Ухвала суду № 36240852, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 9104/27769/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Затолочного В. С.,

за участю секретаря Нефедова А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Рівнереставрація» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року по справі № 2а-4762/08/1770 за позовом ТзОВ «Рівнереставрація» до ДПІ в м. Рівному про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2008 року ТзОВ «Рівнереставрація» звернулося з позовом до ДПІ в м. Рівному про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0002222342/0/23-121 від 29 травня 2007 року та повторних податкових повідомлень-рішень №0002222342/1/23-121, №0002222342/2/23-121 , №0002222342/3/23-121 в частині визначення штрафної санкції в сумі 110503,5 грн, податкового повідомлення-рішення №0001251742/0/17123 від 29 травня 2007 року та повторних №0001251742/1/17-123, 0001251742/2/17-123, №0001251742/3/17-123 на суму 13275,0 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №0002222342/0/23-121 від 29 травня 2007 року відповідач невірно визначив суму штрафної фінансової санкції, оскільки позивач за підсумками 2006 року в декларації самостійно (ще до початку перевірки його контролюючим органом) виявив помилку допущену в декларації за 9 місяців 2006 року, яка призвела до завищення витрат на придбання товарів, матеріалів, робіт, послуг. Позивачем не було надіслано уточнюючий розрахунок, але сплачено суму такої недоплати. На підставі пункту 17.2 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків мав сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від донарахованого та сплаченого зобов'язання. Оскільки було сплачено саме податкове зобов'язання, а не було сплачено штраф у розмірі 5 % від сплаченого зобов'язання, то саме ця сума контролюючим органом має бути донарахованою сумою податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в абзаці «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0001251742/0/17-123 від 29 травня 2007 року відповідач при визначенні суми основного платежу з податку з доходів фізичних осіб невірно дійшов висновку з приводу незаконного і застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника у 1 вигляді заробітної плати у податковому періоді (місяці), в якому платник податків припинив трудові відносини з працедавцем.

Контролюючим органом під час перевірки визначено особи, до доходів яких у вигляді заробітної плати працедавцем (позивачем) ніби незаконно застосовано податкову соціальну пільгу, так як не були подані відповідні заяви. Проте, контролюючим органом під час перевірки не було надано ні усного ні письмового запиту на ім'я директора підприємства про надання відповідно оформлених працівниками заяв про застосування податкової соціальної пільги. Хоча такі заяви працівниками подавались.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідачем невірно нараховано штрафні санкції та неправильно застосовані правила надання податкової соціальної пільги.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у розгляді справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 1 жовтня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт №594/23-400/31894659 від 18 травня 2007 року (а.с.7- 57).

В ході перевірки встановлено порушення підпункту 1.22.1, пункту 1.22 статті 1; підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4; абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 та пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток:

за 2004 рік на 220грн, в тому числі: 4 квартал 2004 року на 220 грн;

за 2005 рік на 3039 грн, в тому числі: 1 квартал 2005 року - на 453 грн, 2 квартал 2005 року - на 897 грн, З квартал 2005 року - на 1250 грн, 4 квартал 2005 року - 439 грн;

за 2006 рік на 1217 грн, в тому числі за 3 квартал 2006 року занижено на 368345 грн, за 4 квартал 2006 року завищено на 367104 грн.

На основі акту перевірки відповідачем 29 травня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №№0002222342/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 116611 грн, в тому числі 4476 грн за основним платежем, 112135грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 58) та податкове повідомлення-рішення № 0001251742/0/17123, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем на податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13275 грн, в тому числі 4425 грн за основним платежем, 8850грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 62).

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку і за наслідками такого оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002222342/3/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем на податок на прибуток приватних підприємств в сумі 117275,20 грн, в тому числі 4288грн. за основним платежем, 112987,20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 61) та №0001251742/3/17-123 на суму 13275,0 грн, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13275грн, в тому числі 4425 грн за основним платежем, 8850 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 65).

Виносячи повідомлення-рішення № 0001251742/0/17-123 від 29 травня 2007 року відповідач керувався результатами перевірки діяльності позивача. Зокрема в ході перевірки виявили порушення з нарахування податку з доходів фізичних осіб, а саме:

а) по 29 особових рахунках у 4 кварталі 2004 року в сумі 231,78 грн (№ п/п 1-29 Таблиця 1, а. с.41-42), по 19 особових рахунках у 2005 році в сумі 323,57 грн (№ п/п 32- 50 Таблиця 1, а. с. 42-43), по 54 особових рахунках у 2006 році в сумі 1124,69 грн (№ п/п 72, 75-89, 91-96, 98-100, 102-104, 106-122, 128, 130, 134, 138, 153 Таблиця 1, а. с. 44-47), який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати у податковому періоді (місяці), в якому платник податку припинив трудові відносини з працедавцем;

б) по 1 особовому рахунку у 4 кварталі 2004 року в сумі 15,98 грн (№ п/п 30, 31 Таблиця 1, а. с. 42), по 10 особових рахунках у 2005 році в сумі 252,28 грн (№ п/п 51-62, 73 Таблиця 1, а. с. 43-44), по 22 особових рахунках у 2006 році в сумі 1042,63 грн (№ п/п 63, 64, 67-71, 74, 90, 97, 101, 105, 123-127, 129, 131-133, 135-138, 139-152, 154-166, Таблиця 1, а. с. 43-47), який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати без подання ним заяви про застосування податкової соціальної пільги.

В підпунктах 6.3.1 та 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пунктах 3, 4 та 7 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 2035 від 26 грудня 2003 року передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем її нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою центральним податковим органом формою.

Пільга починає застосовуватися з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини з працедавцем, пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви. Такі заяви не були надані для перевірки.

В розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», звітний податковий період - це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (пункт 1.7 статті 1). Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

Правильним є висновок суду першої інстанції, що працівник не має права на застосування податкової соціальної пільги до доходу, одержаного (нарахованого) за той податковий період (місяць), в якому він звільнився.

в) також виявлено порушення, що полягало в неперерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб у 2006 році по 1 громадянину в сумі 545,35 грн (№п/п 167 Таблиця 1, а. с. 47), який виник в результаті не включення до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку суми його заборгованості, за якою минув строк позовної давності (станом на дату перевірки по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахується заборгованість колишнього працівника ОСОБА_1 по коштах, отриманих під звіт в сумі 4195 грн). Не надано доказів повернення даних коштів, а відтак порушено пункт 7.1 статті 7, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В підпункті 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 та підпункті 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» роз'яснено, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб платника податку є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності.

г) крім того не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 4 кварталі 2004 року по 9 особових рахунках в сумі 51,25 грн (№ п/п 1-3, 17-19, 31, 32, 40, 41, 57, 58, 67, 78, 79, 88, 93, 98 Таблиця 2, а. с. 47-52), у 2005 році по 17 особових рахунках в загальній сумі 302,77 грн (№ п/п 4-10, 30-30, 33-39, 42-45, 59-64, 68-75, 80- 85, 89-91, 94-96, 99-106, 116-121, 124-131, 140, 141, 143, 144, 150, 151 Таблиця 2, а. с. 47-54), у 2006 році по 13 особових рахунках в загальній сумі 528,44 грн (№ п/п 11-15, 46-56, 65, 66, 76, 77, 86, 87, 92, 107-115, 122, 123, 132, 139, 142, 145-149, 152-158 Таблиця 2, а. с. 47- 54), зокрема працівникам за рахунок коштів підприємства надано додаткове благо у вигляді оплати додаткових послуг мобільного зв'язку за межами корпоративного контракту, не пов'язаних з діяльністю підприємства.

В абзаці «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вказано, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки перелічено додаткові послуги оператора мобільного зв'язку не пов'язані з діяльністю підприємства але оплачені за рахунок позивача, а саме: SМS за межі України (відсутня зовнішньоекономічна діяльність), платні голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами (прогноз погоди, анекдоти, новини тощо), SМS лого, мелодія (завантаження телефону додатковими мелодіями, іграми тощо), UMC спец SМS (отримання платних послуг інших операторів), отримання додаткових довідок та сервісів (платна додаткова інформація оператора). В даному випадку такі послуги є додатковим благом, наданим підприємством платнику податку, яке підлягає оподаткуванню згідно з Законом.

Позивачем також оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0002222342/0/23-121 від 29 травня 2007 року.

Приймаючи оскаржене повідомлення рішення відповідач спирався на дані перевірки, якими встановлено заниження суми скоригованого валового доходу за 2004 рік на 49416 грн, завищення суми скоригованого валового доходу за 2005 рік на 37365 грн та за 2006 рік на 610447 грн.

Дані розбіжності виникли внаслідок порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів товарів, сировини, матеріалів.

В ході перевірки виявлено, що задекларовані платником суми приросту (убутку) запасів не відповідають даним бухгалтерського обліку, а саме залишкам запасів відображеним в представлених до перевірки головних книгах.

При подачі декларації з податку на прибуток за І квартал 2005 року платником самостійно відкориговано доходи за минулі періоди в сторону збільшення на 49600 грн.

Також встановлено, що позивачем у відповідних звітних періодах не включено до складу валових доходів сум доходів отриманих з інших джерел, а саме суму безповоротної фінансової допомоги, чим порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи проведене коригування позивачем занижено валові витрати за 2004 рік на 48535 грн, завищено валові витрати на суму 49524 грн за 2005 рік та на 615315 грн за 2006 рік.

Крім того позивачем включено витрати на придбання товарів, матеріалів, робіт, послуг за 2006 рік на суму 615 315 грн, які не підтверджені документально.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо заяви позивача, що ним самостійно виявлено помилку в заниженні податкового зобов'язання за три квартали 2006 року і та сплачено суму недоплати (368 321 грн) то порядок виправлення такої помилки закріплено пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема визначено, що платник податків, який до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявив заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку

Позивачем не виконано вимог даної статті, зокрема не надіслано уточнюючого розрахунку, не сплачено штрафу та не відображено суму такої недоплати в декларації з податку на прибуток за 2006 рік.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Рівнереставрація» - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року по справі № 2а-4762/08/1770 - без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку частини 3 статті 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.

Повний текст ухвали виготовлено 3 грудня 2013 року