5Е00273 (країна виробництва Франція), оскільки розмитнення аналогічного товару за тими ж самими параметрами тієї ж марки та країни виробника, по митним деклараціям від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074 відбувалося за ціною, вищою ніж у митній декларації від 29.07.2013 року № 125130000/2013/217848.

Митні декларації від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074, зазначені в рішенні митниці як основа для коригування митної вартості, були оформлені на аналогічний товар, який був ввезений за тим самим контрактом, що й оцінюваний товар, за ціною, з урахуванням коригування 146 491, 80 доларів США, курс USD на момент митного оформлення складав 7, 993 гривень. Митна вартість за вказаними деклараціями була заявлена за 2 методом, про що свідчить графа 43 вказаних митних декларацій.

Позивач вважає, що відповідач не мав права використовувати митні декларації від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074 як основу для визначення митної вартості, оскільки митна вартість в них визначена за другим (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, а не за основним методом - методом вартості операції.

Суд не погоджується з вказаним аргументом позивача, у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини другої статті 59 Митного кодексу України, при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

фізичні характеристики;

якість та репутація на ринку;

країна виробництва;

виробник.

Тобто, коли митний орган дійшов висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору (стаття 58 Митного кодексу України), за наявності попередніх операцій з ідентичним товаром за основу береться саме прийнята митним органом вартість операцій з ідентичними товарами.

У відповідності до вимог пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно пункту 2 (b) статті VII ГАТТ під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості, в даному випадку такі рішення були прийняті і товар розмитнено по митним деклараціям від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074, товар випущений у вільний обіг, митний орган мав право використовувати такі митні декларації для застосування методу визначення митної вартості в іншому періоді за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Тобто, суд вважає, що при винесенні рішення про коригування митної вартості, митний орган правомірно використав митні декларації від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074.

При коригування митної вартості товару, було визначено ціну за товар - 146 491, 80 доларів США, оскільки в митних деклараціях від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074 ціна за одиницю товару, із застосуванням другого методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) становила 146 491, 80 доларів США.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (стаття 57 Митного кодексу України).

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як випливає зі статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Разом з тим, позивач надав не усі документи, які б надали митному органу підстави вважати, що заявлена для розмитнення ціна товару не може бути підтверджена, враховуючи розбіжності в ціновій інформації ЄАІС ДМСУ щодо ідентичного товару.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що суб'єкт господарювання має надати лише належні документи на підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

За приписами статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Позивач в графі 9 (а) Форми декларації митної вартості зазначив, що продавець та покупець між собою пов'язані.

З приводу вищевикладеного слід зазначити, що для цілей цього Митного кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою. Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

За нормами частин дванадцятої, тринадцятої та п'ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Як вбачається з листа від 26.09.2013 року та матеріалів справи, позивач та його контрагент є взаємопов'язаними особами, відправником товару за митною декларацією є компанія «Zeppelin International AG» (Швейцарія), а згідно з інвойсами країна походження товару - Франція, компанія ж «Zeppelin International AG» не є виробником відповідної продукції. Тому це надавало право митному органу витребувати додаткові документи для перевірки митної вартості товару.

Так, у постанові Верховного Суду України від 26.02.2013 року по справі 21-425а12 також звернуто увагу на обґрунтованість сумнівів митного органу у визначеній митній вартості товару при наявності взаємозалежності покупця та продавця, необхідності доведення, що така обставина не вплинула на ціну товару, у тому числі і шляхом надання усіх законно витребовуваних митницею документів.

Отже, за викладених вище обставин, у митного органу виникла обґрунтована підозра сумніватися у дійсній правильній оцінці товару, а звідси і право на проведення відповідних консультацій, витребування додаткових документів тощо.

А оскільки позивач надав не усі документи, які митний орган визначив як необхідні, не усунув сумнівів відповідача щодо дійсної ціни товарів, у митниці була інша інформація про визначення митної вартості товару, то, відповідно, у такого суб'єкта владних повноважень було право визначати митну вартість самостійно.

Суд зазначає, що жодною нормою Митного кодексу України не встановлено заборони на застосування, зокрема, другого методу визначення митної вартості щодо ідентичних товарів в ході коригування митним органом вартості за іншими зовнішньоекономічними операціями на підставі цінової інформації щодо митних оформлень за митними деклараціями, митну вартість за якими було раніше скориговано.

Це означає, що висновки про недоведення задекларованої митної вартості товару є правильними, а рішення про коригування митної вартості - законним.

Оскільки, суд дійшов висновків про правомірність коригування митної вартості за товар - гідравлічний екскаватор, колісний, новий, модель М315D, з обертанням верхньої частини на 360 градусів, в комплекті з ковшем, с.н. САТМ315DJK5Е00273 (країна виробництва Франція) у зв'язку із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів з урахуванням митних декларацій від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213076 та від 28.05.2013 року № 125130000/2013/213074, то рішення відповідача вважається правомірним.

Також, суд звертає увагу, що надані представником позивача митні декларації, відповідно до яких ідентичний товар, як стверджує позивач, був розмитнений за ціною нижчою ніж визначено митним органом у рішенні про коригування митної вартості не беруться судом до уваги в якості підстав для задоволення позовних вимог.

Так, в наданих митних деклараціях, розмитнення по яким відбувалося до 29.07.2013 року вбачається, що до розмитнення заявлено товар - гідравлічний екскаватор, однак без ковша, тому стверджувати, що митний орган повинен був використовувати саме ці митні декларації, підстав немає. У митній декларації від 06.11.2013 року № 125130000/2013/867216 було розмитнено ідентичний товар, з аналогічними характеристиками за ціною 1034384, 76 гривень (129411, 30 доларів США за одиницю товару), водночас суд звертає увагу, що таке розмитнення відбулося після 29.07.2013 року, які обставини передували такому розмитненню і які документи були подані до митного органу з матеріалів справи не вбачається та не є предметом розгляду в даній справі.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 23 507, 01 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 470, 14 гривень, що є менше ніж 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень. Таким чином, станом на 1 січня 2013 року, 1,5 розміри мінімальної заробітної плати становлять 1720 гривень 50 копійок.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 13.11.2013 року № 8017 в сумі 68, 82 гривень та платіжного доручення від 04.12.2013 року № 8479 в сумі 103, 23 гривень позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 172, 05 гривень суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1 548 гривень 45 копійок підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (код ЄДРПОУ 30178004) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) гривень 45 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2013 р.