Постанова № 36248002, 17.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/14514/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шматько Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Криворізького міського центру зайнятості про визнання протиправними дій (рішення) Криворізького міського центру зайнятості стосовно зняття з обліку безробітних ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування наказу від 10.10.13 №388 «Про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття»), визнання нечинним акту від 09.10.13 № 50 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про зобов'язання Криворізького міського центру зайнятості поновити ОСОБА_1 на обліку безробітних в Криворізькому міському центрі зайнятості, та про стягнення з Криворізького міського центру зайнятості моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.05.12 ним дійсно було отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2498, але з моменту отримання зазначеного свідоцтва, та на час перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, адвокатською діяльністю позивач не займався, та не був зареєстрований в податковому органі як самозайнята особа, фізична особа-підприємець, яка мала б вести незалежну професійну діяльність. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Криворізький міський центр зайнятості, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що позивач безпідставно перебував як безробітний в Криворізькому МЦЗ з 06.08.13, оскільки згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 15.05.12 та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України особа на дату звернення мала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, яка не була зупинена в порядку, визначеному Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що 06.08.13 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу безробітного та взяття на відповідний облік відповідно до Законів України «Про зайнятість населення». Наказом відповідача від 12.08.13 №НТ130812 позивачу був наданий статус безробітного. 19.09.13 між відповідачем та позивачем укладений договір №047013091900001 на підвищення кваліфікації за навчальною програмою «Регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності. Основи бізнес-плаування». Разом із наданням відповідачу бізнес-плану позивач надав копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 15.05.12 та посвідчення адвокату, що видані на ім'я позивача. У зв'язку із отриманням від позивача зазначених документів відповідачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання гр. ОСОБА_1 статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення. Результати перевірки оформлені актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.10.13 №50, за змістом якого перевіркою встановлено, що позивач відноситься до категорії зайнятого населення. Підставою для означених висновків слугували судження відповідача про те, що наявність у позивача Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2498, посвідчення адвокату №2198, факт внесення позивача до Єдиного реєстру адвокатів України та факт відсутності в такому реєстрі даних щодо зупинення (припинення) права позивача на здійснення адвокатської діяльності свідчить про те, що позивач належить до зайнятого населення і не може бути визнаний безробітним.

З посиланням на згаданий акт перевірки 09.10.13 реєстрацію позивача як безробітного було припинено відповідним наказом директора центру зайнятості. Також наказом директора відповідача від 10.10.13 №388 наказано вжити заходів по поверненню коштів, витрачених на підвищення кваліфікації позивача за навчальною програмою «Основи бізнес-планування».

Розв'язуючи спір, суд зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 №5067-VI (далі - Закон №5067) реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи. Згідно з ч.1 ст.4 Закону №5067 до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. За змістом ч.2 загаданої статті термін "особи, які забезпечують себе роботою самостійно" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Так, за приписами ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Наведеному визначенню відповідають і приписи ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої особи, які забезпечують себе роботою самостійно, це особи, які займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.12 №5076 (далі - Закон №5076), відповідно до якого адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. За змістом ч.1 ст.6 згаданого закону право на заняття адвокатською діяльністю набуває особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. В статті 13 Закону №5076 визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально є самозайнятою особою.

За змістом ст.17 Закону №5076 з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України. Так, до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім'я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв'язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв'язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом. Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Також положеннями Закону №5076 визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю може бути зупинено або припинено в разі, зокрема подання адвокатом відповідної заяви. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю та про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України. (ст.31, ст.32).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку що відомості щодо здійснення чи нездійснення (зупинення/припинення права на заняття адвокатською діяльністю) адвокатом адвокатської діяльності, найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв'язку, адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв'язку, вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України, інформація в якому є достовірною. Отже, за відсутністю в такому реєстрі відомостей щодо зупинення чи припинення адвокатом адвокатської діяльності вважається, що адвокат здійснює адвокатську діяльність у певній організаційній формі та за певною адресою робочого місця, що зазначені в Єдиному реєстрі адвокатів України, а відтак є зайнятою особою.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та не заперечується позивачем, останній 15.05.12 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, організаційна форма його адвокатської діяльності є індивідуальною, робоче місце адвоката визначено за адресою вул. Ватутіна, 24 прим.13 м. Кривий ріг, 50015. Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю відсутня. За викладених обставин позивач відноситься до зайнятої особи.

Доводи позивача щодо відсутності у нього наміру здійснювати адвокатську діяльність, відсутності його на обліку у контролюючих органів та фактичне нездійснення ним адвокатської діяльності не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Діяльність адвокатів визначена законодавцем в Податковому кодексі України як незалежна професійна діяльність та за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності, вона є самозайнятою особою (пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПКУ). Відповідно до п.65.1 ст.65 ПКУ приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання. Суд відзначає, що виконання наведеного обов'язку особою, умовою ведення незалежної професійної діяльності якої є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право особи на ведення незалежної професійної діяльності, до якої відноситься позивач, законодавець не ставить в залежність від факту здійснення чи не здійснення такою особою адвокатської діяльності або наміру здійснювати таку діяльність. Отже, не здійснення особою, наведеною в ч.2 п.65.1 ст.65 ПКУ, заходів, щоб стати на облік у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання, свідчить про порушення такою особою імперативних приписів ПКУ, а саме ч.2 п.65.1 ст.65 ПКУ.

Таким чином, наявність чи відсутність особи, яка отримала свідоцтво, що підтверджує право на заняття адвокатською діяльністю, на обліку в контролюючому органі, фактичне здійснення ним такої адвокатської діяльності чи фактичне нездійснення, та, як наслідок, отримання чи неотримання прибутку та сплата ним податків або страхових внесків не виплаває на сам статус особи як такої, що є зайнятою.

Як вбачається зі змісту заяви про надання статус безробітного від 06.08.13, позивач не вказав про наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до п. 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Отже, суд доходить до висновку, що відповідач правомірно припинив виплату позивачу допомоги по безробіттю на підставі пп.8 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та реєстрацію безробітного. Відповідно до п.3 ст.36 згаданого закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. За викладених обставин, прийняття відповідачем Наказу «Про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообов'язкового державно соціального страхування на випадок безробіття» від 10.10.13 №388 також узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки, як і дії по включенню до нього певних висновків, не є рішенням та діями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялась, тому такі акт та дії не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, акт перевірки, як і дії по включенню до нього певних висновків, не є рішенням та діями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялась, тому такі акт та дії не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, документом на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу а тому оцінка акта може бути надана судом при вирішені спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Посилання позивача на лист Державного центру зайнятості від 14.11.12 №ДЦ-04-7517/0/6-12 суд також не приймає до уваги, оскільки такий лист не має нормативно-правового характеру та не є обов'язковим для врахування та виконання.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України, з урахуванням того, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.13 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 300 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Криворізького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 300 грн., що підлягає сплаті до Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253, рахунок: 31216206700008, МФО: 805012, банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації доходів: 22030001, призначення платежу: судовий збір, із зазначенням пункту з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції відповідно до ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 23.12.13.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено

Суддя А.О. Коренев