Постанова № 36239532, 13.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2013 року № 2а-5243/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011352310/0 від 30.12.2010р., №0011342310/0 від 30.12.2010На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0011352310/0 від 30.12.2010р., №0011342310/0 від 30.12.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012р. позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2013р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2011р. і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012р., а справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013р. справу прийнято до провадження суддею Смолієм І.В. та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 28.11.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період з 01.01.2008р. по 30.09.09.2010р.

За результатами перевірки складено акт №1068/23-10/34729203 від 14.12.2010р. (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 41 666,00 грн.; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 986,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 30.12.2010р. винесено податкові повідомлення рішення:

№0011352310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 449,00 грн., з яких 41 666,00 грн. основного платежу та 20 833,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0011342310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395 980,00 грн., з яких 263 986,00 грн. основного платежу, та 131 994,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість, у перевіряємий період, слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту коштів, сплачених на користь ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на підставі господарських договорів, укладених між вказаними суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді, оскільки правочини, укладені позивачем з даними контрагентами укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу є нікчемними.

Висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ґрунтуються на обставинах викладених в акті податкової перевірки, у якому містяться міркування працівників податкового органу щодо відсутності у контрагента реальної можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання за правочинами.

Крім того, як вбачається з протоколу допиту свідка - засновника та директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_1, проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській обл. Андрійчуком Р.Б. було встановлено, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та зареєстрував його виключно з метою грошової винагороди.

Також, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2008 року - березень 2010 року, про що складено акт №823/23-10/34981754 від 14.10.2010р.

Перевіркою було встановлено недодержання вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2012р. по справі № 1-п-32/11 ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011р., тобто з нереабілітуючих підстав.

Позивачем в судовому засіданні дані обставини спростовані не були.

Надані позивачем нотаріально засвідчені заяви гр. ОСОБА_1, в яких він стверджує про реальність господарських операцій суд оцінює критично з огляду на те, що під час проведення вказаного вище допиту свідок був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України та наразі ОСОБА_1 не притягнуто до такої відповідальності за завідомо неправдиве показання свідка. Також вказані докази спростовуються Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2012р. по справі № 1-п-32/11.

Крім того, судом було викликано в якості свідка ОСОБА_1 для дачі особистих пояснень щодо обставин, які мають значення для справи, проте свідок в судове засідання не з'явився, пояснень щодо обставин, які мають значення для справи не надав.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Матеріали справи свідчать, що надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Про вказані обставини також свідчать відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, робочої сили для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій