Постанова № 36239339, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 10:57 № 826/16994/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012р. № 0000244310.

Ухвалою суду від 31.10.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом не було враховано в повній мірі вимог податкового та іншого законодавства, тому висновки перевірки щодо заниження позивачем сум податку з доходів фізичних осіб є необ'єктивними, а рішення про визначення податкового зобов'язання з цього податку підлягає скасуванню.

Відповідач в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами документальної планової виїзної перевірки податковим органом було встановлено заниження Банком сум податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого правомірно винесено спірне рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 28.02.2013 року відповідачем складено Акт перевірки № 494/43-10/19357443 від 07.05.2013р.

На підставі зазначеного Акту перевірки Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби були винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012р. № 0000244310.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновку акту перевірки про порушення позивачем абз. «б» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 з урахуванням вимог п.1.2 ст.1, п.п.4.3.32 п.4.3 ст.4, ст.8, ст.14, ст.15, ст.16, абз. «а» п.17.2 ст.17 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями (надалі - Закон №889) та п.168.1, п.168.4 ст.168 абз. «а» п.171.1 ст.171 ПК України, а саме позивачем не нараховано, не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 23 154,47 грн.

Як вказує відповідач, у зв'язку з тим, що банком надавались послуги з харчування осіб, які повинні кваліфікуватися як додаткове матеріальне благо, що підлягає оподаткуванню так само, як і кошти, надані працівникам позивача під звіт.

Однак суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, що пояснюється наступним.

Згідно з п. 2.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що діяв до набрання чинності ПК України, платником податку з доходів фізичних осіб вважався резидент, який отримував як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, а також нерезидент, який отримував доходи з джерелом їх походження з території України.

При цьому, відповідно до пп.8.1.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", обов'язок з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, що виплачувались на користь платника податку, покладався на податкового агента.

На підставі наведених положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" випливає, що обов'язок податкового агента з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб може бути виконаний лише за умови наявності достатньої інформації про платника податку -фізичну особу.

За відсутності такої інформації дохід, що одержується невизначеною кількістю фізичних осіб у вигляді додаткового блага, не може бути персоніфікований, а тому обов'язок податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку з такого доходу не може бути об'єктивно виконаний.

Також, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, вартість безоплатно отриманих невизначеними фізичними особами послуг з харчування від позивача не може розглядатися як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку про те, що на підставі положень ПК України оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, також можливе лише в разі їх одержання безпосередньо конкретними платниками податку.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПК України не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу кошти, отримані платником податку під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПК України.

Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту стооку, є особа, що видала таку суму, зокрема, під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до копій звітів використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, що представлені до перевірки відповідачу та надано до суду, позивачем було уповноважено своїх працівників здійснювати представницькі витрати за рахунок позивача.

При цьому, суми перевищення фактичних витрат на виконання таких дій згідно з авансовими звітами відсутні.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що в даному випадку відсутній як об'єкт оподаткування, так і обов'язок податкового агента.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012р. № 0000244310.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесене Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012р. № 0000244310.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 12 грудня 2013р.