Постанова № 3624559, 03.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.12.2008 р.                                                                                                     № 8/401

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За заявоюВідкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»

ДоСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

ПроВизнання нечинними податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін від позивача, Якименко Ю.В. за дов. № 300 від 28.12.2007 р., Бугай Д.М. за дов. № 150 від 15.10.2008 р.

від відповідача: Воронова О.Ю. за дов. № 753/9/10-206 від 20.05.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.01.2008 р. № 0000164120/0, від 10.06.2008 р. № 0001294120/1.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на Конституцію України, Закони України «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, свою позиції виклав у письмових запереченнях на позовну заяву, в яких зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідач в обґрунтовування своїх заперечень посилався на Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.01.2008 р. № 0000164120/0, від 10.06.2008 р. № 0001294120/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено невиїзну документальну перевірку щодо правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості юридичних послуг з розробки законопроектів ВАТ «Укртранснафта»за період 01.09.2006 р. по 30.06.2007 р., на підставі якої скал дано Акт № 1048/41-20/31570412 від 26.12.2007 р.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

-          п. 5.1 ст. 5 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було заниження податок на прибуток у розмірі 196875 грн. в т.ч. по періодах: у ІV кв. 2006 р. на суму 40625 грн.; у ІІ кв. 2007 р. на суму 156250 грн.

-          пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 31500 грн. в т.ч. по періодах: в листопаді 2006 р. на суму 6500 грн.; в січні 2007 р. на суму 7500 грн.; в червні 2007 р. на суму 17500 грн.

Податковим органом на підставі акта перевірки були винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008 р. № 0000164120/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 236250 грн. (в т.ч. за основним платежем –157500 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями –78750 грн.).

Зазначене вище податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив адміністративному порядку до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

02.06.2008 р. позивач отримав від податкового органу рішення від 30.05.2008 р. № 6256/10/25-020 про внесення змін до рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 25.03.2008 р. № 333/10/25-020 щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2008 р. № 0000164120/0 про сплату 157500 грн. донарахованої суми податку на додану вартість і 78750 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій у частині 87500 грн. і 43750 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу від 29.01.2008 р. № 19-20/42/501 задоволено частково.

На виконання вищезазначеного рішення, 10.06.2008 р. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001294120/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 105000 грн. (в т.ч. за основним платежем –70000 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями –35000 грн.).

Позивач продовжував оскаржувати в адміністративному порядку повідомлення-рішення, однак в задоволенні скарг податковими органами було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Уктранснафта" на підставі договору від 19.12.2006 р. № 17/06, укладеному з Адвокатською агенцією "Юком" (Товариство з обмеженою відповідальністю) та акту виконаних робіт від 04.06.2007 р. до складу валових витрат II кварталу 2007 р. включено суму вартості юридичних послуг з розробки проекту Закону України з робочою назвою "Про внесення змін до ст. 292 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за пошкодження магістральних трубопроводів) у розмірі 625000 грн. та віднесено 125000 грн. податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як свідчать обставини справи, ТОВ "Укртранснафта" в січні 2007 р. віднесено в реєстр отриманих податкових накладних під номером 154 податкову накладну № 2 від 15.01.2007 р. на загальну суму 225000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 37500 грн., в червні 2007 р. віднесено в реєстр отриманих податкових накладних під номером 120 податкову накладну № 55 від 08.06.2007 р. на загальну суму 525000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 87500 грн.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ВАТ "Укртранснафта" встановлено, що до складу валових витрат в ІV кварталі 2006р. включено вартість юридичних послуг з розробки проекту Закону України з робочою назвою "Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних нафтопроводів", на підставі договору № 02/06 від 10.03.2006 р. укладеному з Адвокатською агенцією "Юком" (Товариство з обмеженою відповідальністю) та акту виконаних робіт від 01.11.2006 р. у сумі 162500 грн. Крім того філією "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ВАТ "Укртранснафта" в листопаді 2006 р. віднесено в реєстр отриманих податкових накладних під номером 96 податкову накладну № 45 від 23.10.2006 р. на загальну суму 195000 грн., в т.ч. ПДВ 32500 грн.

Як зазначено в акті перевірки, основним видом діяльності ВАТ "Укртранснафта" є транспортування сирої нафти магістральними нафтопроводами. Відповідно до виду діяльності та штатного розпису у складі ВАТ "Укртранснафта" відсутній структурний підрозділ, який би встановлював відповідальність за пошкодження магістральних нафтопроводів. До перевірки не надано письмових пояснень, як саме здійснювалась розробка проекту Закону про внесення змін до ст.292 Кримінального кодексу України, та прізвища фахівців ВАТ "Укртранснафта", які виконували розробку цього проекту.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на запит від 17.10.2007 року № 9998/41-211 ДПА у м. Києві про надання роз'яснення щодо правомірності включення до складу валових витрат вартості юридичних послуг з розробки проекту Закону України з робочою назвою "Про внесення змін до ст.292 Кримінального кодексу України (відповідальність за пошкодження магістральних трубопроводів) отримано роз'яснення ДПА у м. Києві № 7331/8 від 30.11.2007 р., в якому зазначено що ВАТ "Укртранснафта" на підставі договору укладеному з Адвокатською агенцією "Юком" (Товариство з обмеженою відповідальністю) в порушення п.5.1 ст.5 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 334), а також пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168-97-ВР неправомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість юридичних послуг з розробки законопроектів ВАТ "Укртранснафта", що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 787500 грн., в тому числі по періодам: у ІV кварталі 2006 р. на суму 162500 грн., у II кварталі 2007 р. на суму 625000 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 157500 грн., в тому числі по періодам: в листопаді 2006 р. на суму 32500 грн., в січні 2007 р. на суму 37500 грн., в червні 2007 р. на суму 87500 грн.

Відповідно до ст.93 Конституції України, прийнятою на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІV), право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 89 визначено, що Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про Комітети Верховної Ради України" від 04.04.1995 р. № 116/95-ВР, законопроектна функція комітетів полягає в 1) розробці проектів законів, інших актів Верховної Ради України. Тобто, розробка проекту Закону України не покладається на юридичну особу і не є її функцією.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, згідно з вищезазначеним, висновки акту перевірки, щодо нарахування податку на додану вартість ВАТ "Укртранснафта" за період з 01.09.2006 р. по 30.06.2007 р. в сумі 157500 грн. відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 від 21.12.2000 р. №2 181 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону 2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість до ВАТ "Укртранснафта" на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181 відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом було вірно застосовано законодавство та правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.01.2008 р. № 0000164120/0, від 10.06.2008 р. № 0001294120/1., задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 05.12.2008 р.