Постанова № 36239412, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року 09:19 № 826/15598/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення штрафу в розмірі 5 100 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (надалі - позивач, Комісія) звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - відповідач) штрафу в розмірі 5 100 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 04.10.2013 р. відкрито скорочене провадження у адміністративній справі.

Ухвалою суду від 28.10.2013р. вирішено продовжити судовий розгляд за загальними правилами, закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, зазначивши, що на підставі постанови про накладення штрафу у відповідача виникла заборгованість, яка самостійно не погашена.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що постанова позивача про накладення штрафу є неправомірною у зв'язку з чим відповідач планує оскаржити її в судовому порядку, тому стягнення боргу за цією постановою є передчасним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 лютого 2013 року інспекційною групою Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг складено проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», за результатами якої складено акт № 79/13-8 ФМ від 04.02.2013 року.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем зафіксовано окремі порушення Товариством вимог чинного законодавства України, що регулюється Законом України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та іншими нормативно-правовими актами з питань фінансового моніторингу.

Згідно з вказаним актом встановлено порушення відповідачем вимог пункту 2.13 Розділу II Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.03р. № 25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.03р. за №715/8036 (далі - Положення) щодо призначення однієї і тієї ж самої особи відповідальним працівником одночасно у декількох відокремлених підрозділах Страховика.

19.03.2013 року на адресу відповідача надійшла постанова № 17/17-4/20 ФМ від 01.03.2013 року про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, якою постановлено застосувати до відповідача штраф у сумі 5 100,00 (п'ять тисяч сто) гривень та обов'язок усунути порушення.

У зв'язку із відсутністю оскарження вказаної постанови та несплатою відповідачем штрафу позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач звернув увагу суду на неправомірність накладення штрафу, оскільки відокремлені підрозділи Страховика не мали права здійснювати розрахунково касові операції.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що не погоджується із прийнятою позивачем постановою у зв'язку з чим просив суд надати час для можливості оскарження її в судовому порядку, після чого зупинити провадження у даній справі.

Враховуючи наведені доводи відповідача, в судовому засіданні 11.11.2013р. судом оголошено перерву до 18.11.2013р.

18.11.2013р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні. Клопотання було задоволено та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2013р.

Станом на 25.11.2013р. від відповідача жодних заяв чи клопотань не надходило, зокрема клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарженням згаданої постанови позивача.

Відповідно до статті 20 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2664-ІІІ) державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

3) нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг);

4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 21 Закону № 2664-ІІІ щодо інших ринків фінансових послуг державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011, основними завданнями Нацкомфінпослуг є здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.

Як встановлено під час розгляду справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановлено ПрАТ «СК «Еталон» порушення вимог пункту 2.13. розділу II Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.03 № 25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.03 за №715/8036 щодо призначення однієї і тієї ж самої особи відповідальним працівником одночасно у декількох відокремлених підрозділах страховика, які мають право здійснювати розрахунково-касові операції та вимог частини першої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» щодо призначення працівника відповідального за проведення фінансового моніторингу без урахування вимог законодавства, нормативно-правових актів Спеціально уповноваженого органу.

Вказані висновки зроблені на підставі дослідженої копії наказу про призначення відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу у регіональних структурних підрозділах ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» - Мирончук Маріанни Іванівни від 02.09.10 № 76-к та Додатку 2 «Звіту про страхові платежі та виплати по структурних підрозділах страховика» «Звіту про доходи та витрати страховика» звітних даних ПрАТ «СК «Еталон», які підтверджують діяльність відокремлених підрозділів.

Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 Господарського кодексу України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 218 Господарського кодексу України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 39 Закону № 2664 у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг може застосовувати такий захід впливу, як накладення штрафів в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Посадові особи Уповноваженого органу, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг дотримано передбачених законодавством вимог при накладенні на відповідача штрафу за порушення правил діяльності на ринку фінансових послуг.

Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг правомірно винесла постанову № 63/15/3 від 17 квітня 2013 року про застосування до відповідача штрафу за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

На момент звернення до суду сума штрафу товариством не сплачена.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та пункту 2.4 розділу 2 Положення № 2319, якщо сума штрафу не сплачена в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку.

Пунктом 4.22 розділу 4 Положення № 2319 визначено, що рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1-3, 6-9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів оскарження постанови № 17/17-4/20 ФМ від 01.03.2013 року, хоча для цього судом надавався час товариству та неодноразово оголошувалась перерва в судовому засіданні.

Таким чином, згідно з п. 4.22 розділу 4 Положення № 2319 постанова позивача № 17/17-4/20 ФМ від 01.03.2013 року є дійсною та підлягає виконанню.

Беручи до уваги те, що суму штрафу до Державного бюджету у розмірі 5 100,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (вул. Дегтярівська, 33 Б, м. Київ, 03057, код за ЄДРПОУ 20080515) на рахунок територіального органу Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника на балансовий рахунок 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету» код бюджетної класифікації за доходами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106, штраф у сумі 5 100,00 грн. (п'ять тисяч сто грн. 00 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 02.12.2013 року.