Ухвала суду № 36245265, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/2480/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№117) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2013р. по справі № 820/2480/13-а

за позовом Первомайської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№117)

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Первомайська виправна колонія Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 117), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області від 24.07.2012 року за № 762-10/50 в частині відшкодування до державного бюджету коштів в сумі 75892,97 грн. та відновлення касових видатків загального фонду на суму 63210,60 грн. такою, що суперечить чинному законодавству України та в цій частині скасувати її.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2012 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державною фінансовою інспекцією в Харківській області, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2012 року скасувати направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За висновком суду першої інстанції позивачем не подано належних доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

При цьому суд першої інстанції посилається на те, що позивачем при поданні позову про скасування вимоги пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений положеннями ч.2 ст.99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Згідно приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України, строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями ДФІ у період з 07.06.2012 року по 18.06.2012 року проведена планова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено Акт № 762-15/33 від 02.07.2013 року.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", начальнику Первомайської ВК № 117 направлено вимогу № 762-10/505 від 24.07.2012 року щодо усунення виявлених порушень в строк до 25.08.2012 року, яка отримана позивачем 30.07.2012 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Крім того, з наданої позивачем копії спірної вимоги вбачається, що резолюція керівництва щодо виконання вимоги накладена 30.07.2012 року та отримана виконувачем того ж дня, тому посилання апелянта щодо необізнаності про наявність вимоги та позбавлення можливості її оскарження визнаються судом необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а тому не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права.

Під час розгляду справи позивачем надано суду висновок службового розслідування за фактом невиконання положень Методичних рекомендацій з питань проведення претензійно-позовної роботи від 22.03.2013 року, з якого вбачається, що головний бухгалтер позивача майор внутрішньої служби Ладоня Г.Л. 28.08.2012 року надала ДФІ заперечення на вимогу, але не повідомила юридичну службу установи про її наявність, що позбавило установу своєчасно проаналізувати та визначити її відповідність чинному законодавству.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що наданий висновок не може бути взятий до уваги в якості доказу поважності причини пропуску позивачем строку для звернення до суду, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що позивач був обізнаний про наявність вимоги з 30.07.2012 року, висновок службового розслідування складено 22.03.2013 року, а звернення до суду лише 28.03.2013 року.

Інших доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Первомайської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№117) залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2013р. по справі № 820/2480/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.