Постанова № 36246972, 12.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 816/3047/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Велл Сервісез Україна» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Велл Сервісез Україна» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Велл Сервісез Україна» (далі - ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна») звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) від 23 січня 2013 року, які прийняті на підставі висновків акта перевірки № 19/22-6/37439837 від 04.01.2013 року:

- № 0000152308, яким за встановлені порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 28.777 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 7.194 грн. 25 коп.;

- № 0000112308, яким за встановлені порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість: за 9 міс. 2011 року - 9.333 грн., 10 міс. 2011 року - 15.167 грн., 11 міс. 2011 року - 90.005 грн., 12 міс. 2011 року - 10.011 грн., 1 міс. 2012 року - 110.000 грн., 2 міс. 2012 року - 54.374 грн., загальна сума - 288.890 грн.;

- № 0000102308, яким за встановлені порушення пп. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1.112.429 грн. 08 коп., з яких 691.727 грн. 15 коп. за основним платежем, 50.701 грн. 93 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу щодо наявності порушень підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від № 19/22-6/37439837 від 04.01.2013 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» код ЄДРПОУ 37439837 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2010 року по 30.06.2012 року» (далі - Акт перевірки).

Позивач також зазначає, що господарські операції між ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Максбудплюс» (далі - ТОВ «Максбудплюс»), товариством з обмеженою відповідальністю «Ярос» (далі - ТОВ «Ярос») та Coil Services B.V. носили реальний характер та підтверджуються всіма необхідними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вважає помилковими доводи контролюючого органу про необхідність надання до перевірки перевізних документів по транспортуванню придбаних товарно-матеріальних цінностей, та доводи щодо неналежного оформлення документів, що засвідчують факт надання послуг Coil Services B.V. У зв'язку з чим просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року № 0000102308, № 0000112308 та № 0000152308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про їх задоволення в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 24.09.2012 року по 27.12.2012 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 04.01.2013 року №19/22-6/37439837 (т.1, а.с. 30-77) в якому, зокрема, зафіксовані порушення позивачем:

- п. 138.2, пп. 138.10.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 961727,15 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 615726,50 грн.; за 4 квартал 2011 року на суму 143192,94 грн.; за 1 квартал 2012 року на суму 202807,71 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 317.667 грн., у тому числі: за вересень 2011 року - в сумі 9.333 грн.; за жовтень 2011 року - в сумі 15.167 грн.; за листопад 2011 року - в сумі 90.005 грн.; за грудень 2011 року - в сумі 10.011 грн.; за січень 2012 року - в сумі 54.374 грн.; за березень 2012 року - в сумі 28.777 грн.

Зазначених висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що відповідно до договорів, укладених підприємством з його контрагентами ТОВ «Ярос», ТОВ «Максбудплюс» доставка придбаних ТМЦ здійснюється за рахунок продавців. Однак до перевірки не наданий комплект перевізних документів по транспортуванню ТМЦ і, таким чином, неможливо визначити маршрут перевезення, адреси пункту розвантаження, вантажовідправника та вантажоодержувача. Це, в свою чергу, дає підстави для висновку про те, що фактично здійснення господарських операцій не відбувалось.

Також, в Акті перевірки зазначено, що між ТОВ «Сейв Вел ЛТД» (орендар) та Coil Services B.V. (орендодавець) укладений договір оренди обладнання з бригадою. В документах, що були надані підприємством для перевірки, а саме, в актах прийомки-здачі послуг: №№ С11-0055 від 11.04.2011 року, С11-0103 від 17.06.2011 року, С11-0112 від 17.06.2011 року, С11-0082 від 17.06.2011, С11-0065 від 17.06.2011 року, С11-0085 від 17.06.2011 року не зазначені періоди за які були надані ці послуги, ці акти підписані орендодавцем за допомогою факсиміле, в актах відсутня калькуляція отриманих послуг, зміст господарської операції є відмінним від виставленого орендодавцем інвойсу, який складений на мові нерезидента.

23.01.2013 року ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки від 04.01.2013 року № 19/22-6/37439837 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000102308, № 0000112308, № 0000152308 (т. 1, а.с. 22-24).

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально правильно складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видами діяльності підприємства ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» за КВЕД-2010, окрім іншого, є: розвідувальне буріння, надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

29.07.2011 року між ТОВ «Голден Дерік» та ТОВ «Сейв Вел ЛТД» (попередник ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» - державна реєстрація змін до установчих документів проведена 14.08.2012 року (т. 1, а.с. 32) укладена угода щодо надання послуг з буріння свердловин (т. 2, а.с. 207-231).

За умовами цієї угоди роботи, в тому числі, по будівництву/облаштуванню майданчика для бурової, проводились при споруджені пошукової свердловини № 1 Токарської площі на території Сватівського району Луганської області (спецдозвіл належить ДП «Полтава РГП»).

23.01.2012 року між ТОВ «Максбудплюс» (постачальник) та ТОВ «Сейв Вел ЛТД» (покупець) укладено договір поставки № 2301/СЛМ (т. 2, а.с. 85-87).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з пунктом 9 даного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі року з моменту підписання. До договору складено специфікації №№ 1-4 за січень-лютий 2012 року (т. 2, а.с. 88-91).

На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій по зазначеному договору позивачем надано отримані від ТОВ «Максбудплюс» податкові накладні: від 06.02.2012 року № 1 на суму ПДВ - 26.485,40 грн. (т. 1, а.с. 135); від 08.02.2012 року № 2 на суму ПДВ - 17.013,80 грн. (т. 1, а.с.136); від 30.01.2012 року № 1 на суму ПДВ - 132.500 грн. (т. 3, а.с.117); від 21.02.2012 року № 3 на суму ПДВ - 10.874,80 грн. (т. 3, а.с.124) та розрахунок №2 від 31.01.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.01.2012 року №1 (т. 3, а.с.118). Надані виписки з банківських рахунків (т. 1, а.с. 131-134), що свідчать про реальність здійснення грошових розрахунків.

01.09.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Ярос» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 09/1 (т. 2, а.с.93-95), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. До вказаного договору сторонами складено та підписано специфікації, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 2, а.с. 96-98).

На виконання умов договору ТОВ «Ярос» виписано наступні податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи: від 09.11.2011 року № 1 на суму ПДВ - 90.004,60 грн. (т. 1, а.с. 148); від 06.12.2011 року № 3 на суму ПДВ - 10.011 грн. (т. 1, а.с. 149); від 22.09.2011 року № 3 на суму ПДВ - 9.166,67 грн. (т. 3, а.с. 99); від 27.09.2011 року № 6 на суму ПДВ - 166,67 грн. (т. 3, а.с. 100); від 19.10.2011 року № 3 на суму ПДВ - 15.166,67 грн. (т. 3, а.с. 101). На підтвердження факту оплати надано банківські виписки (т. 1, а.с. 137-147).

Крім того, 26.03.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Ярос» (продавець) укладено договір поставки № 03/3 (т. 3, а.с.102-104), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. До даного договору складено специфікацію № 1 від 26.03.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи (т. 3, а.с. 105).

На виконання умов даного договору ТОВ «Ярос» виписано податкову накладну від 29.03.2012 року № 2 на суму ПДВ - 28776,65 грн. (т. 3, а.с.107).

Судом встановлено, позивачем згідно зазначених податкових накладних включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей включено до складу валових витрат перевіряємого періоду.

Відповідач не спростував факти отримання товарно-матеріальних цінностей за вищезазначеними договорами між позивачем та ТОВ «Максбудплюс», ТОВ «Ярос» та їх використання при будівництві/облаштуванні майданчика для бурової.

ТОВ «Максбудплюс» та ТОВ «Ярос» відобразили податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» в наданих до податкових органів податкових декларації з податку на додану вартість (т. 1, а.с. 207-229). Відповідно до довідки ДПІ у Подільському районі м. Києва № 181/22-10 від 28.02.2013 року (т. 3, а.с. 82-84) зустрічною звіркою підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Ярос» та ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна».

Підприємством проведений облік товарних запасів та відображений їх подальший рух (т. 3, а.с. 62-69).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, як підставу для позбавлення товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат, за умови відсутності доказів щодо «безтоварності» господарської операції, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів не погоджується з позицією податкового органу про відсутність сертифікатів якості на куплений товар, що ставить під сумнів купівлю матеріальних цінностей та позбавляє можливості встановити отримання доходу позивачем від використання купленого товару, оскільки відсутність означених сертифікатів не може бути доказом відсутності поставки контрагентом позивача товарно-матеріальних цінностей.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо взаємовідносини ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» (на момент їх здійснення - TOB «Сейв Вел ЛТД») та Coil Services B.V. (Еммен Нідерланди) судом встановлено, що 16.02.2011 року між ТОВ «Сейв Вел ЛТД» (орендар) та Coil Services B.V. (орендодавець) підписано контракт № С11-0037 про оренду обладнання з бригадою (т. 3, а.с. 125-148),.

За умовами цього контракту орендодавець надає орендатору у тимчасове користування, технічне обслуговування та управління колтюбінгову, насосну установку та азотну установку (обладнання орендодавця), а також надає бригаду (персонал орендодавця), яка складається із кваліфікованих спеціалістів відповідно до списку (додаток 5 до контракту), для управління, технічного обслуговування і експлуатації переданого у оренду обладнання, за узгоджену сторонами орендну плату.

Орендатор приймає на умовах цього контракту обладнання орендодавця та забезпечує персоналу орендодавця необхідні умови праці.

Відповідно до умов контракту орендна плата - це ставки і виплати, що сплачуються орендарем орендодавцю за оренду обладнання в залежності від режиму експлуатації обладнання (робота, простій, ремонт, переїзд, тощо) за умовами, що визначені в ст. 10контракта та в додатку А до нього.

Виконання умов вказаного контракту позивач підтверджує копіями актів здачі - прийому послуг з додатками(т. 1, а.с. 162-168, 169-176; т. 2, а.с.12, 14, 16, 18, 20, 22, 24) та інвойсом (invoice) (т. 1, а.с. 176-196), які надавалися до перевірки, про що зафіксовано у акті перевірки (т. 1, а.с. 44-45).

Відповідач не ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій з нерезидентом Coil Services B.V. згідно укладеного контракту, натомість, зазначає про невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку, складених на виконання умов даного контракту, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Приймаючи рішення про неправомірність формування позивачем валових витрат по господарським операціям з Coil Services B.V. суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» не має право віднести до валових витрат кошти сплачені за оренду обладнання оскільки акти приймання-передачі підписані факсиміле, а частина без підпису, надані до перевірки інвойс (invoice) не мали аутентичного перекладу з іноземної мови, а відтак не відповідали вимогам законодавства України щодо їх оформлення.

Колегія суддів зазначає, що ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено можливість підписання договорів за допомогою факсимільного відтворення підпису, засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису. Відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до пункту 2.5 Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Питання щодо можливості використання Coil Services B.V. факсиміле підпису технічного директора під час роботи по контракту № С11-0037 від 16.02.2011 року оговорено сторонами контракту (т. 1, а.с. 203, 204).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Інойс (invoice) - це документ, який виписується продавцем покупцеві при відвантаженні товару в рамках зовнішньоекономічної угоди. В Інвойсі обов'язково зазначаються такі дані: найменування та адресу продавця і покупця, умови поставки, посилання на зовнішньоекономічний контракт, в рамках якого здійснюється поставка, найменування товару і послуг, код ТН ЗЕД, ціна, вартість, тощо.

Постановою Правління НБУ від 30.12.2003 року N 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.04 за N 159/8758 (із змінами і доповненнями), встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи: - договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; - документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права.

Таким чином, підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт прийняття передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що підтверджуючим документом про надання послуг, а відповідно первинним документом в розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, інвойс може бути, лише у разі, якщо він має обов'язкові реквізити, в тому числі такі, що підтверджують фактичне надання послуг. Проте доказів цього судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Сплата, отриманих послуг по оренді обладнання та персоналу, підприємством проведена (т. 1, а.с. 153-161).

Також колегія суддів вважає, що відсутність на час проведення перевірки на Актах прийому-здачі послуг підпису та печатки орендаря, тобто ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна», не є безумовним свідченням відсутності у остатнього права на віднесення сум, сплачених за вищезазначеним контрактом до витрат.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в межах повноважень, визначених п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна».

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Згідно із положеннями п. 5 ч. 1 ст. 161, ч. 1, ч. 6 ст. 94 КАС України, колегія суддів приймає рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Еста Велл Сервісез Україна» у відшкодування судових витрат у вигляді судового збору (т. 1 а.с. 2, т. 3 а.с. 188-189) 3.441 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Велл Сервісез Україна» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Велл Сервісез Україна» та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 січня 2013 року за номерами: №0000152308, №0000112308, №0000102308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Велл Сервісез Україна» у відшкодування витрат по сплаті судового збору 3.441 грн. (три тисячі чотириста сорок одну грн.).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 18 листопада 2013 року.

З оригіналом згідно: Л.В.Мельнікова.