Постанова № 3624542, 26.05.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.05.2008 р.                                                                                                     № 8/56

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС - Будівельні системи»

до           Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.07.2007 р. № 0000832202

За участю представників сторін

від позивача: Коваленко І.Д. за дов. № 85 від 22.06.2007 р.

від відповідача: Циганкова В.О. за дов. № 8456/9/10 від 13.12.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «АРС - Будівельні системи»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2007 р. № 0000832202.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми чинного законодавства. Вказує на те, що податковим органом неправомірно були застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 3409,32 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірного рішення діяв в межах чинного законодавства. При перевірці було встановлено несвоєчасне повернення валютних коштів в сумі 24857,11 євро (1 день) та несвоєчасне надходження товару на суму 6670,98 євро по зовнішньоекономічному контракту № 25-09/06 від 25.09.2006 року.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2007 р. № 0000832202.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «АРС - Будівельні системи»з питань дотримання вимог валютного законодавства України, за результатами якої складено акт № 91/22-202-32311312 від 09.07.2007 р.

          На підставі акта перевірки податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000832202 від 20.07.2007 р., відповідно до якого на підставі встановленого порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення рахунків в іноземній валюті»позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3409,32 грн.

          В ході перевірки було встановлено, що між позивачем та Firm «Spanо nv»(Бельгія) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 25-09/06 від 25.09.2006 року щодо купівлі плит деревостружкових.

          Відповідно до наданих банківських виписок із банківського рахунку позивача оплату товару було здійснено 01.02.2007 р. на суму 43804,67 євро.

          Граничний термін надходження продукції по імпортній операції передбачено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та п.п. 3.1 –3.2 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортованими та лізинговими операціями», а саме до 02.05.2007 р. (01.02.2007 р. + 90 днів).

          Із перерахованої 01.02.2007 р. суми враховано часткове перерахування в сумі 12276,53 євро, як оплата за поставлений товар відповідно до вантажно –митної декларації № 72669 від 06.04.2007 р.

          Крім того, на валютний рахунок платника податків в уповноваженому банку нерезидентом 03.05.2007 р., повернуті валютні кошти в сумі 24857,11 євро в зв’язку з неможливістю виконання зобов’язань.

          Товар згідно наданої до перевірки вантажно-митної декларації від 23.05.2007 р. № 164696 (ВДМ типу ІМ –40) надійшов на загальну суму 6670,98 євро.

          Позивач в порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», несвоєчасно забезпечив повернення валютних коштів в сумі 24857,11 євро на один день та несвоєчасне надходження товару на суму 6670,98 євро по зовнішньоекономічному контракту № 25-09/06 від 25.09.2006 року з Firm «Spanо nv»(Бельгія) на 20 днів.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.

На момент перевірки позивачем індивідуальну ліцензію на подовження термінів по зовнішньоекономічному контракту № 25-09/06 від 25.09.2006 року надано не було.

Відповідно до ст. 4 вищевказаного Закону, порушення термінів передбачених статтями цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день заборгованості.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.

Здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно п. 14 ст. 1 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, ВМД –письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Пунктом 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення резидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД. Крім реєстру ВМД, підставою для зняття операції з контролю може бути письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган помилково надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи і печаткою банку (у повідомленні зазначаються номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента).

Таким чином, підставою для зняття імпортної операції резидента з контролю є вантажно-митна декларація (типу ІМ –40 «Імпорт», ІМ –41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ –75 «Відмова на користь держави», ІМ –76 «Знищення або зруйнування») або письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган помилково надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав вантажно-митну декларацію № 169939 від 27.04.2007 р. в графі 1 «Тип декларації», зазначено ІМ-40 ТД, тобто у вичерпному переліку п. 3.3 Інструкції даний тип ВМД непередбачений.

Як зауважив відповідач, дана вантажно-митна декларація є тимчасовою, інформація про яку відсутня в реєстрі вантажно-митних декларацій.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що уповноважений банк позивача (Перша Київська філія АКБ «Мрія») отримав письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган помилково надіслав інформацію про операцію позивача з Firm «Spanо nv».

          Враховуючи викладене, датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ –40 «Імпорт»).

          Відповідач зазначив, що на момент перевірки у позивача була наявна ВМД від 27.04.2007 р. та товаросупровідні документи із відбитком «Під митним контролем».

          Враховуючи вищенаведене необхідно зазначити, що закінчення відліку 90 днів припиняється тільки після належним чином оформленої вантажно-митної декларації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2007 р. № 0000832202, не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 30.05.2008 р.