Постанова № 36238920, 12.12.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 803/2409/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І. Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сівчук К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013 року № 0006561702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 91420,83 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 73136,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18284,17 грн. та № 0006551702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30612,50 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 24490,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6122,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 20.06.2013 року № 3319/17-2/НОМЕР_3 про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року було виявлено, що укладені з контрагентами договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Луцької ОДПІ безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.

У письмових запереченнях від 04.12.2013 року та у судовому засіданні представник Луцької ОДПІ позовні вимоги не визнала, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій для перевірки не надав, під час перевірки неможливо було встановити реальність здійснення господарських операцій, оскільки товаросупровідних документів (шляхові листи, товарно-транспортні накладні на перевезення товару), доказів про передачу товару, зберігання товару підприємцем не було надано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що з 27.05.2013 року по 13.06.2013 року Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 20.06.2013 року № 3319/17-2/НОМЕР_3, яким встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24490,00 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 6667,00 та вересень 2011 року - 17823,00 грн.

- п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України в результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 73136,66 грн.

На підставі акту перевірки 06.08.2013 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0006561702 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 91420,83 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 73136,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18284,17 грн. та № 0006551702 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30612,50 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 24490,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6122,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року № 0006551702 та № 0006561702 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем не було надано перевіряючим товарно-транспортних накладних (що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей), документів, що підтверджують факт передачі товару (актів приймання-передачі товару, довіреностей, а також інших документів), а використані під час перевірки акти перевірки контрагентів свідчать про безтоварність господарських операцій. Дані твердження Луцької ОДПІ ґрунтуються на досліджених при проведенні перевірки даних по господарських операціях з контрагентами, а саме:

1) з ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» встановлено наступне.

Між позивачем та вказаним контрагентом 06.09.2011 року було укладено договір поставки оптової партії товару з відстрочкою платежу № 18. Відповідно до умов договору позивачу було передано товар - масло вершкове, вартістю 106935,00 грн. На виконання умов договору ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» було видано позивачу видаткову накладну № РН-8/9 від 06.09.2011 року та податкову накладну № 14. Факт оплати підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 25.10.2011 року № 10, від 26.10.2011 року № 11, від 27.10.2011 року № 12, від 03.11.2011 року № 17, від 04.11.2011 року №18, від 07.11.2011 року № 20, від 08.11.2011 року № 21.

Крім того, в ході перевірки фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» було враховано акт від 14.12.2011 року №960/2301/33919120, в якому встановлено відсутність на підприємстві необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

2) з ТзОВ «Авитек груп ЛТД» встановлено наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Авитек груп ЛТД» було укладено договір від 01.03.2011 року № 01/05-3, згідно якого ТзОВ «Авитек груп ЛТД» зобов'язалося передати у власність позивачу товар - масло вершкове, вартістю 500000 грн., а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору ТзОВ «Авитек груп ЛТД» було видано позивачу видаткові накладні № АГ-0000739 від 01.03.2011 року та № АГ-0002181 від 01.05.2011 року, а ФОП ОСОБА_3 було здійснено оплату за отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 235 від 25.06.2011року, № 219 від 19.05.2011року.

В ході перевірки фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Авитек груп ЛТД» враховувалися акти перевірки від 08.08.2011 року № 1042/23-3/37046350 та від 09.06.2011 року № 688/23-3-37046350, в яких встановлено відсутність у ТзОВ «Авитек груп ЛТД» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТзОВ «Авитек груп ЛТД» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

3) з ТзОВ «Елаком інвест» встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Елаком інвест» було укладено договір від 29.11.2010 року № 065/11, згідно якого ТзОВ «Елаком інвест» зобов'язалося передати у власність позивачу товар - масло вершкове, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору ТзОВ «Елаком інвест» було видано позивачу податкову накладну № 325 від 14.01.2011 року та видаткову накладну № ЕІ-0000259 від 14.01.2011 року, однак, як встановлено в акті перевірки від 20.06.2013 року № 3319/17-2/НОМЕР_3 позивачем не було надано документів, які б засвідчували факт оплати за вищевказаний товар.

Статтею 44 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Однак, всупереч наведених вимог позивач ні під час перевірки, ні після її проведення і до прийняття податкових повідомлень-рішень, не скористався правом надати Луцькій ОДПІ документи, які підтверджують факт транспортування товару. Також позивачем не були долучені товарно-транспортні накладні до матеріалів позовної заяви при поданні позову, що в свою чергу свідчить про відсутність факту переміщення товару від контрагентів до позивача, на які виписано видаткові та податкові накладні. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 легкового автомобіля Седан марки Peugeot, власником якого є ОСОБА_3, на підтвердження факту транспортування товару (масло вершкове), однак судом це не береться до уваги, оскільки перевезення даним легковим автомобілем товару у такій кількості не є можливим.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, платіжних документів самі по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

На підтвердження факту зберігання товару позивачем було надано договори, а саме:

1) договір суборенди приміщення від 28.07.2009 року № 68, який укладений між позивачем та ПП «Вінтер». Предметом даного договору являється передача ПП «Вінтер» у платне користування позивачу складські приміщення - холодильні місткості, а також супутні споруди та підсобні приміщення, які знаходяться в АДРЕСА_1. Факт виконання договору підтверджується актом приймання-передачі складського приміщення від 01.08.2009 року. Строк дії договору оренди до 31.12.2009 року.

2) договір оренди від 01.10.2009 року № 46, який укладений між позивачем та ТзОВ «Торговий дім Любарт». Предметом даного договору є передача ТзОВ «Торговий дім Любарт» у тимчасове користування позивачу офісне приміщення на третьому поверсі, яке знаходиться в АДРЕСА_2, загальною площею 16, 7 м. кв. Метою даного договору оренди являється розміщення ділового офісу. Факт виконання договору підтверджується актом здачі-приймання від 01.10.2009 року. Строк дії договору оренди 1 рік, тобто до 01.10.2010 року.

3) договір відповідального зберігання № 86 від 27.07.2012 року, який укладений між позивачем та ПП «Вінтер». Предметом даного договору є передача ФОП ОСОБА_3 товару ПП «Вінтер» на відповідальне зберігання по факту товар (масло). Строк дії договору до 31.12.2012 року.

4) договір оренди № 2/12 від 01.01.2012 року, який укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Торговий дім Любарт». Предметом даного договору передача ТзОВ «Торговий дім Любарт» у тимчасове користування позивачу холодильну камеру з холодильним агрегатом BITZER 4EC-62 у АДРЕСА_2 Метою даного договору є зберігання продуктів харчування. Факт виконання договору підтверджується актом здачі-приймання до договору оренди № 2/12 від 01.01.2012 року. Строк дії договору складає 1 рік, тобто до 01.01.2013 року .

Однак, суд не бере до уваги вищезазначені договори, оскільки правовідносини між позивачем та ТзОВ «Елаком інвест», ТзОВ «Авитек груп ЛТД», ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» відбувались у 2011 році, а термін дії цих договорів охоплює період з 28.07.2009 року по 01.10.2010 року та з 01.01.2012 року по 01.01.2013 року, тому зазначені договори не можуть слугувати належними доказами на підтвердження факту зберігання товару. Також позивачем не надано документів, які б засвідчували факт оприбуткування позивачем товару на складі.

Крім того, позивачем на підтвердження факту подальшої реалізації придбаного товару були подані видаткові накладні від 28.02.2011 року № БО-0000033, від 01.04.2011 року № БО-0000048, від 20.10.2011 року № БО-0000260, від 01.11.2011 року № БО-0000261, від 20.10.2011 року № БО-0000258, № БО-0000259, від 03.10.2011 року № БО-0000242, № БО-0000243, № БО-0000240, № БО-0000241, від 12.09.2011 року № БО-0000205, від 16.09.2011 року № БО-0000206,від 09.09.2011 року № БО-0000192, № БО-0000193, від 06.09.2011 року № БО-0000190, № БО-0000191, від 27.05.2011 року № БО-0000132, № БО-0000133, № БО-0000130, № БО-0000131, від 15.04.2011 року № БО-0000070, від 13.05.2011 року № БО-0000111, від 27.05.2011 року № БО-0000128, № БО-0000129, від 13.05.2011 № БО-0000109, № БО-0000110, від 06.05.2011 року № БО-0000102, № БО-0000103, від 08.04.2011 року № БО-0000063, № БО-0000064, від 08.04.2011 року № БО-0000061, № БО-0000062, від 01.04.2011 року № БО-0000050, № БО-0000049, від 28.03.2011 року № Бо-0000045, від 31.03.2011 року № БО-0000046, від 18.03.2011 року № БО-0000042, від 22.03.2011 року № БО-0000043, 11.02.2011 року № БО-0000026, від 15.02.2011 року № БО-0000027, від 19.01.2011 року № Бо-0000009, від 21.01.2011 року № БО-0000010, від 14.01.2011 року № БО-0000007, від 17.01.2011 року № БО-0000008, однак самі по собі видаткові накладні не можуть свідчити про подальшу реалізацію товару. Крім того, із вказаних документів не вбачається за можливе ідентифікувати реалізований товар з товаром, який був предметом купівлі-продажу по договорах з ТзОВ «Елаком інвест», ТзОВ «Авитек груп ЛТД», ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест». Будь-яких інших первинних документів, які б підтвердили факт реалізації товару (договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) позивачем не надано.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року № 0006551702 та № 0006561702 року Луцькою ОДПІ винесені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є законними, у зв'язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Доводи позивача, наведені у позовній заяві, до уваги судом не приймаються, оскільки спростовані доказами, наявними у матеріалах справи, та встановленими обставинами.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 17 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер