Ухвала суду № 36240324, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9642/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року №0006382290 та №0006392290.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в разі неможливості віднесення витрат з нарахування роялті на конкретний об'єкт витрат, витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення та враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат, які, в свою чергу, визнаються витратами того періоду, в якому вони здійснені.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 15 березня по 11 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 квітня 2013 року складено акт № 1151/22-90/16391959 про результати документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем: завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 9641319,00 грн., чим порушено підпункти 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 420153,00 грн., у тому числі за: серпень 2012 року - 93128,00 грн.; вересень 2012 року - 327025,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п.п. 186.3, 186.4 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України.

На підставі акту перевірки, 08 травня 2013 року відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0006382290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 420153,00 грн. за основним платежем та у розмірі 105038,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006392290, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9641319,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно з підпунктами 14.1.27, 14.1.36, 14.1.225 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи є підставою для віднесення відповідних витрат до складу валових витрат є первинні документи, які підтверджують факт надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2010 року між позивачем та компанією «TV Media Planet» (Кіпр) укладено договір, за умовами якого компанія «TV Media Planet» (Кіпр) зобов'язалась передати позивачу виключні права на телевізійний показ фільмів на території України та на використання на її території вихідного основоположного драматургічного чи іншого матеріалу, а також будь-яких відмінних рис програм, включаючи всі авторські права будь-якого роду, обумовлені ним.

Згідно з актом від 01 грудня 2012 року № 01/12-2012_1к до договору від 08 квітня 2010 року, компанія «TV Media Planet» (Кіпр) передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30 червня 2013 року на загальну суму 457257,00 доларів США (3654855,00 грн.).

Крім того, відповідно до акту від 01 грудня 2012 року № 01/12-2012-2 до договору від 08 квітня 2010 року, компанія «TV Media Planet» (Кіпр) передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30 червня 2013 року на загальну суму 950000,00 доларів США (7593350,00 грн.).

Тобто, загальна вартість отриманих позивачем від компанії «TV Media Planet» (Кіпр) послуг склала 11248205,00 грн. У ході перевірки відповідачем виявлено, що позивачем у IV кварталі 2012 року до складу собівартості наданих послуг включено суму у загальному розмірі 11248205,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що включення вказаної суми позивачем до складу собівартості наданих послуг є безпідставним, оскільки строк використання аудіовізуальних творів, згідно з переліченими вище актами, становить від 01 грудня 2012 року до 30 червня 2013 року включно, у зв'язку з чим більшість придбаних для реалізації аудіовізуальних творів у грудні 2012 року позивачем не транслювались.

Враховуючи вищевикладене, включенню до складу собівартості наданих послуг у IV кварталі 2012 року підлягає не загальна сума отриманих послуг, а тільки сума у розмірі 1606886,00 грн., оскільки до складу собівартості наданих послуг включаються витрати звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких наданих послуг.

Сума ж у розмірі 9641319,00 грн., у свою чергу, підлягає включенню позивачем до складу собівартості наданих послуг у І-ІІ кварталах 2013 року за умови їх транслювання.

Стосовно посилань апелянта на те, що у разі неможливості віднесення витрат з нарахування роялті на конкретний об'єкт витрат, витрати з нарахування роялті враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат, які, у свою чергу, визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони здійснені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 15 лютого 2012 року № 122, витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено п. 138.8 ст. 138 Кодексу і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Перелік витрат, що відносяться до інших, визначено п. 138.10 ст. 138 ПК України та визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Щодо заниження позивачем суми грошового зобов'язання з ПДВ за період, о перевірявся, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п.п. 186.2 і 186.3 ПК України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Аналізуючи викладені положення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки місцем постачання послуг, згідно з договорами від 29 грудня 2011 року та 20 липня 2012 року, є місце реєстрації позивача, а саме територія України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10 грудня 2013 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.