Постанова № 36247608, 16.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 р. Справа № 804/16316/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засідання Калині В.М.

за участю:

представника позивача Шевченко О.Г.

представника відповідача Задорожної А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про визнання протиправними, скасування картки відмови та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2013/00088 від 31.05.2013 року, № 110070000/2013/00143 від 18.06.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100084/1 від 31.05.2013 року, № 110070000/2013/300094/1 від 18.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 53, 55, 57 Митного кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при оформленні оскаржуваних карток відмови та винесенні оскаржуваного рішення.

При цьому позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в оформленні товару за основним методом, тому що розбіжність в контракті є формальною та такою, що не зможе вплинути на ціну товару. Щодо відсутності в інвойсах інформації щодо зовнішньоекономічного контракту для ідентифікації ввезеного товару то, якщо уважно розглянути інвойс, то напроти слова «Код» зазначено: номер контракту, який складається з літер та цифр та через дріб номер позиції постачаємого товару. При цьому до компетенції органів митної служби не відноситься встановлення правил та порядку заповнення рахунків-фактур. Товар можливо ідентифікувати на підставі залізничної накладної, яка містить одночасно інформацію щодо контракту та інвойсу. На момент митного оформлення спірної партії товару зобов'язання позивача по сплаті за контрактом не наступило, тому позивачем при митному оформленні не були надані банківські платіжні документи. Щодо надання прибуткової накладної, то вони мають посилання на контракт, сума, найменування та вага товару співпадає з даними, вказаними в інвойсах. Всі документи були надані своєчасно та у повному обсязі та повністю підтверджують доцільність застосування методу - за ціною контракту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року було відкрито провадження у справі.

У судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.05.2013 року та 18.06.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці з митними деклараціями № 110080000/2013/113342 та № 110070000/2013/310427 для здійснення митного оформлення товару - прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого купання, в рулонах, виробництва Словаччина.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод), а саме: 1,175 дол. США/кг за декларацією № 110080000/2013/113342 та 1,185 дол. СЩА/кг за декларацією № 110070000/2013/310427.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товар позивачем при здійсненні митного оформлення за декларацією №110080000/2013/113342 були надані наступні документи: - зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 13.03.2013 року № 7490DBD3; - накладна ЦІМ/УМВС від 25.05.2013 року № 17897; - прайс-лист від 01.04.2013 року; - рахунки-фактури (інвойси) від 22.05.2013 року №113/L0150702, №113/L0150703, № 113/L0150704; - внутрішній договір (контракт) доручення від 10.04.2012 року № ЗА/1; - сертифікати якості від 23.05.2013 року; - копія митної декларації країни відправлення; - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.04.201 № 110/2012/0001154.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товар позивачем при здійсненні митного оформлення за декларацією № 110070000/2013/310427 були надані наступні документи: - зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 13.03.2013 року № 7490DBD3; - накладна ЦІМ/УМВС від 13.06.2013 року № 21604; - прайс-лист від 01.04.2013 року; - рахунки-фактури (інвойси) від 11.06.2013 року №113/L0165902, №113/L0165903, № 113/L0165904 та від 13.06.2013 року №113/L0165901; - внутрішній договір (контракт) доручення від 10.04.2012 року № ЗА/1; - сертифікати якості від 11.06.2013 року; - копія митної декларації країни відправлення; - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.04.2013 року № 110/2012/0001154.

31.05.2013 року та 18.06.2013 року відповідач надіслав на електронну пошту позивача повідомлення, в яких зазначив, що для підтвердження митної вартості товару необхідно подання додаткових документів: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження.

Листами від 31.05.2013 року № 31/05-3 та від 18.06.2013 року № 18/06-2 позивач відмовився від надання документів, витребуваних відповідачем.

У зв'язку з відмовою позивача надати витребувані документи, посадовою особою відповідача були складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 110080000/2013/00088 від 31.05.2013 року та № 110070000/2013/00143 від 18.06.2013 року.

Також відповідачем були винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100084/1 від 31.05.2013 року та № 110070000/2013/300094/1 від 18.06.2013 року, в якому скоригована митна вартість товару до 1,276 дол. США/кг.

У вказаних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що в результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме: в контракті від 13.03.13 р. №7490DBD3 зазначено в т.ч. ціну за одиницю виміру. При цьому назва графи - «Цена за единицу измерения, долл. США/тонна», однак за кожною позицією в зазначеній графі вказано по два значення, тобто назва колонки не відповідає змісту. Також, у поданих інвойсах відсутній номер контракту з виробником товару. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано до рівня митної вартості аналогічного товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо аналогічних товарів на підставі ст.60 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості, заявленій по ВМД від 09.04.2013 №110080000/2013/310427 та становить 1,2765 USD/кг.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

У відповідності з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності зі ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається із змісту контракту від 13.03.2013 року № 7490DBD3, укладеного між ТОВ НПП «СІСТАР» та U.S. Steel Kosice, s.r.o. (Словацька Республіка), що був наданий позивачем при митному оформленні товару, предметом цього контракту є поставка товару - оцинкована сталь з органічним покриттям в рулонах.

При цьому в таблиці, що містить опис товару, зазначені, зокрема, ціни за одиницю виміру, дол. США/тонна, але відповідні клітинки містять по два цифрових значення.

За таких обставин, відповідач, на думку суду, обґрунтовано дійшов висновку, що контракт від 13.03.2013 року № 7490DBD3, містить розбіжності щодо ціни за одиницю товару, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту, та застосував метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувані картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів були винесені у відповідності з вимогами чинного законодавстві, доводи позовної заяви є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про визнання протиправними, скасування картки відмови та рішення - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 20.12.2013 р.

Суддя О.В. Серьогіна