Постанова № 36239042, 16.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року 810/6471/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Корнелюк М.П. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Реверспродукт» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Реверспродукт» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 20 листопада 2013 року №0002032300 та №0002022300.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ПП «Реверспродукт» вимог пункту 138.1 пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 1090237,66 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1038321,58 грн.

ПП «Реверспродукт» вважає висновки податкового органу про завищення валових витрат та податкового кредиту за результатами проведення господарських операцій з ТОВ «Байк-Ал» безпідставними та необгрунтованими. Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки від ТОВ «Байк-Ал» алюмінієвих зливків спростовується належним чином оформленими та поданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами договорів поставки та комісії, податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару, які підтверджують, що господарська операція купівлі-продажу товару у ТОВ «Байк-Ал» була обумовлена діловою метою, мала реальний характер і фактично виконана. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим

Свою позицію пояснює тим, що позивач здійснював операції із закупівлі алюмінієвого сплаву у зливках із ставкою податкового кредиту ПДВ 20% та подальшої передачі її для реалізації на експорт із ставкою 0% по договору комісії, без мети реального настання правових наслідків. Господарські операції ПП «Реверспродукт» за договором з ТОВ «Байк-Ал» є нетиповими для позивача, товар за договором поставки не переміщувався, проведено лише формальний обмін документами спрямований на отримання безпідставної податкової вигоди. Таким чином, позивач вчиняв правочини з наміром заниження об'єкту оподаткування, несплати грошових коштів до державного бюджету, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Враховуючи нетиповий характер придбання та реалізації "алюмінієвих зливків" та пов'язаних з цим послуг, була відсутня самостійна ділова мета, яка є визначним чинником господарської діяльності - отримання доходу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Реверспродукт» зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 2 липня 2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 726871 (т.1 а.с.22). На податковому обліку ПП «Реверспродукт» перебуває у Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області

Відповідно до матеріалів справи, у період з 24 жовтня 2013 року по 16 жовтня 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 14 жовтня 2013 року № 352 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Реверспродукт» щодо документального підтвердження експортних операцій їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 6 листопада 2013 року № 22-01/36530725 (далі - Акт перевірки)( т.1 а.с.44-63).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПП «Реверспродукт» пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 1090237,66 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1038321, 58 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 1034150,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 1753,58 грн., грудень 2012 на суму 186,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, формуванням ПП «Реверспродутк» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Байк-Ал».

На основі висновків акту перевірки, 20 листопада 2013 року Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0002032300, яким ПП «Реверспродукт» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1635357,00 грн., у тому числі 1090238,00 грн. за основним платежем та 545119,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 64) та податкове повідомлення рішення №0002022300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1557483,00 грн., у тому числі 1038322,00 грн. за основним платежем та 519161,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 65).

Не погоджуючись з висновком податкового органу позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання витратних матеріалів, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що між ПП «Реверспродутк» та ТОВ «Байк-Ал» було укладено договір купівлі-продажу № 04/09-12 від 4 вересня 2012 року (т.1 а.с.87-88), згідно з умовами якого, Продавець (ТОВ «Байк-Ал») зобов'язується передати у власність Покупця (ПП «Реверспродутк»), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити на умовах, що передбачені цим Договором металопродукцію, номенклатура, кількість та ціна якою визначені сторонами у Специфікаціях, що додаються до договору. Пунктом 2.1 договору встановлено, що якість товару, який поставляється Продавцем має відповідати характеристикам та технічним вимогам, які притаманні такому виду товарів та має сертифікат якості.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 04/09-12 від 4 вересня 2012 року виписано:

Видаткові накладні: №БЙК5 від 17 вересня 2012 року на суму 954600,00 грн., №БЙК10 від 18 вересня 2012 року на суму 954600,00 грн., №БЙК11 від 19 вересня 2012 року на суму 954600,00 грн., №БЙК14 від 20 вересня 2012 року на суму 954600,00 грн., №БЙК19 від 24 вересня 2012 року на суму 1431900,00 грн. (т.1, а.с. 93, 96, 99, 102, 105).

Податкові накладні: від 17 вересня 2012 року №7 на суму 954600,00 грн., у тому числі ПДВ 159100,00 грн., від 18 вересня 2012 року №8 на суму 954600,00 грн., у тому числі ПДВ 159100,00 грн., від 19 вересня 2012 року №9 на суму 954600,00 грн., у тому числі ПДВ 159100,00 грн., від 20 вересня 2012 року №10 на суму 954600,00 грн., у тому числі ПДВ 159100,00 грн., від 24 вересня 2012 року №11 на суму 1431900,00 грн., у тому числі ПДВ 238650,00 грн. (т.1, а.с. 94, 97, 100, 103, 106).

Також судом встановлено, що між ПП «Реверспродукт» та ТОВ «Байк-Ал» укладено договір комісії на реалізацію металопродукції №23/03-12 від 29 березня 2012 року, та №29/03-12 від 29 березня 2012 року, відповідно до умов яких, Комітент (ПП «Реверспродукт») доручає, а Комісіонер (ТОВ «Байк-Ал») зобов'язується за комісійну винагороду здійснити від свого імені в інтересах Комітента продаж металопродукції, що належить Комітенту на праві власності, нерезидентам України.

Передача майна на виконання договору комісії №23/03-12 від 29 березня 2012 року відбувалась за актами про приймання-передачу алюмінієвого сплаву у зливках марки АК5М2 на комісію: від 14 вересня 2012 року №1, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 14 вересня 2012 року №2, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 17 вересня 2012 року №3, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 17 вересня 2012 року №4, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 18 вересня 2012 року №5, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 18 вересня 2012 року №6, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 19 вересня 2012 року №7, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн. від 19 вересня 2012 року №8, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 20 вересня 2012 року №9, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 20 вересня 2012 року №10, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 24 вересня 2012 року №11, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн., від 24 вересня 2012 року №12, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн. (т.1, а.с. 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135).

Передача майна на виконання договору комісії №29/03-12 від 29 березня 2012 року відбувалась за актами про приймання-передачу алюмінієвого сплаву у зливках марки АК5М2 на комісію:від 24 вересня 2012 року №1, за яким передано 25 тон на суму 399650,00 грн.

Таким чином, товар за договором купівлі продажу №04/09-12 від 4 вересня 2012 року, не переміщуючись зі складу продавця, у момент складання видаткових накладних відразу повертався до первісного постачальника (ТОВ «Байк-Ал») у якості об'єкта договору комісії, що оформлено відповідними актами-прийому передачі, дата, об'єми та ціна за якими збігається з первинними документами, що засвідчують договір купівлі-продажу.

У подальшому придбаний товар (алюмінієві зливки марки АК5М2) реалізується за договором поставки №4 від 15 грудня 2011 року покупцю нерезиденту Steelinvest s.r.o, (Кошице, Словенія) (а.с. 138). Відповідно до умов договору Продавець (ТОВ «Байк-Ал») продає, а Покупець (Steelinvest s.r.o) придбаває металопродукцію, номенклатура, кількість, ціна та умови поставок яких визначені специфікаціями.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що якість кожної партії продукції, що поставляється, підтверджується сертифікатами якості, виданими виробником або лабораторією, що має державну атестацію.

Пунктом 3.3 договору визначено і конкретний об'єкт за договором поставки, а саме сплав марки АК5М2, його якісні, хімічні та фізичні характеристики.

Реалізація здійснювалась відповідно до: вантажно-митних декларацій (т.1, а.с. 145-146, 152-153, 159-160, 166-167, 173-174, 180-181, 187-188, 194-195, 201-202, 208-209,215-216, 222-223, т.2, а.с. 8-9). Міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) (т.1, а.с. 147,154,161, 168,175, 182, 189, 196, 199, 203, 210, 217,224, т.2, а.с. 10)

Про обсяг та вартість металопродукції, реалізованої на користь нерезидента свідчать звіти комісіонера. Так, відповідно до Звіту №1, на підставі договору комісії №23/03-12 від 29 березня 2012 року, ТОВ «Байк-Ал» реалізовано на користь Steelinvest s.r.o алюмінієвого сплаву у зливках марки АК5М2 у кількості 300 тон на суму 4795800,00 грн. (т.1, а.с. 136-137). Відповідно до звіту комісіонера №1 за договором комісії від 29/03-12 від 29 березня 2012 року, ТОВ «Байк-Ал» реалізовано на користь Steelinvest s.r.o алюмінієвого сплаву у зливках марки АК5М2 у кількості 25 тон на суму 399650,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що Контракт №4 між ТОВ «Байк-Ал» та фірмою Steelinvest s.r.o. укладений 15 грудня 2011 року, договір комісії між ПП «Реверспродукт» та ТОВ «Байк-Ал» укладено лише 29 березня 2012 року, тоді як поставка алюмінієвого сплаву у зливках відбувлась у вересні 2012 року, на умовах договору купівлі-продажу, датованого 4 вересня 2012 року.

Таким чином, договори комісії щодо реалізації алюмінієвих зливків були укладені сторонами до здійснення факту поставки товару, що є об'єктом комісії, а саме у березні 2012 року. Пунктом 2.1 договорів комісії від 29 березня 2012 року встановлено, що Комісіонер (ТОВ «Байк-Ал») зобов'язується за комісійну винагороду здійснити від свого імені в інтересах Комітента (ПП «Реверспродукт»), необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти третіх осіб - покупців на металопродукцію Комітента.

Суд зазначає, що на момент укладення договору комісії позивач не набув права власності на металопродукцію, обумовлену договором комісії, а ТОВ «Байк-Ал» фактично не здійснювало комерційно-маркетингову роботу щодо пошуку третіх осіб - покупців на металопродукцію ПП «Реверспродукт», як це передбачає пункт 2.1 договору, оскільки контракт на реалізацію алюмінієвих зливків марки АК5М2 та на виконання умов комісії, був укладений комісіонером ще у грудні 2011 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема вантажно-митних декларацій №064955, №064956 ( т.1, а.с. 187-188, 222-223), перша поставка товару на користь нерезидента відбулась 14 вересня 2012 року, одночасно з поставкою цього ж товару на користь позивача, на умовах договору купівлі-продажу від 4 вересня 2012 року. У той же час, оплата за партію товару відповідно до вантажно-митних декларацій №064955, №064956, нерезидентом здійснено 29 серпня 2012 року. Отже, ТОВ «Байк-Ал» отримано плату за товар комітента ПП «Реверспродукт», який на час такої оплати у позивача був відсутній у силу того, що договір купівлі продажу стороні уклали лише 4 вересня 2012 року.

Аналіз змісту вищезазначених договорів дає підстави вважати, що ТОВ «Байк-Ал» уклало відповідний зовнішньоекономічний договір в контексті власної господарської діяльності з метою реалізації конкретно визначеної металопродукції, а саме алюмінієвих зливків марки АК5М2, про що чітко вказано у пункті 3.3 Контракту №4 від 15 грудня 2011 року.

Із зазначеного вбачається, що на момент укладення контракту (грудень 2011 року), вказаний товар вже був у власності ТОВ «Байк-Ал», втім, з метою формування незаконної податкової вигоди ПП «Реверспродукт», ТОВ «Байк-Ал» укладає договір купівлі-продажу, за якими передає у власність позивача товар, який одночасно є об'єктом раніше укладеного зовнішньоекономічного договору з нерезидентом. При цьому, товар фактично залишається у постачальника (ТОВ «Байк-Ал) та реалізується в подальшому покупцям ТОВ «Байк-Ал» за договорами комісії, а ПП «Реверспродукт» у ході придбання товару відносить до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних (оплачених) товарів.

Таким чином, зазначений вище рух активів лише створював видимість проведення ПП «Реверспродукт» та ТОВ «Байк-Ал» господарських операцій, в результаті чого кошти фактично були повернуті ТОВ «Байк-Ал», а зазначені договори купівлі-продажу та комісії не вплинули на зміну майнового стану позивача.

Крім того, дані обставини дають підстави стверджувати, що купівля ПП «Реверспродукт» продукції та подальше її використання у господарській діяльності з віднесенням до податкового кредиту, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю і спрямована виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо твердження представника позивача про прибутковість господарських операцій суд зазначає наступне.

Так, витрати ПП «Реверспродукт» за договором купівлі-продажу №04/09-12 від 4 вересня 2012 року склали 6 204 900,00 грн., про що свідчить також довідка ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» про сплачені кошти на користь ТОВ «Байк-Ал» (т.1, а.с. 107). У той же час, дохід від реалізації металопродукції за договором комісії нерезиденту, відповідно до звітів комісіонера від 15 жовтня 2012 року (т.1, а.с. 136 та т.2, а.с. 7) склали 5 260 734,00 грн.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В свою чергу, економічний результат (ефект) відображає вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності підприємства, і виражається в отриманні прибутку, економії тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальної економії від зниження собівартості продукції тощо.

На підставі аналізу наведених норм податкового законодавства можна дійти висновку, що ціна товару включає і податок на додану вартість, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування цим податком. Необхідність виключення податку на додану вартість зі складу витрат та доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток. Згідно підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Визначення витрат на придбання товару без урахування витрат на сплату податку на додану вартість призвело до помилкового висновку позивача про отримання доходу від зазначеної операції, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представниками позивача не надано доказів того, що купівля товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором комісії за ціною, нижчою від суми витрат, були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові від 1 квітня 2008 року №08/91.

За наведених обставин, враховуючи зазначене, суд погоджується з висновками відповідача, що реалізація на експорт металопродукції без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього обладнання та його подальша реалізація на експорт згідно з договором комісії за ціною, нижчою від суми витрат, пов'язаних із такою експортною операцією, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Дохідність такої операції є умовною, оскільки досягнута лише за рахунок зменшення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Наявність цих ознак свідчить про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платника податків, та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обгрунтованності укладених угод. Крім цього, наявність наступних обставин може свідчити лише про направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди переважно чи за рахунок бюджету, а саме зловживання суб'єктом господарювання правом на отримання бюджетного відшкодування та відсутність економічного ефекту від укладених угод.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків відповідача, що господарські операції ПП «Реверспродукт» та ТОВ «Байк-Ал» здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ шляхом оформлення операцій з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт, спрямованість вказаних господарських операцій винятково на зменшення бази оподаткування та відсутність розумної економічно-обгрунтованої необхідності і достатньої ділової мети.

Що ж до наданих позивачем та долучених до матеріалів справи первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Байк-Ал», суд зазначає, що зазначені документи не свідчать про законність господарської діяльності позивача за угодами, що розглядались в межах зазначеної справи та не доводять наявність у позивача господарської мети щодо отримання прибутку, а також не спростовують доводів відповідача та його висновків, викладених в акті перевірки.

Отже, висновок відповідача про порушення ПП «Реверспродукт» пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 1090237,66 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1038321, 58 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 1034150,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 1753,58 грн., грудень 2012 на суму 186,00 грн. є обґрунтованим а податкові повідомлення-рішення прийняті на їх основі є законними.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПП «Реверспродукт» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2013року