Постанова № 36239782, 05.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року 810/6102/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001552301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 443355,00 грн., з яких: 323497,00 грн. - за основним платежем; 119860,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки позивача про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних товарів. На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а фінансово-господарські документи складено сторонами договору з метою незаконного зменшення податкових зобов'язань. Податковий орган стверджує, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за вказаними господарськими операціями і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з придбання товарів мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та в податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим, тому підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Видами діяльності позивача є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробництвами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля тютюновими виробами; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах тощо.

У жовтні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" за січень 2009 року - грудень 2012 року (акт перевірки від 09.10.2013 № 187/22-03/32294926).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 374454,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон".

На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності господарські операції між позивачем та ТОВ "Компанія "Лимон" не здійснювались, операції мали безтоварний характер, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання таких зобов'язань: відсутні основні засоби, нерухомість, виробничі потужності, трудові ресурси тощо. Крім того, за даними податкового органу цей платник податків бере участь у проведенні транзитних фінансових потоків через свої рахунки.

Такий висновок посадових осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області базується на даних, одержаних від ДПІ у Комунарському районі ГУ Міндоходів в Запорізькій області про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон", які дійшли висновку про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій.

Як убачається з акта перевірки від 09.10.2013 № 187/22-03/32294926, посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001552301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 443355,00 грн., з яких: 323497,00 грн. - за основним платежем; 119860,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів, а також зобов'язав позивача надати суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагента позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Упродовж 2009-2012 років позивачем (покупець) на підставі усних домовленостей, згідно з рахунками-фактурами придбавав товари (гастроємності, гастропідноси, рукомийники, шафи, теліжки, ножі та інші товари з нержавіючої сталі виробництва фірми EKBER, Туреччина) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" з метою облаштування кулінарних потужностей супермаркетів позивача на загальну суму 2246718,54 грн., у т.ч. ПДВ - 374453,09 грн.

Факт поставки товарів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача.

На підтвердження факту поставки товару позивач представив суду рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 2246718,54 грн., у т.ч. ПДВ - 374453,09 грн. Доставка товарів здійснювалась через кур'єрську службу "Нова пошта", документи, які підтверджують доставку товару, наявні в матеріалах справи.

Як з'ясувалось під час судового розгляду, відносини між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" мають тривалий характер і продовжуються на цей час. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" має офіційний сайт, на якому міститься інформація про контрагента (відомості про компанію, контактна інформація), асортимент товарів, їх технічні характеристики та вартість, торгівельна марка є зареєстрованою і захищається згідно із законом.

Позивач також представив суду копії наказів про прийняття на роботу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон", які вели переговори з приводу поставки товарів позивачу, а також договори Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" про найм нежилих приміщень від 01.12.2009 № 10, від 01.11.2010 № 10, від 01.11.2011 № 10, від 01.11.2012 № 10, які підтверджують наявність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання умов договорів.

Оплата товарів здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлені товари позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" кошти в загальній 2246718,54 грн., у т.ч. ПДВ - 374453,09 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження фактів розрахунків та сплати в складі ціни придбаних товарів з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Компанія "Лимон" податкові накладні на загальну суму 2246718,54 грн., у т.ч. ПДВ - 374453,09 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідний (звітний) період, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" є юридичною особою, що зареєстрована 15.07.2008 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, стан - зареєстровано. Основними видами господарської діяльності є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; неспеціалізована оптова торгівля тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон" у складі ціни придбаних товарів, оскільки за твердженнями податкового органу господарські операції в дійсності не відбувались (мали безтоварний характер) і позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту безтоварності (фіктивності) господарської операції, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факт придбання позивачем товарів та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарська операція належним чином відображена у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами.

Суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акта перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки інших посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача, які виявились недостовірними.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність (безтоварність) господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лимон", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

У період з січня 2009 року по грудень 2010 року спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 1 січня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

Так, в силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997

№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997

№ 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997

№ 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Аналогічне правове регулювання визначає запроваджено з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001552301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2013 № 0001552301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 443355,00 грн., з яких: 323497,00 грн. - за основним платежем; 119860,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судові витрати у сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "10" грудня 2013 р.