Постанова № 36239550, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 826/15644/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вісмас-Сервіс"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2012р. №0002162250 та №0002172250, - На підставі ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісмас-Сервіс" звернулося до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2012р. №0002162250 та №0002172250.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 12.12.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст.ст. 122, 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро", ТОВ "Сімпаза", ТОВ "Алігус", ТОВ "Дана Плюс" за весь період фінансово-господарських відносин.

За результатами перевірки складено акт №254/22.5.0.9/30300047 від 17.04.2013р. (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.228, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 373 101,00 грн.; п.п. 7.2.1, п. 7.2.3, п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5., п. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 227 398,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 29.04.2013р. винесено податкові повідомлення рішення:

- №0002162250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 373 101,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 379 040,00 грн.

- №0002172250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 227 398,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 532 523,50 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість у перевіряємий період, слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат коштів, сплачених на користь ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро" на підставі господарських договорів, укладених з вказаними суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді, оскільки правочини, укладені позивачем з даними контрагентами укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу складені на підставі таких правочинів документи є такими, що не відповідають вимогам, встановлених законом до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не є реальними.

Висновки податкового органу щодо безтоварності правочинів, укладених з ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро" ґрунтуються на обставинах викладених в акті податкової перевірки, у якому містяться міркування працівників податкового органу щодо відсутності у контрагента реальної можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання за правочинами.

Крім того, як вбачається з протоколу від 03.11.2012р. допиту свідка - керівника ТОВ "Сагуаро" ОСОБА_1, останній не має жодного відношення до створення чи господарської діяльності вказаного підприємства, жодних осіб на вказані дії не уповноважував.

Відповідно до висновку №2-П, №26-TEД/12-23 комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи, на ряді документів ТОВ "Боніт" підписи виконані не керівником ОСОБА_2, а іншою особою.

З висновку №5-П №29-ТЕД/12-23 від 14.01.2013р. комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається, що підписи на ряді документів ТОВ "Міксагро" виконані не керівником ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно протоколу допиту свідка від 06.11.2012р. ОСОБА_4 вбачається, що ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро" є фіктивними підприємствами, діяльність спрямована на одержання неправомірної податкової вигоди.

Вказані обставини позивачем спростовані не були. Крім того під час проведення допиту свідки були попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України та позивачем не надано жодного доказу про те, що будь-кого з них притягнуто до такої відповідальності за завідомо неправдиве показання свідка.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту чи валових витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Виходячи з вищенаведеного, суду треба встановити факт здійснення (реальності) господарської операції.

Матеріали справи свідчать що всі укладені між позивачем та його контрагентами договори були договорами поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У той же час, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження перевезення придбаного товару. Крім того позивачем не доведено, що його контрагенти мали адміністративно-господарські можливості, зокрема, персонал, основні фонди, транспортні засоби, що робить можливим виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами поставки.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро".

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро" носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, позивач та ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро" не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій