Постанова № 36238657, 12.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 910/13307/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Фурман Р.В. - дов. № 919 від 01.07.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р.(повний текст підписано 22.10.2013р.)

у справі № 910/13307/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного

кадастру»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»

про стягнення боргу та штрафних санкцій

В судовому засіданні 12.12.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» про стягнення боргу та штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 87/04.12-П від 19.04.2012р., а саме щодо перерахування коштів за повернуті талони на бензин, а тому просив суд стягнути з відповідача 15 900, 00 грн. боргу за повернуті талони, 121, 54 грн. 3% річних, 15, 90 грн. інфляційних втрат, 32 231, 42 грн. пені та 344 500, 00 грн. неустойки, а всього 392 768, 86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. у справі № 910/13307/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» заборгованість в розмірі 15 900, 00 грн., пеню в розмірі 6 229, 32 грн., індекс інфляції в розмірі 15, 90 грн., три проценти річних в розмірі 121, 54 грн. та судовий збір в розмірі 447, 75 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», просив суд врахувати скрутне матеріальне становище товариства та відстрочити сплату судового збору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. для розгляду справи № 910/13307/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2013р.

Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 12.12.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 140), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2012р. між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (позивач, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (відповідач, продавець за договором) укладено договір № 87/04.12-П, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується у 2012р. поставити покупцю товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток 1), а також організувати та забезпечувати безперебійну заправку автотранспорту покупця в роздріб безпосередньо на власних АЗС та АЗС партнерів у м. Києві та по Україні, відповідно до ціни зазначеної у договорі, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Договір укладається за результатами проведеної процедури закупівель відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Згідно п. п. 1.2., 1.3. договору найменування товарів - продукти нафтоперероблення рідкі, код ДК016-97: 23.20.1 (бензин А-95). Кількість товару - 65000 л. Відпуск товару здійснюється продавцем за талонами, згідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. № 1442.

Ціна цього договору, згідно п. 3.1., становить 689 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 114 833, 33 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем грошових коштів у розмірі вартості фактично поставленого товару, вказаного в акті прийому-передачі товару та видатковій накладній на підставі наданого продавцем рахунку протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару та видаткової накладної (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору строк (термін) поставки талонів партіями на замовлення покупця: продавець зобов'язується протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення від покупця передати за актом прийому-передачі талони в кількості, зазначеній у замовленні.

Згідно п. 5.4.3. договору приймання талонів за кількістю оформляється актом прийому-передачі та видатковою накладною, які сторони підписують в момент поставки талонів. Належним чином оформлений акт та видаткова накладна є підтвердженням факту приймання.

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що у разі затримки передачі талонів, поставки талонів не в повному обсязі, затримки поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, за пред'явленим покупцем талоном, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни договору.

У разі безпідставного розірвання договору продавцем в односторонньому порядку або односторонньої відмови продавцем від виконання умов цього договору, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі 50% від ціни цього договору (п. 7.6. договору).

Договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., а у випадку, якщо покупець до закінчення дії договору не отримав товар (талони) у повному обсязі, строк дії договору автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до умов вищевказаного договору сторонами було підписано специфікацію, згідно якої сторони визначили асортимент, кількість та ціну за одиницю товару на загальну суму 689 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 87/04.12-П від 19.04.2012р. на підставі підписаних сторонами видаткових накладних № РН-0000459 від 19.04.2012р. на суму 318 000, 00 грн. та № 0000000035 від 06.07.2012р. на суму 371 000, 00 грн. відповідачем було передано, а позивачем прийнято талони на бензин А-95 в кількості 30 000 літрів номіналом 20л - 1250 шт. та 10 л - 500 шт. на загальну суму 318 000,00 грн. та талони на бензин А-95 в кількості 35000 літрів номіналом 20л - 1500 шт. та 10 л - 500 шт. на загальну суму 371 000, 00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі талонів за договором № 87/04.12-П «купівлі-продажу продуктів нафтопереробних рідких (бензин)» від 19.04.2012р. та від 06.07.2012р. відповідно, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належаним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 27-28).

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 87/04.12-П від 19.04.2012р. позивачем було оплачено отриманий товар на загальну суму 689 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 670 від 20.04.2012р. на суму 318 000, 00 грн. та № 1206 від 07.07.2012р. на суму 371 000, 00 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 29-30).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору.

Проте відповідач частково виконав свої договірні зобов'язання щодо передачі товару, надавши товар лише на суму 673 100, 00 грн.

Відповідно до п. 5.3.1 договору, відпуск товару покупцеві або його представнику здійснюється за талонами безпосередньо на АЗС, визначених у додатку 2 до цього договору, в кількості номіналу пред'явленого талону з наданням підтверджуючих цю операцію документів в момент пред'явлення талону, але в будь-якому разі не пізніше однієї години з моменту такого пред'явлення.

Листом від 22.10.2012р. № 6/3622 позивач звернувся до відповідача з проханням замінити талони на бензин А-95 в кількості 5000 л, отриманих згідно спірного договору, на бензин А-95 торгової марки «WOG», у зв'язку з відсутністю палива на деяких АЗС, зазначених у додатку № 2 до спірного договору.

Як вбачається з актів про невиконання умов договору (складених працівниками (водіями) позивача) від 05.02.2013р., 07.02.2013р., 15.02.2013р., 12.03.2013р. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 31-34), АЗС відповідача припинили заправку по талонах ТОВ «Дімеойл» в м. Києві та АЗС партнери, які були зазначені у додатку № 2 договору, також відмовлялися здійснювати заправку транспортних засобів позивача по талонах ТОВ «Дімеойл».

02.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом № 6/1009 про повернення коштів за невикористані талони на бензин А-95 в кількості 1500 л (75 шт. талонів номіналом 20л) на суму 15 900, 00 грн. у зв'язку з припиненням роботи останньої АЗС в м. Києві, на якій можна отоварити ці талони.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (повернення) № РН-0000006 від 03.04.2013р. (а. с. 67) позивачем було передано відповідачу талони на бензин А-95 в кількості 1500 літр (номіналом 20л - 75 шт.), що також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом від 03.04.2013р. прийому-передачі невикористаних талонів на бензин А-95 за договором № 87/04.12-П від 19.04.2012р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 37).

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що талони на бензин (товар) були отримані уповноваженим представником відповідача Дідківським С.В., повноваження якого підтверджуються довіреністю № 44 від 03.04.2013р. на отримання цінностей, а саме бензину А-95 в кількості 1500 л., належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 113).

Вищенаведене спростовує твердження апелянта (відповідача) про відсутність зазначеної довіреності на одержання цінностей від позивача, що ніби-то є порушенням порядку передачі талонів відповідачеві.

25.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 5/1395 щодо перерахування останнім заборгованості в сумі 15 900, 00 грн. за повернуті талони. Дана претензія була отримана відповідачем 14.05.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03151 10995599 (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 41), однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за повернуті (невикористані) талони на бензин становила 15 900, 00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач свої зобов'язання щодо перерахування коштів за повернуті талони не виконав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 900, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо повернення коштів (за невикористані талони на бензин), позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 32 231, 42 грн. пені, 121, 54 грн. 3% річних, 15, 90 грн. інфляційних втрат, 344 500, 00 грн. неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що у разі затримки передачі талонів, поставки талонів не в повному обсязі, затримки поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, за пред'явленим покупцем талоном, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки, умова застосування відповідальності у вигляді пені у даному випадку пов'язана з моментом не надання бензину за пред'явленими позивачем талонами, про що 12.03.2013р. позивачем складено останній акт, то нарахування пені починається з наступного дня, тобто з 13.03.2013р.

Враховуючи те, що 03.04.2013р. сторонами було підписано акт прийому-передачі невикористаних талонів, то з даного моменту у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо повернення коштів за невикористані талони.

Відтак пеня за затримку поставки або поставки товару не в повному обсязі, за пред'явленими позивачем талонами, повинна нараховуватись з 13.03.2013р. по 03.04.2013р. (дата повернення позивачем талонів відповідачеві).

Таким чином, беручи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком суду в розмірі 6 229, 32 грн., відповідно в іншій частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 26 002, 10 грн. (32 231, 42 грн. - 6 229, 32 грн.) слід відмовити.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки відповідно до п. 7.6 договору в розмірі 344 500, 00 грн. є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем заявлена також вимога про стягнення неустойки по п. 7.3 договору, а чинним законодавством України заборонене подвійне стягнення штрафних санкцій за одне й те ж саме правопорушення в господарській сфері.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, вимоги позивача про стягнення з відповідача 121, 54 грн. 3% річних та 15, 90 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 15.10.2013р.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, судом апеляційної інстанції ухвалою від 18.11.2013р. було відстрочено ТОВ «Дімеойл» сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до ухвалення судового рішення по справі та станом на 12.12.2013р. скаржником не було подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. у справі № 910/13307/13 і оскаржуване рішення суду першої інстанції залишається без змін, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Дімеойл» в дохід Державного бюджету України судового 860, 25 грн. збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. у справі № 910/13307/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. у справі № 910/13307/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5; код ЄДРПОУ 37270318) в дохід Державного бюджету України 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/13307/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 18.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко