Ухвала суду № 36246594, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 818/8224/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах про зобов'язання вчинити дії, -

В с т а н о в и л а:

09 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексту - 1-й відповідач, УПФУ в м. Сумах), управління Державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області (далі по тексту - 2-й відповідач, УДКС України в м. Сумах Сумської області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії УПФУ в м. Сумах щодо повернення позивачу сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля;

- зобов'язати УПФУ в м. Сумах в установленому порядку вчинити дії щодо повернення позивачу сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 7.455 (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 7.455 (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. помилково (примусово) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля відповідно до квитанції від 24 травня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на те, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону, яка була чинною до 28 червня 2012 року, у нього як у покупця автомобіля був відсутній обов'язок сплати цього збору. Вважає, що пункт 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 застосуванню не підлягав, оскільки даний нормативно-правовий акт не відповідає правовому акту, що має вищу юридичну силу, - Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) помилково сплачений збір в сумі 7.455 грн. 00 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішення, в апеляційній скарзі УПФУ в м. Сумах, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За обставинами справи встановлено, що зверненню позивача ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом передували наступні події:

22 травня 2012 позивач придбав автомобіль марки "Фольксваген Пассат", 2012 року випуску, вартістю 298220 грн., враховуючи ПДВ (49703,33 грн. ПДВ) (а.с. 6-7).

24 травня 2012 року позивачем на рахунок отримувача - місцевий бюджет міста Суми, код 23636315, банк отримувача - ГУДКУ у Сумській області, місто Суми, код банку 837013, кредитний рахунок 31217224700002, перерахована сума 7455 грн., призначення платежу - « 3% збір при відчуженні легкового автомобіля» (а.с. 13).

03 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Сумах з заявою, якою просив повернути йому помилково сплачені 25 травня 2012 року грошові кошти у розмірі 7.455,00 грн.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 УПФУ в м. Суми листом № 18602/04-08 від 11 липня 2013 року повідомило про неможливість повернення коштів, оскільки згідно Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року «Про затвердження Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» саме підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі, зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % вартості автомобіля.

03 липня 2013 року позивач також звернувся до УДК у м. Суми для вирішення питання повернення 7.455 грн.00 коп. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля відповідно до квитанції від 24 травня 2012 року. Листом №03-59/658-2094 від 09 липня 2013 року орган казначейської служби повідомив про неможливість повернення помилково сплачених коштів в зв'язку з ненаданням УПФУ в м. Суми подання та інших документів, визначених Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Частково не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на такі автомобілі, зокрема, шляхом їх купівлі, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Отже, на час виникнення спору положення зазначеного Порядку суперечили вимогам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що здійснення права може бути за умови наявності в певної фізичної особи самого субґєктивного цивільного права. Здійснення права є добровільним актом волевиявлення. Цей висновок випливає з аналізу ст. 12 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа здійснює свої права вільно. Добровільність здійснення субґєктивного цивільного права означає, що особа самостійно і незалежно від волі інших субґєктів вирішує здійснювати їй чи ні певне субґєктивне право. Жодна особа не може бути примушена до здійснення того чи іншого субґєктивного цивільного права.

До юридичних способів захисту порушеного субґєктивного цивільного права належать, як звернення із вимогою про захист порушеного права відповідним способом до уповноваженого державного органу (адміністративний), так і звернення до суду.

При цьому право на звернення до суду є строковим. Тобто кожний є вільним в виборі способу захисту порушеного права, однак такий правовий інститут, як строк звернення до суду, в свою чергу, вимагає від особи займати активну позицію в вирішенні питання застосування саме судового захисту порушеного права.

Зокрема, строки звернення до адміністративного суду регламентовані приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частинами 1 і 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, помилково сплаченими коштами слід вважати суми коштів, які за певних обставин надійшли до бюджету від осіб, у яких відсутній обов'язок їх сплачувати.

Згідно із пунктом 14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів вважає, що зазначене положення Порядку № 1740 та правове обґрунтування позовних вимог, як і сам факт звернення позивача до суду з приводу повернення (стягнення) на його користь коштів, сплачених 24.05.2012 року, дає підстави дійти висновку про те, що зазначений платіж не можливо вважати добровільним платежем, що здійснений помилково.

Отже, з дати здійснення платежу з призначенням: 3 % збір при відчуженні легкового автомобілю, за кодом бюджетної класифікації 24140300 у сумі 7.455 грн. у позивача ОСОБА_1 виникло право застосувати способи захисту свого права на здійснення реєстрації придбаного автомобіля без сплати коштів у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтями 45 та 78 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та місцевих бюджетів та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року N 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено, що контроль за справлянням надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 24140300 «Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі» покладено на Пенсійний фонду України.

Згідно із Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, зареєстрованого Мінюстом України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Дія цього Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що визначив пріоритетним такий спосіб захисту порушеного права, як звернення до державних органів з вимогою про його відновлення, позивачем ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.

В силу приписів ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

На думку колегії суддів, позивач ОСОБА_1 не навів обставин, які б об'єктивно перешкоджали його зверненню до суду, та не надав доказів в обґрунтування наведених обставин.

Доводи викладені позивачем в обґрунтування обставин за яких він дізнався про факт помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки необізнаність позивача з діючим законодавством та юридичною практикою не є безумовною підставою для визнання причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів вважає хибною позицію позивача стосовно того, що термін строку його звернення до суду виникає не з моменту порушення права - сплати ним (в силу імперативності вимог органу ДАІ МВС України) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з моменту прийняття органом на який покладений контроль за справлянням надходжень до бюджету, рішення про відмову в наданні до органу Державного казначейства України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів в розмірі 7.455,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає змісту права, що порушено, оскільки наявність спору стосовно обов'язку позивача ОСОБА_1 сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування фактично виключає можливість застосування адміністративного (позасудового) способу захисту порушеного права, яке повинно бути відновлено не шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду України надати до органу Державного казначейства України подання про повернення помилково сплачених коштів, а шляхом стягнення таких коштів.

Позивач не довів суду того, що обов'язок застосування адміністративно-судового порядку захисту порушеного права прямо визначений нормою Закону, тобто Законом України передбачена обов'язковість досудового порядку вирішення такого спору.

Згідно із ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового засідання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 198 КАС України визначено право суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги УПФУ в м. Сумах, скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в частині, якою задоволені позовні вимог позивача ОСОБА_1 та з Державного бюджету на користь позивача стягнутий помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7.455 грн. 00 коп. з прийняттям нового судового рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 в частині зазначених позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів також приходить до висновку про те, що вимога апеляційної скарги про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року стосується лише тієї частини судового рішення, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, оскільки в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування необхідності скасування оскаржуваного судового рішення в частині, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача УПФУ в м. Суми щодо повернення позивачу сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля та зобов'язання УПФУ в м. Сумах в установленому порядку вчинити дії щодо повернення позивачу сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 7.455 (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі № 818/8224/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) помилково сплачений збір в сумі 7.455 (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. з прийняттям нового судового рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині зазначених позовних вимог без розгляду.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі № 818/8224/13-а залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 16 грудня 2013 року.

З оригіналом згідно: Л.В. Мельнікова