Ухвала суду № 36246272, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 820/4649/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 820/4649/13-а

за позовом Приватного підприємства "ТП Мегатранс" в особі директора Рудь Ігоря Григоровича

до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- приватне підприємство "ТП Мегатранс", звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000132220 від 07.05.2013р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2013 фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "ТП Мегатранс" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Раїком" та ТОВ "Ліга" за березень - квітень 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 440/22.1-04/37180335 від 09.04.2013 року.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 71680 грн., у тому числі за березень 2012 року в сумі 20143 грн., за квітень 2012 року в сумі 51537 грн.

На підставі акту перевірки № 440/22.1-04/37180335 від 09.04.2013 року Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Харківській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0000132220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 89600 грн., з яких за основним платежем 71680 грн., за штрафними санкціями 17920 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження податку на додану вартість в розмірі 71680 грн.,

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ТП Мегатранс» та ПП «Райком» було укладено договір №2703/1 від 27.03.2012р. на поставку запчастин.

На виконання умов договору у березні 2012 року ПП «Райком» продало підприємству запчастин на суму ПДВ - 20143грн., які ПП «ТП Мегатранс» прийняло відповідно до видаткових накладних №270310 від 27.03.12р., №280308 від 28.03.12р., №300307 від 30.03.12р. та рахунків-фактур СФ-270308 від 27.03.12р. на суму 14506,94грн., №СФ-280308 від 30.03.12р. на суму 56088,91грн.; №СФ-300307 від 30.03.12р. на суму 50261,24грн.

Транспортування товару відбувалося власними силами позивача, автотранспортом ПП «ТП Мегатранс», який воно орендує згідно договорів оренди, посвідчених нотаріально. При перевезенні були виписані товарно-транспортні накладні: №01АТТ від 27.03.12р., №01АТТ від 28.03.12р., №01АТТ від 30.03.12р.

Товар від ПП «Райком» був поставлений на складське приміщення, яке позивач орендує згідно договору оренди нежитлової будівлі.

Також підприємство отримало від ПП «Райком» виписані податкові накладні №125 від 27.03.12р. на суму 14506,94грн. (в т.ч ПДВ 2417,82грн.), №127 від 28.03.12р. на суму 56088,91грн. (в т.ч ПДВ 9348,15грн.), №184 від 30.03.12р. на суму 50261,24грн. (в т.ч ПДВ 8376,87грн.).

Оплата товару здійснена по безрахунковому рахунку згідно виписок з банківського рахунку позивача.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що між ПП «ТП Мегатранс» та ТОВ «Ліга» було укладено договір №25/04/12-01 від 25.04.2012р. на поставку будівельних матеріалів.

На виконання умов договору у квітні 2012 року ТОВ «Ліга» продало позивачу будівельних матеріалів на суму ПДВ - 51537грн., які ПП «ТП Мегатранс» прийняло відповідно до видаткових накладних №26048 від 26.04.12р., №260411 від 26.04.12р., №260410 від 26.04.12р., №260412 від 26.04.12р. та рахунків-фактур СФ-26048 від 26.04.12р. на суму 58736,34грн., №СФ-260411 від 26.04.12р. на суму 56191,30грн.; №СФ-260410 від 26.04.12р. на суму 58869,06грн.; №СФ-260412 від 26.04.12р. на суму 45648,86грн.

Транспортування товару відбувалося власними силами позивача, автотранспортом ПП «ТП Мегатранс», який воно орендує згідно договорів оренди, посвідчених нотаріально. При перевезенні були виписані товарно-транспортні накладні: №01АТТ від 25.04.12р., №01АТТ від 26.04.12р., №01АТТ від 27.04.12р., №01АТТ від 30.03.12р.

Товар від ТОВ «Ліга» був поставлений на складське приміщення, яке позивач орендує згідно договору оренди нежитлової будівлі.

Також підприємство отримало від ТОВ «Ліга» виписані податкові накладні №170 від 26.04.12р. на суму 58736,34грн. (в т.ч ПДВ 9789,34грн.), №179 від 26.04.12р. на суму 58191,30грн. (в т.ч ПДВ 9698,55грн.), №172 від 26.04.12р. на суму 58869,06грн. (в т.ч ПДВ 9811,51рн.), №188 від 26.04.12р. на суму 45648,86грн. (в т.ч ПДВ 7608,86грн.).

Оплата товару здійснена по безрахунковому рахунку згідно виписок з банківського рахунку позивача.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Крім того, первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу податкового кредиту були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом першої інстанції та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ПП «ТП Мегатранс» втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Індустріальної МДПІ м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ПП «Райком» та ТОВ «Ліга».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

В ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ не має.

Доказів того, що придбані товари від ПП «Райком» та ТОВ «Ліга» не були використані в господарської діяльності ПП «ТП Мегаранс», відповідачем не надано.

ПП «Райком» та ТОВ Ліга», на час укладення угод, знаходились за місцем реєстрації, та перебували в реєстрі, що підтверджується витягами з Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.

Вказані підприємства на час взаємовідносин були зареєстровані як платники податку, про що видані відповідні свідоцтва: №100152594 від 27.11.08р. ПП «Райком» та №29572795 від 07.07.97р. ТОВ «Ліга».

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

До того ж в матеріалах справи містяться довідки про проведення зустрічних звірок ПП «ТП Мегатранс» та ПП «Раіком» та ТОВ Ліга» в яких повністю підтверджений факт здійснення господарських операцій та встановлено відсутність ознак нереальності господарських операцій.

Також, матеріалами справи встановлено використання в господарської діяльності отриманих від контрагентів товарів.

Так, по договору купівлі-продажу №2703/1 від 27.03.2012р. ПП «Райком» продав ПП «ТП Мегатранс» у березні 2012 року запчастини (пороги кабіни, тупиці переднього колеса, хрестовина, розподільчий вал, фільтр, болти головки блоку та інші). Придбані запчастини були використані ПП «ТП Мегатранс» у власній господарської діяльності. Так, основним видом діяльності позивача є організація перевезення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач орендує вантажні транспортні засоби на підставі нотаріально посвідчених договорів оренди. Запчастини які придбавалися у ПП «Райком» були використані для ремонту транспортних засобів які безпосередньо здійснювали вантажні перевезення в рамках господарської діяльності позивача, що підтверджується службовими записками водіїв, відомостями дефектів на ремонт машин та актом списання запчастин.

По договору поставки №25/04/12-01 від 25.04.2012р. укладеного ПП «ТП Мегатранс» (Покупець) та ТОВ «Ліга» (Продавець) були поставлені будівельні матеріали (пісок, цемент, щебінь, емаль, крейда, шифер та вапно-пушонка). Частково (пісок, цемент, щебінь) придбані будівельні матеріли були реалізовані наступним покупцям про що свідчать договори та видаткові накладні. Інші придбані будівельні матеріали (емаль, крейда, шифер та вапно-пушонка) були використані ПП «ТП Мегатранс» у власній господарської діяльності. Так, для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач орендує нежитлове приміщення на підставі договору оренди нежитлової будівлі №01/01/10-3 від 01.12.11року. Підпунктом 6.1.3. договору передбачено, що орендар самостійно і за власний рахунок здійснює поточний ремонт об'єкта, що орендується. Будівельні матеріали які придбавалися у ТОВ «Ліга» були використані для ремонту складського приміщення на яке безпосередньо поставлявся товар, придбаний в рамках господарської діяльності позивача, що підтверджується актами списання матеріалів.

Додатково необхідно звернути увагу на те, що викладений в акті висновок суб'єкта владних повноважень про нереальність укладених між ПП «ТП Мегатранс», ПП «Райком» та ТОВ Ліга» спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Індустріальної МДПІ м. Харкова по неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, як свідчать фактичні обставини справи, підприємство ТОВ «Ліга» звернулося до суду з позовом по визнання протиправними дій податкової інспекції щодо проведення зустрічної звірки та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.12р. дії податкової інспекції щодо складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки визнані - неправомірними. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.13р. постанова суду залишена без змін.

Підприємство ПП «Райком» також звернулося до суду з позовом по визнання протиправними дій податкової інспекції щодо проведення зустрічної звірки та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.12р. дії податкової інспекції з проведення зустрічної звірки визнані - протиправними. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.12р. постанова суду залишена без змін.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року по справі № 820/4649/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 820/4649/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.