Постанова № 36239607, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 826/12293/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ–Імпорт»

до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14 805,41 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛ–Імпорт» (далі – позивач або ТОВ «НЛ–Імпорт») з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14 805,41 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що подані для митного контролю документи містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавались обчисленню та підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Не зважаючи на виконання позивачем вимог відповідача щодо надання документів на обґрунтування митної вартості товару в повному обсязі, відповідач виніс необґрунтоване рішення щодо коригування митної вартості товару № 100270000/2013/710411/2 від 30.05.2013 року та надав картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, запропонувавши подати нову митну декларацію згідно вказаного рішення № 100270000/2013/710411/2 від 30.05.2013 року. Не зважаючи на те, що позивачем було в повній мірі виконано вимогу відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідачем неправомірно було застосовано резервний метод оцінки митної вартості товарів без послідовного застосування попередніх п’яти та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач скоригував заявлену митну вартість товарів, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. У зв'язку з тим, що подані позивачем документи на обґрунтування митної вартості товару містили неповні дані та розбіжності, у нього витребувано додаткові документи, що не були ним подані у повному обсязі. У зв'язку з відсутністю необхідної інформації для застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, органом доходів і зборів застосовано резервний метод.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 15.10.2013, не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи попереджений відповідно до вимог статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника позивача, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 826/12293/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Компанією «SHANGHAI GROUP LIMITED» (Китай) та ТОВ «НЛ–Імпорт» укладено контракт від 22.12.2011 № SGL-2112 (далі - контракт) купівлі-продажу товару суспільного споживання.

Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 контракту асортимент, кількість і вартість товару вказуються в додатку до контракту, який є невід'ємною частиною цього контракту.

Підпунктом 2.1 пункту 2 контракту встановлено, що закупівля та поставка індивідуальних партій товару здійснюється на наступних умовах: кожна поставка товару оформлюється додатком до даного контракту, в якому вказується вид товару, ціна, кількість, умови постачання, що підписується обома сторонами .

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 контракту покупець здійснює оплату товару в терміни та на умовах, обумовлених в додатках до даного контракту, банківським переказом на рахунок продавця після підписання контракту. Валюта платежу – дол. США, валюта контракту – дол. США.

Підпунктами 4.1, 4.2, 4.3 пункту 4 контракту визначено, що датою поставки товару по даному контракту, обумовленою в додатках до контракту № SGL-2112, вважається дата коносамента, що свідчить про відвантаження товару на борт транспортного засобу. Продавець зобов’язаний забезпечити партію товару наступними документами: коносамент, інвойс, пакувальний лист, додаток.

Згідно з підпунктами 5.1, 5.2, 5.3 пункту 5 контракту, якість проданого товару повинна відповідати технічним характеристикам заводу–виготівника. Упаковка повинна забезпечувати повне збереження та оберігати товар від пошкодження при транспортуванні його водним транспортом. Товар вважається зданим продавцем та прийнятий покупцем за якістю згідно сертифікату якості, виданому заводом-виготівником, по кількості – відповідно до додатку до даного контракту.

Судом встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22.12.2011 № SGL-2112, додатку № 33 від 22.12.2011 року до нього, відповідно до інвойсу від 09.04.2013 № 2013LS1018C та специфікації № 1 до нього, позивачем придбано на умовах FОВ-Нінбо (країна походження Китай) шезлонги у кількості 610 шт. по 8,72 дол. США/од., вартістю 5 319,20 дол. США.

На виконання вимог чинного законодавства декларантом ТОВ «ПРОПЕКС» подано 30.05.2013 року для митного контролю митну декларацію № 100270000/2013/274125 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з додаванням транспортних витрат.

Крім того, для підтвердження митної вартості товарів позивачем, як вказано в позові, надано наступні документи: контракт від 22.12.2011 року № SGL-2112, додаток до контракту № 33 від 22.12.2011 року, інвойс від 09.04.2013 року № 2013LS1018C, наданий постачальником, та його переклад, специфікація № 1 до інвойсу № 2013LS1018C від 09.04.2013 року та її переклад, пакувальний лист від 09.04.2013 року та його переклад, сертифікат походження G133302021940020 від 11.04.2013 року, коносамент № NBLEG1304023B від 12.04.2013 року, міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) A 317 від 25.05.2013 року, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару, митна експортна декларація № 292020130203532891 від 09.04.2013 року, договір № 1207-12 від 12.07.2012 р. про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, довідка про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг № 62123 від 27.05.2013 р., екологічна декларація № 40766 від 22.05.2013 р.

У запереченнях представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів зазначено, що під час проведення правильності визначення митної вартості вказаних товарів за митною декларацією від 30.05.2013 року № 100260000/2013/274125 встановлено, що декларантом для митного оформлення надано документи що містять розбіжності.

Внаслідок чого, у відповідача виникли сумніви щодо можливого заниження позивачем заявленої митної вартості товарів порівняно з рівнем цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

У зв'язку із зазначеним вище, відповідачем було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: документи, що підтверджують складові митної вартості; каталоги, прайс-листи виробника товару; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Дані вимоги про подання додаткових документів були доведені до декларанта у встановленому законом порядку, шляхом надсилання електронного повідомлення.

На виконання умов контракту та на вимогу митного органу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларантом ТОВ «НЛ–Імпорт» 30.06.2013 року направлено до митного органу відповідь з повідомленням про неможливість надати додаткові документи. Додатково листом ТОВ «НЛ–Імпорт» звернувся до митного органу, на вимогу якого, для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, були надані платіжні документи, що підтверджують здійснення оплати за товар, а саме: заяву про купівлю іноземної валюти № 504 від 14.11.2012 р., платіжне доручення в іноземній валюті № 504 від 14112012 р., заяву про купівлю іноземної валюти № 10 від 18.04.2013 р., платіжне доручення в іноземній валюті № 8 від 18.04.2013 р.

Митна вартість товарів задекларована за основним методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 6 153,22 дол. США (49 182,67 грн.) з додаванням транспортних витрат.

Однак, за результатами розгляду поданих декларантом документів Київською регіональною митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/710411/2 від 30.05.2013 року, яким було скориговано митну вартість товару з 6 153,22 дол. США до 15 414,70 дол. США.

Позивач не погодився з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, посилаючись на завищення митної вартості товару, та звернувся до суду в позовному порядку за захистом порушених прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 57 глави 9 Митного Кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Водночас, як визначено у ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На виконання частини 2 статті 53 Митного кодексу України, як встановлено судом, для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були надані наступні основні документи, а саме: контракт № SGL-2112 від 22.12.2011 р., додаток до контракту від 22.12.2011 № 33, інвойс від 09.04.2013 № 2013LS1018C і специфікація № 1 до нього, копії яких наявні у справі, що чітко ідентифікують оцінюваний товар (найменування, артикул, розміри, кількість, ціна, загальна вартість), не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, – 5 319,20 дол. США.

Суд також звертає увагу на наступне. Товар, який зазначений в додатку № 33 від 22.12.2011 до контракту та в інвойсі № 2013LS1018C від 09.04.2013 р., подавався декларантом до митного оформлення згідно з вантажно-митною декларацією від 30.05.2013 №100270000/2013/274125 не весь, а лише той, що зазначений в специфікації № 1 до інвойсу № 2013LS1018C від 09.04.2013 р.

Крім того, вартість витрат на доставку оцінюваного товару підтверджується наданими до митного оформлення договором декларанта з ТОВ «Транспортир Форвардинг» № 1207-12 від 12.07.2012 року про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, довідкою ТОВ «Транспортир Форвардинг» про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 27.05.2013 року № 62123 щодо перевезення вантажу в контейнері № OOLU8390387 маршрутом – доставка морем: Нінгбо, Китай – Одеса, Україна (в т.ч. навантажувально/розвантажувальні роботи, оформлення товарно-транспортної документації) на загальну вартість 14 507,30 грн. і рахунком-фактурою ТОВ «Транспортир Форвардинг» від 27.05.2013 року № 62123 на загальну суму 30 373,40 грн., який включає: морське перевезення вантажу – 13 188,45 грн., відшкодування витрат по супутнім послугам по перевезенню вантажу за межами України – 1 318,85 грн., відшкодування витрат з комплексу послуг ТЕО, витрат з автотранспортного перевезення контейнерів на митній території України – 11 132, 47 грн., транспортно-експедиторське обслуговування – 2 089,40 грн.

При цьому позивачем до ціни контракту було включено витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України у розмірі 6 666,30 грн., понесені ТОВ «НЛ–Імпорт»: пропорційно вазі товару 2928 кг. брутто до загальної ваги товару 6372 кг брутто в контейнері № OOLU8390387, згідно наявних у справі копій пакувального листа інвойс від 09.04.2013 № 2013LS1018C і коносаменту № NGBLEG1304023B.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано дійсність поданих до митного оформлення основних документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей. Також відповідач не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з частинами 1, 2 статті 54 Митного кодексу України вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.

Крім того, відповідачем не доведено суду наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, ймовірність підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведений відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 року опис причин його прийняття лише констатує зміст нормативних положень, але не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про відсутність певної інформації чи наявність певних розбіжностей у основних документах.

Слід зауважити, що заперечення відповідача є формальними, так як не впливають на кількісні і вартісні показники оцінюваного товару, та спростовуються наведеними позивачем доводами.

Представник відповідача вірно вказує, що до документів для проведення митного оформлення не було додано платіжних документів, однак це не впливає на загальну фактурну вартість оцінюваного товару. Крім того, відповідачем безпідставно не було враховано додатково надані позивачем платіжні документи, а саме заяву про купівлю валюти від 18.04.2013 № 10 і платіжне доручення в іноземній валюті від 18.04.2013 № 8 на суму 101 780,77 дол. США, згідно з якими позивачем доручено АТ «ОТП Банк» вчинити правочин щодо купівлі іноземної валюти для оплати контракту від 22.12.2011 № SGL-2112 та додатків до нього і зокрема додатку № 33 від 22.12.2011, а згодом перераховано вказані кошти іноземному Продавцю.

Водночас відповідач у своїх запереченнях вірно послався на умови договору з ТОВ «Транспортир Форвардинг» від 12.07.2012 року № 1207-12, розділом 2 якого передбачено, що організація та забезпечення перевезення вантажів здійснюється згідно заявки, яка до митного оформлення не подавалася.

Однак, в даному випадку, її відсутність не спростовує фактичне перевезення контейнеру № OOLU8390387 морським транспортом, що підтверджується наданим до митного оформлення коносаментом (Bill of Lading) № NGBLEG1304023B, а також не впливає на вартісні показники витрат на перевезення даного контейнеру, які підтверджуються відповідною довідкою ТОВ «Транспортир Форвардинг» № 62123, підписаною його директором і головним бухгалтером, та рахунком-фактурою № 62123. До суду позивачем також було надано заявку № 0104/13-3 від 1 квітня 2013 року на загальну суму 30 373,40 грн. та платіжне доручення від 19.06.2013 № 365 про оплату позивачем транспортно-експедиційних послуг в сумі 30 373,40 грн., які підтверджують достовірність зазначених позивачем відомостей.

Слід зазначити, що коносамент – товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. Коносамент виконує основні функції: свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів; засвідчує прийняття вантажу для перевезення; є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Звідси, заперечення відповідача про неможливість підтвердження митної вартості товарів є безпідставними і повністю спростовуються наданими до митного оформлення документами та поясненнями позивача.

Таким чином, інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не вбачається.

В даному в випадку відсутність не поданих декларантом окремих додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до органу доходів і зборів для митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для надання висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 11.09.2012 року (№ 26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Крім того, відповідач не надав суду докази щодо обов’язкової згідно ч. 1 ст. 55 Митного кодексу наявності передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України випадків, за яких Київська регіональна митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Слід зазначити, що визначення відповідачем вартості оцінюваного товару порівняно з вартістю подібних (аналогічних) товарів, яка є вищою за контрактну ціну оцінюваних товарів, то сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Також, відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначив та не надав суду доказів на підставі яких ним здійснювався розрахунок коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Крім того, обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч нормам, встановленим статтею 58 цього Кодексу.P> P >Згідно із позицією Верховного Суду України (постанова від 11.09.2012 у справі № 21-262а12) ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Як вже зазначалося вище, відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

На думку суду, у відповідача були наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Розбіжності, на які посилається митний орган, не беруться судом до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів. Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 року № 100270000/2013/710411/2.

Судом також встановлено, що прийняття відповідачем неправомірного рішення призвело до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару податку на додану вартість у розмірі 14 805,41 грн.

Суд також звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно підпункту «в» п. 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362 дія цього Порядку не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Враховуючи неправомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, та зважаючи на обґрунтованість і документальне підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню на користь ТОВ «НЛ–Імпорт» з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки вимога позивача про повернення коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ТОВ «НЛ–Імпорт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 року № 100270000/2013/710411/2.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ–Імпорт» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14 805,41 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот п’ять грн. 41 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ–Імпорт» судовий збір у розмірі 148,05 грн. (сто сорок вісім грн. 05 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук