Постанова № 36240255, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року № 826/12659/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013р. №№0001192290, 0001202290, 0001212290, 0001222290На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013р. №№0001192290, 0001202290, 0001212290, 0001222290.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 19.11.2013р. суд у відповідності до вимог ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.09.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 16.01.2013р. №83/22-90/36126345 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень :

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в сумі 111 208,00 грн. та завищено від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 2 484 916,00 грн.

- п. 185.1, п. 186.4, п. 188.1, п. 187.1, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 388 719,00 грн., завищено залишок від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 131 542,00 грн. і завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 57 550,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 30.01.2013 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001192290, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 139 010,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 111 208,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27 802,00 грн.;

- №0001202290, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 583 078,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 388 719,00 грн. та штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 194 359,50 грн.

- №0001212290, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 484 916,00 грн.

- №0001222290, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 542,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що не відповідають нормам Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податок на прибуток підприємств та податку на додану вартість були здійснені у зв'язку із:

- безпідставним включенням витрат до складу валових витрат вартість отриманих послуг з мерчендайзингу, послуг по просуванню товарів, маркетингових послуг, а також витрат на збут вартість товару, безоплатно переданого на сертифікацію, лабораторне дослідження та дегустацію в сумі 529 564,00 грн.;

- не утримання податку на додану вартість у сумі 51 726,00 за операціями згідно договору про надання маркетингових послуг, укладеного між ТОВ "Вітіс Груп" та компанією "Les Grands de France";

- завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 526 085,00 грн. за договорами з торговельними мережами про надання послуг з мерчендайзингу, просуванню товарів, маркетингових послуг тощо;

Щодо правомірності віднесення витрат на збут вартості отриманих послуг з просування товару, а також витрат на сертифікацію та лабораторне дослідження і дегустацію товару суд зазначає наступне.

Згідно до п. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.10.3 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, ТОВ "Вітіс Груп" уклало ряд договорів, предметом яких є надання постачальникові рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг; надання постачальнику послуг з логістики товарів.

У той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що одержані ТОВ "Вітіс Груп" послуги з просування товарів були використані у господарської діяльності позивача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення позивачем до інших витрат, а саме до витрат на збут вартості отриманих послуг по просуванню товарів (в т.ч. мерчендайзингові та маркетингові) на загальну суму 2 538 701,00 грн.

Суд також погоджується з висновком податкового органу, викладеним в акті перевірки про те, що ТОВ "Вітіс Груп" безпідставно віднесено до складу інших витрат, а саме витрат на збут вартість товару, безоплатно переданого на сертифікацію, лабораторне дослідження, дегустацію в сумі 529 564,00 грн. На переконання суду, дані витрати повинні формувати собівартість реалізованих товарів та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доход від реалізації таких товарів.

Відносно завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість та не сплати позивачем суми податку на додану вартість з окремих операцій суд зазначає наступне.

14.12.2010р. між ТОВ "Вітіс Груп" (виконавець) та компанією "Les Grands Chais de France" (замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг №2, предметом якого є виконання маркетингових досліджень за наступними напрямами: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо обєкта маркетингових досліджень в Україні; визначення діючих та потенційних споживачів на відповідному сегменті ринку; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість та доцільність проведення рекламних кампаній.

Згідно акту приймання наданих послуг від 05.01.2012р. виконавцем надано, а замовником прийнято послуги загальною вартістю 25 000 євро, або 258 629,00 грн.

Відповідно до п. 185.1 Податкового кодексу України 185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 3 ст. 2 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікованої Верховною Радою України 03.03.1998р., існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, є: а) у Франції: і) прибутковий податок; іі) корпоративний податок; ііі) податок з жалування; іv) загальний податок на майно; b) в Україні: і) податок на прибуток підприємств; іі) прибутковий податок з громадян; ііі) податок на майно підприємств; іv) податок на майно громадян.

З наведеного вбачається, що податок на додану вартість не підпадає під дію Конвенції, а тому питання про його сплату має вирішуватись нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.п. "б" п. 186.3 Податкового кодексу України місцем постачання рекламних послуг послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

У той же час, відповідно до п. 186.4. Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" встановлено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Отже, під рекламними послугами суд розуміє надання послуг замовнику щодо розповсюдження інформації про особу чи товар в будь-якій формі та в будь-який спосіб, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

У той же час, відповідно до укладеного договору про надання маркетингових послуг між ТОВ "Вітіс Груп" (виконавець) та компанією "Les Grands Chais de France" (замовник) від 14.12.2010р. №2, сторони домовились про виконання саме маркетингових досліджень, а не про надання рекламних послуг, а тому місцем постачання послуг визнається місце реєстрації постачальника, тобто ТОВ "Вітіс Груп".

З огляду на наведене, податковим органом зроблено вірні висновки про те, що ТОВ "Вітіс Груп" занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень у сумі 51 726,00 грн.

Крім того, суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставне внесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості послуг з мерчендайзингу, послуг по просуванню товарів, маркетингових послуг, послуг з організації, стимулюванню збуту товарів, послуг з контролю ефективності співпраці на суму 526 085,00 грн., виходячи з наступних обставин.

Так в підтвердження отримання послуг з мерчандайзингу позивачем до матеріалів справи додано копію звіту про надання марчандайзингових послуг від 04.11.11р. разом із фото звітом.

Дослідивши вказані матеріали судом встановлено, що наданий позивачем фото звіт не може бути підтвердженням отримання послуг з мерчендайзингу та відповідно підтверджувати дані викладені у звіті, оскільки датою складання звіту зазначено 04.11.2011року, а на цінниках товарів зафіксованих фото-звітом значиться 2012рік.

Таким чином позивачем в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами фактів надання вказаних послуг а також їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Вітіс Груп".

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги надані сторонами докази та пояснення, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій