Постанова № 3624565, 04.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.12.2008 р.                                                                                                     № 8/399

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»

ДоДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

ПроВизнання нечинними податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін від позивача: Гринь Г.В. за дов. від 01.09.2008 р.

від відповідача: Охрамович Є.М. за дов. № 6731/9/10 від 12.08.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002531510/0 від 13.02.2008 р., № 0002531510/1 від 04.04.2008 р., № 0002531510/2 від 17.06.2008 р., № 0002531510/3 від 06.08.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковою інспекцією неправомірно до позивача було засновано штраф у розмірі 10 % за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. В обґрунтування своєї позиції, позивач посилався на те, що оскільки підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 9 місяців 2007 року, де фактично відображено зменшення розміру податкового зобов'язання, тобто фактично зменшення податкового боргу не мало місця, а здійснено лише виправлення самостійно виявленої помилки, то сума погашеного боргу для визначення штрафної санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відсутня.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, свою позицію виклав у письмових запереченнях на позовну заяву. Зазначає, що позивачем були порушені вимоги на порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платником податку на прибуток несвоєчасно сплачено податок на прибуток, а тому податковим органом вірно було застосовано податкове законодавство, а винесені податкові повідомлення-рішення, якими зобов’язано ТОВ «Юнімілк»сплати штраф в розмірі 10 % за платежем: податок на прибуток є правомірними.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Пред’явлені позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002531510/0 від 13.02.2008 р., № 0002531510/1 від 04.04.2008 р., № 0002531510/2 від 17.06.2008 р., № 0002531510/3 від 06.08.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Юнімілк»щодо своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, за результатами якої було складено Акт № 690-15/33543684 від 01.07.2008 р.

Перевіркою встановлені порушення:

- на порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платником податку на прибуток несвоєчасно сплачено податок на прибуток.

На підставі Акту перевірки податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 13.02.2008 р. № 02531510/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, ТОВ «Юнімілк» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 18573,74 грн. за платежем податок на прибуток.

Позивач не погодився з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п. п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржив його до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

06.03.2006 р. ТОВ «Юнімілк»отримано рішення ДПІ у Дніпровському районі (від 04.03.2008 р. вих. № 3567/10/25-011) про продовження строку розгляду скарги ТОВ «Юнімілк»від 20.02.2008 р. № 63 по 19.04.2008 р. включно.

02.04.2008 р. ТОВ «Юнімілк»отримано рішення ДПІ про результати розгляду первинної скарги від 31.03.2008 р. № 5489/10/25-011, у відповідності із яким податкове повідомлення-рішення від 13.02.2008 р. залишено без змін, а скаргу ТОВ «Юнімілк»від 20.02.2008 р. № 63 без задоволення.

07.04.2008 р. до ТОВ «Юнімілк»надійшло податкове повідомлення-рішення № 0002531510/1 від 04.04.2008 р. про нарахування штрафу у сумі 18 573,74 грн. з податку на прибуток за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 185 737,40 грн.

До Державної податкової адміністрації у м. Києві позивач подав скаргу від 08.04.2008 р. № 98 на податкові повідомлення-рішення від 13.02.2008 р. № 0002531510/0 та від 04.04.2008 р. № 0002531510/1.

29.05.2008 р. ТОВ «Юнімілк»отримано рішення ДПА м. Києва (від 25.04.2008 р. вих. № 1758/10/28-114) про продовження терміну розгляду скарги ТОВ «Юнімілк»від 08.04.2008 р. № 98 до 14.06.2008 р. включно.

17.06.2008 р. ТОВ «Юнімілк»отримано рішення ДПА м. Києва (від 12.06.2008 р. вих. № 2489/10/25-114) про результати розгляду повторної скарги, у відповідності із яким податкові повідомлення-рішення від 13.02.2008 р. № 0002531510/0 від 04.04.2008 р. № 0002531510/1 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Юнімілк» від 08.04.2008 р. № 98 без задоволення.

23.06.2008 р. на адресу ТОВ «Юнімілк»надійшло податкове повідомлення-рішення № 0002531510/2 від 17.06.2008 р. про нарахування штрафу у сумі 18 573,74 грн. з податку на прибуток за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 185 737,40 грн.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою від 23.06.2008 р. № 164, оскаржив податкові повідомлення-рішення від 13.02.2008 р. № 0002531510/0, від 04.04.2008 р. № 0002531510/1,17.06.2008 р. 0002531510/2. 14.07.2008 р. ТОВ «Юнімілк»отримано рішення ДПА України (від 10.07.2008 р. вих. № 6726/6/25-0215) про продовження терміну розгляду скарги ТОВ «Юнімілк»від 23.06.2008 р. № 164 до 25.08.2008 р. включно.

31.07.2008 р. ТОВ «Юнімілк»отримано рішення ДПА України (від 29.07.2008 р. вих. № 7292/6/25-0215) про результати розгляду повторної скарги, у відповідності із яким податкові повідомлення-рішення від 13.02.2008 р. № 0002531510/0, від 04.04.2008 р. № 0002531510/1, від 17.07.2008 р. № 0002531510/2 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Юнімілк»від 23.06.2008 р. № 164 без задоволення.

11.08.2008 р. на адресу ТОВ «Юнімілк»надійшло податкове повідомлення-рішення № 0002531510/3 від 06.08.2008 р. про нарахування штрафу у сумі 18 573,74 грн. з податку на прибуток за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 185 737,40 грн.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

05.11.2007 р. ТОВ «Юнімілк»подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року.

Позивач пояснив, що в результаті методологічної помилки при переносі в рядок 15 Декларації за 9 місяців показників рядка 14 «Податкове зобов'язання звітного періоду»декларації попереднього звітного періоду (півріччя 2007 року) у рядку 17 вищевказаної декларації (сума податку до сплати) помилково зазначено суму 715 975 грн., що призвело до завищення показника даного рядка на 189107,00 грн. Фактично у рядку 17 Декларації мала бути відображена сума 526 868,00 грн., яка з урахуванням передплати була сплачена до бюджету до граничного терміну сплати, а саме: платіжним дорученням № 2546 від 06.11.2007 р. ТОВ «Юнімілк»сплачено податку на прибуток на суму 523 000,00 грн.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181) встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Вищевказане положення Закону № 2181 повністю співпадає із вимогами спеціального нормативно-правового акту –Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», а саме п. 2.1., яким визначено, що якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Юнімілк»24.12.2007 р. було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 9 місяців 2007 року. У рядку 7.1 (сума недоплати або переплати, нарахованої у зв'язку з виправленням помилки) зазначено загальну суму –189107 грн. У рядку 7.2 (сума виправленого (вірного) податкового зобов'язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка) зазначено загальну суму 1 545 124 грн.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Фактично ТОВ «Юнімілк»помилково не занижено, а завищено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за період 9 місяців 2007 року.

Крім того, у рядку 8 Форми уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, (форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, затверджено Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143), зазначається сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, що заповнюється у разі, якщо рядок 7 має позитивне значення. В даному випадку рядок 7 має від'ємне значення (-189 107).

Згідно із положеннями Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток, затверджених Наказом ДПА України від 11.12.2006 р. № 766, у разі коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених ст. 15 Закону № 2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок. Уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток підприємства (банку) та з податку на доходи (прибуток) страховика заноситься до електронної бази податкової звітності у звітний період поточного місяця, який відповідає даті подання уточнюючого розрахунку. Уточнюючий розрахунок з податку на прибуток не передбачає надання довідки, що змінює суми податкового зобов'язання. Зміна суми податкових зобов'язань відображається в самому уточнюючому розрахунку. Якщо після подачі податкової звітності за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, передбачені в п. 17.2 ст. 17 Закону 2181, не застосовуються.

Таким чином, ТОВ «Юнімілк»внесено помилкові дані у декларацію від 05.11.2007 р. стосовно суми податку на прибуток, належної до сплати. Помилковість в даному випадку полягає у завищенні суми податкового зобов'язання ТОВ «Юнімілк». Зазначена помилка, виправлена позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток ще до фактичного проведення податковим органом невиїзної документальної перевірки, не призвела до заниження підсумкової суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств перед бюджетом за період 9 місяців 2007 р.

Натомість, незважаючи на вищевикладене, на підставі акту № 690-15/33543684 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету від 01.02.2008 р. й за результатами адміністративного узгодження ДПІ у Дніпровському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 02531510/0 від 13.02.2008 р., № 0002531510/1 від 04.04.2008 р., № 0002531510/2 від 17.06.2008 р., № 0002531510/3 від 06.08.2008 р.

У відповідності із даними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ТОВ «Юнімілк»нараховано штраф у сумі 18 573,74 грн. з податку на прибуток за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 185 737,40 грн.

Суд вважає, що нарахування штрафних санкцій є безпідставним, враховуючи те, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок до проведення перевірки податковим органом.

Так, відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, платник має самостійно сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання.

Викладаючи п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, законодавець чітко встановив, що відповідальність при поданні уточнюючого розрахунку в будь-якому випадку настає виключно при заниженні податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

До позивача відповідачем застосовано штраф у розмірі 10 % за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Оскільки, позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 9 місяців 2007 року, де фактично відображено зменшення розміру податкового зобов'язання, тобто фактично зменшення податкового боргу не мало місця, а здійснено лише виправлення самостійно виявленої помилки, то застосування штрафу в розмірі 10 % на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 до ТОВ «Юнімілк»є безпідставним.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі № 02531510/0 грн. від 13.02.2008 р., № 0002531510/1 від 04.04.2008 р., № 0002531510/2 від 17.06.2008 р. та № 0002531510/3 від 06.08.2008 р. прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є безпідставними, такими, що суперечать правам та охоронюваним Законом інтересам позивача.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0002531510/0 від 13.02.2008 р., № 0002531510/1 від 04.04.2008 р., № 0002531510/2 від 17.06.2008 р., № 0002531510/3 від 06.08.2008 р., підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки спірні рішення відповідача прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0002531510/0 від 13.02.2008 р.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0002531510/1 від 04.04.2008 р.

4. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0002531510/2 від 17.06.2008 р.

5. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0002531510/3 від 06.08.2008 р.

6. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 12.12.2008 р.