Постанова № 36246979, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 816/5107/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Шевчика О.С., представника відповідача Куришка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства виробничо - торгівельна фірма "МТН-Полтава" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 816/5107/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства виробничо - торгівельна фірма "МТН-Полтава"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство виробничо - торгівельна фірма "МТН-Полтава", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року № 0000632310 та №0000622310.

24 вересня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства виробничо - торгівельна фірма "МТН-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про безтоварність операцій щодо придбання олії у ТОВ "Саноіл Торг" спростовується наявними документами первинного обліку та звітності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство виробничо-торговельна фірма "МТН-Полтава" (ідентифікаційний код 25158009) зареєстровано як юридична особа 30 грудня 1997 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 374957, копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач з 08 січня 1998 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві та з 20 січня 1998 року є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200124650 від 16 травня 2013 року.

На підставі наказу ДПІ в м. Полтаві № 1262 від 30 квітня 2013 року та на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області Бута Д. В. від 08 квітня 2013 року у період з 20 травня 2013 року по 21 травня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", код ЄДПОУ 25158009, по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг" та подальшої реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року.

За наслідками перевірки ДПІ в м. Полтаві складено Акт № 2812/22.4-12/25158009 від 21 травня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено витрати за перевірений період у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій, що формують витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування документами бухгалтерського обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 246 481 грн.; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України оскільки ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" неправомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Саноіл Торг", які не підтверджені відповідними документами, до яких не надано доказів використання зазначених послуг у господарській діяльності та не доведено економічну доцільність отримання даних послуг в сумі 229 982 грн.

На підставі висновків Акта перевірки № 2812/22.4-12/25158009 від 21 травня 2013 року, відповідачем 07 червня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000632310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 287 478 грн., в тому числі основний платіж - +229 982 грн., штрафні (фінансові) санкції - 57 496 грн.; № 0000622310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 308 101 грн. 25 коп., в тому числі основний платіж - +246 481 грн., штрафні (фінансові) санкції - 61 620 грн. 25 коп.

Податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги від 08 серпня 2013 року № 615/10/16-31-10-03-06 залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 /а. с. 31-39/.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з факту не підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Саноіл Торг" товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість та податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Саноіл Торг".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2012 року між ТОВ "Саноіл Торг" (продавець) та ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 02-04-12.

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору (пункт 1.2 Договору).

Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання - передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях (пункт 3.1 Договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю.

Продавець зобов'язаний до фактичного передання товару покупцю зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі товару (пункт 3.3 Договору).

Приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог відповідних ДСТУ та/або ГОСТ на товар (пункт 3.5 Договору). Якщо під час приймання - передачі товару покупець виявить дефектний товар або товар, який не відповідає погодженим сторонами якісним характеристикам. Продавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів від дати отримання відповідного повідомлення від покупця замінити товар на товар належної якості (пункт 3.6 Договору).

Згідно специфікації № 1 від 31 травня 2012 року визначено товар - українська нерафінована соняшникова олія кількістю 145,500 т, вартістю 1 379 894 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ 229 982 грн. 39 коп. Якість товару відповідає ДСТУ 4492:2005. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, термінал ТОВ "Евері". Термін поставки - до 30 червня 2012 року включно.

Актом приймання передачі № 1 від 31 травня 2013 року товар - українська нерафінована соняшникова олія у кількості 145,5 т була передана від ТОВ "Саноіл Торг" до ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава".

На підтвердження виконання умов вказаного договору та факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Саноіл Торг" з придбання соняшникової олії позивачем надано видаткову накладну № РН-0000341 від 31 травня 2013 року, податкову накладну № 418 від 31 травня 2013 року (а. с. 143-144).

Оплату за товар було здійснено векселем у зв'язку з арештом розрахункового рахунку позивача з 18 квітня 2012 року по 28 серпня 2012 року.

Відповідно до акту прийому - передачі векселів від 16 липня 2012 року ПрАТ "МТН-Полтава" передано, а ТОВ "Саноіл Торг" прийнято простий вексель серія АА № 0821037 від 16 липня 2012 року номінальною вартістю 1 379 894 грн. 36 коп. Після зняття арешту за рахунків позивача вексель було пред'явлено до оплати та погашено. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Крім того, 02 квітня 2012 року між ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" (Комітент) та ТОВ "Югекотоп" (Комісіонер) укладено договір комісії № 0204К, відповідно до пункту 1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з поставки та експорт товару, найменування, кількість, вартість якого визначається відповідним додатком до даного договору.

Товар є власністю комітента до моменту його реалізації покупцю - нерезиденту та оформлення митної декларації на експорт товару (пункт 1.2 Договору). Комісіонер зобов'язаний забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу і супроводження вантажу, продати товар на умовах поставки та ціні не нижче, вказаної в додатку до Договору (пункт 2.5 Договору).

Комісіонер несе відповідальність за втрату, пошкодження товару або погіршення його якості під час виконання контрактів постачання товару на експорт з моменту прийняття товару, відповідно до пункту 1.1, 2.15 Договору. Комісіонер, приймаючи товар на комісію від комітента, зобов'язаний перевірити якість товару та його відповідність всім вимогам за якістю ((пункт 2.11 Договору).

Комітент комісіонеру відповідно до акту про приймання товару за якістю та кількістю зобов'язаний передати товар, визначений пунктом 1.1 Договору (пункт 2.15 Договору). Комітент відшкодовує комісіонеру здійснені останнім витрати у зв'язку з виконанням комісійного доручення, в тому числі витрати, пов'язані зі зберіганням товару, на підставі звіту комісіонера про виконання останнім комісійного доручення і розрахунків відшкодування комітентом комісіонеру коштів, витрачених комісіонером у зв'язку з виконанням дорученням комітента (пункт 4 Договору).

Згідно Додатку № 1 від 31 травня 2012 року до договору комісії № 0204К від 02 квітня 2012 року товар українська нерафінована соняшникова олія (кількість 145,5 т, мінімальна вартість реалізації товару 1 168 723 грн. 29 коп.) передається на комісію на умовах EXW (франко завод) в ємкостях ТОВ "Евері", м. Миколаїв, для подальшої реалізації на експорт на умовах FOB - порт, м. Миколаїв, Україна. Винагорода комісіонеру за укладення угоди згідно додатку № 1 від 31 травня 2012 року склад дає 4,17 грн. без ПДВ (5 грн. з ПДВ) з однієї тони товару (а. с. 142-143).

Відповідно до акту № 1 про приймання товару за якістю та кількістю, складеного між позивачем та ТОВ "Югекотоп" (а. с. 144), контракт № 0325/12 від 10 квітня 2012 року, укладений між ТОВ "Югекотоп" (продавець) та компанією "Orexim Limited" Великобританія (покупець) про реалізацію української нерафінованої олії (врожаю 2011 року).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 08 червня 2012 року до контракту № 0325/12 від 10 квітня 2012 року сторони прийшли до угоди викласти преамбулу в наступній редакції: продавець за рахунок власних засобів і у виконання договорів комісії № 1710М від 17 жовтня 2011 року, № 1601К від 16 січня 2012 року, № 2212О від 22 грудня 2011 року, № 0404К від 04 квітня 2012 року, № 1001К від 10 січня 2012 року, № 0711О від 07 листопада 2011 року, № 10/11-ІК від 10 листопада 2010 року, № 0204К від 02 квітня 2012 року, № 0512О від 05 грудня 2011 року з одного боку /а. с. 146-149/.

ТОВ "Югекотоп" 27 червня 2012 року було складено звіт перед комітентом ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", відповідно до якого комісіонер відвантажив товар покупцю у кількості 145,5 т на загальну суму 146 227,50 доларів США. Комісіонер здійснив митне оформлення вантажу (ВМД № 504050000/2012/101923 від 15 червня 2012 року). Покупець сплатив вартість товару у розмірі 146 227,50 доларів США. Комісіонер перерахував комітенту на розрахунковий рахунок суму 1 168 723 грн. 29 коп. та виконав свої обов'язки у повному обсязі. Комісійна винагорода комісіонеру за проведення угоди по договору комісії № 0204К від 02 квітня 2012 року (без врахування витрат комісіонера щодо виконання доручення комітента) складає 145,50 тис. грн. Витрати комісіонера щодо виконання доручення комітента складають 16 880 грн. 58 коп. /а. с. 149/.

Позивачем до матеріалів справи надано акт № ОУ-0000209 від 14 червня 2012 року, укладений між ТОВ "Евері" (виконавець) та ТОВ "Югекотоп" (замовник) щодо проведення робіт (надання послуг) по договору № СТ-01-о/1108 від 22 серпня 2011 року, а саме: перевалки соняшникової олії М/Т Liquid Success (а. с. 184), а також звіт комісіонера перед комітентом ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" від 27 червня 2012 року, з якого вбачається, що до витрат комісіонера (а. с. 185).

Відповідно до акту № 1 про приймання товару за якістю та кількістю, складеного між позивачем та ТОВ "Югекотоп" від 31 травня 2013 року, товар передано від позивача до ТОВ "Югекотоп" 31 травня 2013 року на терміналі ТОВ "Евері", м. Миколаїв. На терміналі ТОВ "Евері" товар перебував до 14 червня 2012 року, а саме до фактичного відвантаження товару на морський транспорт "Liquid Success". Тобто, з моменту фактичної передачі товару на зберігання від позивача до ТОВ "Югекотоп" та відвантаження олії соняшникової з терміналу ТОВ "Евері" минуло 14 днів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Факт експорту товару підтверджується митною декларацією ВМД № 504050000/2012/101923 від 15 червня 2012 року. Факт виконання умов договору комісії з боку ТОВ «ЮГЄКОТОП» перед позивачем підтверджується Звітом комісіонера та доданих до нього додатками.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими висновків податкового органу щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" у зв'язку з відсутністю первинних документів, чи відмітки про одержання товару на відповідальне зберігання ТОВ "Евері", м. Миколаїв, що, на думку відповідача, ставить під сумнів можливість отримання товару позивачем від ТОВ "Саноіл Торг".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції , через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства виробничо - торгівельної фірми "МТН-Полтава" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 816/5107/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства виробничо - торгівельної фірми "МТН-Полтава" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000632310 та № 0000622310 від 07.06.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2013 р.