Постанова № 36247177, 12.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1975/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

06.12.2013 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції, скасувати, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи на підставі наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації від 20.06.2006 року №82 ОСОБА_3 отримав в якості гуманітарної допомоги автомобіль "Фольксваген" 1999 року випуску кузов НОМЕР_2.

Згідно свідоцтва про смерть від 30.03.2007 року серії НОМЕР_1, виданого Чернівецьким міським управлінням юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смерті 30 березня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №703.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернулась з заявою до відповідача про переоформлення автомобіля на ім'я ОСОБА_2, як члена сім'ї померлого інваліда ОСОБА_3, на що отримала відповідь про повернення автомобіля органам соцзахисту.

Позивач, вважаючи відмову відповідача у здійсненні перереєстрації автомобіля протиправною, звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що при врегулюванні даних правовідносин підлягає застуванню п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі з огляду на наступне.

Оскільки права та обов'язки членів сім'ї інваліда виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення його автомобілем, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за № 999.

Так, пунктом 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за № 999, передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

- має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку;

- проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.

Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Дана норма чітко визначає, що в пункті 16 встановлено не загальний строк експлуатації автомобіля, а саме строк експлуатації його інвалідом.

Крім цього, пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» встановлено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.

Після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.

Окрім того, відповідно до статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», відповідно до якої після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 (десять) років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

З аналізу наведених норм вбачається, що перереєстрація автомобіля на ім'я члена сім'ї померлого інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці.

При цьому, такий автомобіль може бути переданий у власність одному із членів сім'ї інваліда лише за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 року №К/999/12734/11, №К800/12047/13 від 06.06.13 року.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації в наданні позивачу дозволу на перереєстрацію автомобіля, який визнаний гуманітарною допомогою, без сплати мита та інших податків (зборів) відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та не вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, неправильно вирішив спір, задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до статті 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та узгоджуються з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

З наведених положень законодавства, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, випливає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 статті 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на підставі статті 202 КАС України підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації задовольнити повністю .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Сушко О.О.